Постанова № 38927969, 27.05.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

27 травня 2014 року Справа № 814/1062/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Корнієнко О.М.,

представника позивача: не прибув,

представника відповідача: не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

ДПІ у Заводському р-ні м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Г. Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029

до

ТОВ "ЭКСПОНИКОЛАЕВ",

площа Суднобудівників, 3-б, м. Миколаїв, 54017

про

стягнення податкового боргу в сумі 63299,49 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з рахунків у банках відповідача податкового боргу в сумі 63299,49 грн., з яких: 47961,49 грн. заборгованості з орендної плати за землю та 15338,00 грн. заборгованості з податку на додану вартість.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем самостійно відображені суми податкових зобов’язань у деклараціях.

Сторони в судове засідання не прибули, позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ст. 128 ч. 4 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом. У п. 49.7 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, самостійно визначену ним у податковій декларації, протягом строків, установлених цим кодексом.

На виконання вимог Податкового кодексу України 31.03.2013 р. відповідачем подано податкову декларацію з плати за землю за 2013 р., в якій самостійно відображене податкове зобов’язання за грудень у сумі 21453,97 грн. (а. с. 15-16).

19.02.2014 р. відповідачем подано податкову декларацію з плати за землю за 2014 р., в якій самостійно відображене податкове зобов’язання за січень-лютий у розмірі 21453,99 грн. і 5053,53 грн. відповідно (а. с. 13-14). Таким чином, заборгованість відповідача з плати за землю складає 47961,49 грн.

20.01.2014 р. відповідачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 р., в якій самостійно відображене податкове зобов’язання в сумі 6841,00 грн. (а. с. 11-12).

15.02.2014 р. відповідачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2014 р., в якій самостійно відображене податкове зобов’язання в сумі 4381,00 грн. (а. с. 9-10).

17.03.2014 р. відповідачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2014 р., в якій самостійно відображене податкове зобов’язання в сумі 4116,00 грн. (а. с. 7-8).

Таким чином, заборгованість відповідача з податку на додану вартість складає 15338,00 грн.

В установлені законодавством строки відповідач не сплатив узгоджену суму податкового зобов’язання.

Позивачем виставлено податкову вимогу від 04.01.2013 р. № 6 на суму 39037,62 грн., яка отримана відповідачем та не оскаржена (а. с. 6).

Згідно з ст. 14 п. 14.1 п.п. 14.1.175 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Станом на 11.04.2014 р. загальний борг відповідача становить 63299,49 грн., що підтверджується матеріалами справи і розрахунком позивача (а. с. 3).

Права контролюючих органів визначені ст. 20 Податкового кодексу України, зокрема п.п. 20.1.34 п. 20.1 вказаної статті передбачено право на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у справі відсутні, оскільки на підставі ст. 5 п. 21 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від його сплати.

Керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1 Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з рахунків у банках товариства з обмеженою відповідальністю "Экспониколаев" (пл. Суднобудівників, 3-Б, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 23618961) на користь державного бюджету Заводського району м. Миколаєва (р/р 34128999700003, банк ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, ОКПО 37992781) податковий борг у сумі 63299,49 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз