Рішення № 38927780, 27.05.2014, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 667/8866/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року Комсомольський районний суд м. Херсона в складі:

головуючого Стамбули Н.В.

при секретарі Способ Н.В.

за участю представника позивача за первісним позовом (відповідача

за зустрічним позовом) - ОСОБА_1

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним

позовом) - ОСОБА_2,

представника відповідача за первісним позовом (позивача за

зустрічним позовом) - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з первісним позовом про поділ спільного майна подружжя, в якому просить виділити йому у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, ОСОБА_2 виділити у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, та дачний будинок АДРЕСА_3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні квартири та дачний будинок придбані сторонами за час перебування у зареєстрованому шлюбі. На даний час шлюб між сторонами розірвано і позивач має бажання поділити це спільне майно, у зв'язку з чим вважає необхідним звернутися до суду, оскільки добровільно домовитися та поділити спільно набуте майно відповідач відмовляється.

29.11.2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя. Просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру за адресою: АДРЕСА_2. Також просить суд здійснити реальний поділ квартири АДРЕСА_1, визнавши за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири; здійснити реальний поділ квартири АДРЕСА_2, визнавши за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири. Вимоги зустрічного позову обґрунтовувані тим, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами придбано спірні квартири, але дачний будинок не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки є самовільним будівництвом.

18.04.2014 року позивач за зустрічним позовом звернулася до суду із заявою про зміну позовних вимог. Просить визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 34,1 кв.м. та квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 57,2 кв.м. Також просить поділити майно наступним чином: виділити у власність ОСОБА_2 квартиру, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 34, 1 кв. м.; виділити у власність ОСОБА_4 квартиру, за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 57, 2 кв. м.; стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 178 642,00 грн. в рахунок перевищення частки при поділі спільного майна.

19.05.2014 року представник позивача за первісним позовом звернувся до суду із уточненням до позовних вимог, з урахуванням висновків судової будівельно-технічної експертизи.Просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2, та будівельні матеріали і конструктивні елементи (будинок дерев'яний, прибудова дерев'яна, сарай дерев'яний, будинок цегляний, прибудова цегляна, навіс, тверде покриття, огорожа), що розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_3»; просить поділити спільне майно, виділивши ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 вартістю 168 727,0 грн.; будівельні матеріали і конструктивні елементи (будинок дерев'яний, прибудова дерев'яна, сарай дерев'яний, будинок цегляний, прибудова цегляна, навіс, тверде покриття, огорожа), що розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_3» з урахуванням фізичного зносу загальною вартістю - 102 986,0 грн., всього на суму - 271 713,0 грн.; виділити у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2, вартістю 526 011,0 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію в розмірі 127149,0 грн., в якості перевищення вартості виділеної йому частки майна; судові витрати розділити порівну між сторонами по справі.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) підтримав позовні вимоги первісного позову з урахуванням наданої заяви про уточнення позовних вимог. Просив первісний позов задовольнити, зустрічний позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) та її представник первісний позов з урахуванням уточнень не визнали, просили у задоволенні первісного позову відмовити. Зустрічний позов з урахуванням заяви про зміну позовних вимог підтримали та просили його задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази у справі, висновки проведеної судової будівельно-технічної експертизи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно актового запису № 212 свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 02.06.2000 року, виданого міським відділом РАГС м.Херсона, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 30.06.2000 року по 10.01.2012 року.

В січні 2012 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується актовим записом № 03 свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 10.01.2012р., виданого міським відділом ДРАЦС Головного управління юстиції у Херсонській області.

Під час шлюбу подружжям за взаємною згодою за спільні кошти була придбана однокімнатна квартира, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить договір купівлі-продажу квартири від 07.06.2001 р., посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстр.н. № 1735. Право власності зареєстроване за ОСОБА_2 в Херсонському ДБТІ від 12.07.2001 р., реєстр. № 13557 в книзі № 34.

Також була придбана трьохкімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07.12.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстр. № 2084. Договір зареєстрований в Херсонському ДБТІ 15.12.2010 р, реєстр.№ 73742 в книзі 190, зареєстрованому в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно від 15.12.2010 року, реєстраційний номер РПВН 17534206; покупцями за договором є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних частках.

Також, в 2009 році ОСОБА_2 набуто право власності на земельну ділянку площею 0,0849 га за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 6510100000:17:001:0140, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 15.04.2009 р., зареєстрованого за № ІАА001970-010971300361 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю. Державнй акт видано на підставі розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 05.12.2008 р. № 1632.

Після проведення експертизи суду надано експертний висновок № 19 від 11.03.2014 року, відповідно до якого ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на березень 2014 р. становить 168 727,0 грн.; ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 станом на березень 2014 р. складає 526 011,0 грн.; здійснити поділ в натурі квартири АДРЕСА_1 відповідно до вимог ДБН 2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» технічно неможливо; здійснити поділ в натурі квартири АДРЕСА_2 відповідно до вимог ДБН 2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» технічно неможливо; на земельній ділянці АДРЕСА_3» розташовані самовільні будівлі та споруди; вартість витрат на спорудження об'єктів розташованих на земельній ділянці АДРЕСА_3» складає 102 986,0 грн.

З висновком експерта сторони ознайомлені, клопотань про призначення повторної чи додаткової експертизи заявлено не було.

Квартира АДРЕСА_1 була придбана подружждям в 2001 р., тобто під час дії Кодексу про шлюб та сім'ю України.

Відповідно до вимог ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Згідно вимог ст. 29 КпШС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Частиною 1 ст. 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до вимог ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

При цьому, як передбачено ч.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними,

якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а обсяг та вартість цього майна визначається станом на час припинення ведення спільного господарства та виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи відповідно до вимог п.п. 22, 23 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 року.

Відповідно до вимог ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наявних обставин, враховуючи те, що здійснити реальний поділ квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 згідно висновку експерта неможливо, а сторонами заявлено спільні вимоги про виділ кожному з них окремого індивідуально визначеного майна (квартири), суд приходить до висновку про можливість реального поділу спільного майна подружжя.

Під час розгляду справи сторони не оспорювали висновок експерта в частині визначення вартості обох квартир.

У зв'язку з викладеними обставинами, суд вважає, що спірне майно підлягає поділу шляхом виділення ОСОБА_4 у власність квартири АДРЕСА_2 вартістю 526011,0 грн, та виділення ОСОБА_2 у власність квартири АДРЕСА_1 вартістю 168 727,0 грн, з присудженням стягнення з ОСОБА_4 коменсації на користь ОСОБА_2 в рахунок перевищення частки при поділі спільного майна в розмірі 178 642,0 грн, виходячи з наступного розрахунку - загальна вартість спільного майна подружжя, що складається з двох квартир, відповідно до експертного висновку складає 526 011,0 грн + 168 727,0 грн = 694 738 грн. Кожній із сторін має бути виділено майна на суму 347 369 грн. ( 694 738 грн. / 2 = 347 369 грн). Розмір компенсації вартості майна, що не відповідає рівності часток сторін складає 178 642,0 грн (347 369,0 грн - 168 727,0 грн= 178 642 грн.).

У той же час з позиції Верховного Суду України, викладеній у п. 23 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справо про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про поділ спільного майна, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За таких умов, а також відповідно до висновку експерта № 19 від 11.03.2014 р., будівлі та споруди, які знаходяться на земельній ділянці АДРЕСА_3» - є самочинним будівництвом з підстав, передбачених вище.

Згідно положень ч. 2 ст. 376 ЦК встановлено, що право власності на самочинне будівництво не набувається.

Відповідно до положень п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за особами, які будували цей будинок на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Протягом розгляду справи позивач за первісним позовом та його представник не надали суду належних та допустимих доказів того, що будівельні матеріали і конструктивні елементи будівель та споруд на земельній ділянці АДРЕСА_3» були придбані подружжям під час шлюбу та за рахунок спільних коштів подружжя.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За таких обставин позовні вимоги щодо поділу будівельних матеріалів і конструктивних елементів на земельній ділянці АДРЕСА_3» є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Понесені сторонами судові витрати по справі на сплату судового збору та витрат на проведення експертизи суд залишає за кожною стороною, оскільки вважає, що спір доведено до суду з вини обох сторін.

На підставі викладеного керуючись ст..10,11,16,57-61,88,212,213,215 ЦПК України, ст.ст.60,63,69-71 СК України, ст. 28 КпШС України, ст.ст. 364,365, 370,372,376 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справо про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні первісного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя задовольнити в повному обсязі.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, заг. площею 34, 1 кв.м., квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, заг. площею 57, 2 кв. м.

Поділити спільне майно подружжя наступним чином :

- виділити у власність ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) квартиру, за адресою: АДРЕСА_1, заг. площею 34, 1 кв. м.;

- виділити у власність ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) квартиру, за адресою АДРЕСА_2, заг. площею 57, 2 кв. м.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 178 642,0 грн. в рахунок перевищення частки при поділі спільного майна.

Понесені сторонами судові витрати залишити за кожною із сторін.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.В. Стамбула