Постанова № 38927816, 27.05.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/903/2012

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Чернобай А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Руна Нова-К» до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції (Кілійський відділ) від 10 серпня 2011 року № 0000202350.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки висновки та фактичні обставини, встановлені під час перевірки, оформленої актом від 22.07.2011 року № 599/23-50/33757245, не відповідають дійсності. Разом із тим, позивач зазначає, що формування податкового кредиту здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, що є підставою для зменшення об'єкту оподаткування. Висновки про неправомірність віднесення до податкового кредиту коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконними. Отже покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірне та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2014 року постанова Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 05 травня 2014 року первинного відповідача - Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Одеській області Державної податкової служби замінено на її правонаступника - Ізмаїльську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Одеській області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених в акті перевірки від 22.07.2011 року № 599/23-50/33757245, зважаючи на обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність порушень позивачем податкового законодавства.

Вислухавши пояснення представників сторін, покази свідка та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рута Нова-К» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Пейд» за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року складено акт № 599/23-50/33757245 від 22.07.2011 року, в якому зафіксовано порушення: п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 74702 гривень.

На підставі результатів вказаної перевірки 10.08.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000202350 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 74703 гривень (74702 грн. - основний платіж; 1 грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2009 між ТОВ «Рута Нова-К» та ТОВ «Пейд» був укладений договір № 42/02 на поставку нафтопродуктів та 31.12.2009 додаткове узгодження № 1.

На підставі виданих ТОВ «Пейд» податкових накладних, позивачем до податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року віднесено податок на додану вартість в сумі 74704,08 гривень, що в ході перевірки, оформленої актом № 599/23-50/33757245 від 22.07.2011 року, було визнано необґрунтованим з огляду на наявну у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси інформацію (акт № 187/23-214/31431743 від 10.06.2011 року). Зокрема, податковим органом встановлено, що згідно реєстраційних даних, що містяться у базі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, юридична адреса місцезнаходження ТОВ «Пейд» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 65005, Одеська область, м. Одеса, вул. Михайлівська, 25, кв. 21, місцезнаходження ТОВ «Пейд» не встановлено. ВПМ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси надано інформацію (службова записка № 328/7/26-104 від 22.03.2011 року), що за наявною оперативною інформацією щодо приховування фактично здійснених операцій, а також участі підприємства у схемах мінімізації, станом на теперішній час встановлено взаємовідносини з підприємствами, які мають ознаки фіктивності.

На підставі аналізу документів, наявних в обліковій справі підприємства ТОВ «Пейд», даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел податковий орган встановив відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, зробивши похідний висновок про неможливість здійснювати суб'єктом господарювання основного виду діяльності.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту, з огляду на наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Перевіряючим не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та товар не придбавались в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючим не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції.

В даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акт перевірки іншої податкової інспекції та без самостійного дослідження господарської операції дійшов хибного висновку про безтоварність укладених позивачем із контрагентом правочину, залишивши поза увагою первинну документацію.

При цьому представник позивача в судовому засіданні пояснила, що перевезення здійснювалось власним автотранспортом ТОВ «Рута Нова-К» до м. Кілії, де бензин був оприбуткований по товарній книзі, перевантажений до малих бензовозів та відправлений згідно ТТН для подальшої реалізації по АЗС (4 АЗС 3 м. Кілія та 4 у Кілійському районі), а також продавався підприємствам для їхніх потреб, згідно оплачених рахунків. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_1, який працює на ТОВ «Пейд», детально повідомив обставини виконання сторонами умов договору. Пояснення представника позивача та покази свідка повністю узгоджуються із об'єктивною сукупністю матеріалів справи, у зв'язку із чим у суду немає підстав ставити їх під сумнів.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини, з урахуванням положень діючого законодавства, суд приходить до висновку, що доводи перевіряючого щодо безпідставного формування ТОВ «Руна Нова-К» податкового кредиту, які підтверджені первинними бухгалтерськими документами, та складені належним чином і відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку, є необґрунтованими, оскільки факти отримання товару підтверджені достатніми та належними доказами.

Вирішуючи спір, суд критично оцінює посилання податкового органу в акті перевірки на ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216 ЦК України щодо визнання нікчемними угоди купівлі-продажу між позивачем та його контрагентом, оскільки органам державної податкової служби не надано повноважень на вчинення таких дій. При цьому до суду не надано жодних доказів щодо визнання в судовому порядку вказаного правочину недійсним.

У зв'язку із цим прийняття податковою інспекцією спірного податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2011 року № 0000202350, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 74702 гривень та застосовано штрафну санкцію в сумі 1 гривні, є неправомірним, а спірний акт індивідуальної дії підлягає скасуванню.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Руна Нова-К» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції (Кілійський відділ) від 10 серпня 2011 року № 0000202350.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 27 травня 2014 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк