Постанова № 38928703, 21.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Добнєв С.С.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року справа № 259/9916/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку ради та ОСОБА_2 на постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 12 березня 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язати відповідача здійснити їй нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на поточний рік за період з 24.04.2013 р. до досягнення її сином трирічного віку, та стягнути з Державного бюджету України на її користь нараховану відповідачем допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 24.04.2013 р. з урахуванням фактично виплачених сум.

Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 12 березня 2014 року позов задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною - ОСОБА_3, до досягнення нею трирічного віку, зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку ради здійснити нарахування та виплату за рахунок коштів Державного бюджету на користь ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 24 квітня 2013 року по 12 березня 2014 року, з урахуванням фактично виплачених сум, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з цим рішенням, обидві сторони подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, при цьому, відповідач на обґрунтування своєї скарги зазначає, що дії управління праці щодо нарахування та виплати позивачці даної соціальної допомоги відповідають чинному законодавству, крім того, зауважує на тому, що він не має можливості призначити її згідно ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», оскільки позивач є незастрахованою особою. Просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Позивач, в свою чергу, просить постанову суду змінити, а саме: замість вислову «по 12 березня 2014 року» замінити «до досягнення дитиною трьох років», посилаючись на те, що відповідно до позиції Верховного суду України зазначений вид виплат не є строковим, а тому не може бути обмежень щодо кінцевого терміну, протягом якого такий перерахунок має здійснюватись.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, при цьому, позивач просила справу розглянути за її відсутністю, тому, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи здійснено у письмовому провадженні за наявними матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що позивачка є матір'ю дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим перебуває на обліку у відповідача з 05.09.2011 р. як незастрахована особа та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130,00 грн. щомісяця.

Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 23.04.2013 р. позовні вимоги ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку ради щодо перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, задоволено. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 р., апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку ради задоволено частково, внаслідок чого, визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку ради щодо відмови ОСОБА_2 перерахувати та виплати державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку ради здійснити нарахування та виплату за рахунок коштів Державного бюджету на користь ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 26.09.2012 року по 23.04.2013 року, з урахуванням фактично виплачених сум, в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у який беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак, позивач вважає, що відповідач знову порушує її права, оскільки з 24.04.2013 р. сплачує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130,00 грн., у зв'язку з чим, звернулася до суду з даним позовом.

Так, до 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VІ) - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 15 Закону № 2811-ХІІ встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до статті 43 Закону № 2240-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (далі - рішення № 10-рп/2008) визнано неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункту 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачка, як незастрахована особа в системі соціального загальнообов'язкового державного страхування, відповідно до вимог статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Колегія суддів зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 визначено право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України на основі і на виконання Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, однак, ні Законом України "Про державний бюджет України на 2012 рік", ні Законом України "Про державний бюджет України на 2013 рік", ні Законом України "Про державний бюджет України на 2014 рік" не було встановлено, що положення статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідні роки. Так само і Кабінет Міністрів України відповідних постанов з цього питання на 2012, 2013 та 2014 роки не приймав.

Таким чином, відповідач, виплачуючи позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми", діяв неправомірно та з порушенням вимог законодавства.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково зазначений кінцевий термін нарахування та виплати щомісячної допомоги, оскільки щомісячна соціальна допомога є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі і яка є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має право на отримання такої допомоги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України в постановах від 23 квітня 2012 року № 21-239а11 та від 19.03.2013 року № 21-53а13, які згідно ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для інших судів.

Крім того, колегія суддів, встановивши, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, не вбачає підстав для скасування постанови, оскільки це не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, тому постанову суду першої інстанції слід змінити.

Керуючись ст.ст. 195,197,198,201,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку ради - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 12 березня 2014 року в адміністративній справі № 259/9916/13-а - змінити.

В абзаці третьому резолютивної частини постанови вислів «по 12 березня 2014 року» замінити на вислів «до досягнення дитиною трирічного віку».

В решті постанову суду - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В. Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко