Ухвала суду № 38927266, 27.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 року м. Київ К/800/19067/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2013 р.

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 р.

у справі № 815/5843/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодор»

до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодор» (далі - позивач, ТОВ «Автодор») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Іллічівську) про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2013 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Іллічівську №0001212202 від 25.06.2013 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Іллічівську №0001222202 від 25.06.2013 року в частині донарахування з податку на додану вартість та штрафних санкцій за безпідставно віднесене до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 153 371 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Іллічівську №0001232202 від 25.06.2013 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за безпідставно віднесене до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 153 371 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2013 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Іллічівську № 0001232202 від 25.06.2013 р. Скасовано частково податкове повідомлення-рішення № 0001222202 від 25.06.2013 р. у сумі 286521,00 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог у частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0001222202 від 25.06.2013 р. у сумі 8677,00 грн. Відмовлено повністю у задоволенні позовної вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0001242202 від 25.06.2013 року у сумі 510,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Іллічівську, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.09.2013 р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Іллічівську проведено перевірку ТОВ «Автодор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 10.06.2013 року № 1402/22-0302/13888197.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем, а саме: п.198.1. п.198.2, п. 198.3, п.198.6 пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3, абзацу а) та абзацу б) 200.4, ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість у суму 198 762 грн. та зменшено залишок від'ємного значення ПДВ у сумі 136775 грн.; підпункт 138.8.1 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток у сумі 134361 грн., у тому числі по періодах I кв. 2012р. -23704 грн., II кв. 2012 р. - 110657 грн., яке виникло внаслідок безпідставного завищення задекларованих показників в рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів» у сумі 639813 грн., у тому числі по періодах: І квартал 2012 року - 112875 грн., ІІ квартал 2012 року - 526938 грн. по взаємовідносинам з МПП «Ларс», ПП «Дортехкомплект», ТОВ «Регіон Продукт», ПП «Ч.А.С.», оскільки висновками актів інших ДПІ підтверджено неможливість проведення вказаних господарських операцій.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято: податкове повідомлення - рішення №0001212202 від 25.06.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 167 951 грн., з яких 134 361 грн. - основний платіж, 33 590 грн. - штрафні (фінансові) санкції; податкове повідомлення - рішення №0001222202 від 25.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану на 295 198 грн., з яких 198 762 грн. - основний платіж, 96 436 грн. - штрафні (фінансові) санкції; податкове повідомлення - рішення №0001232202 від 25.06.2013 року про зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість на 136 775 грн., податкове повідомлення - рішення №0001242202 від 25.06.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав частково необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з п. 138.8.1 ст. 138 цього Кодексу до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Відповідно до п. 140.5. ст. 140 Податкового кодексу України передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та МПП «Ларс» укладено договір постачання № 09/01 від 09.01.2012 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти наступні нафтопродукти: мазут М100,М-40, битум дорожний БНД 60/90.

Реальність здійснення зазначеної операції підтверджено: рахунком-фактурою № 44 від 09.01.2012 року, видатковою накладною № 44 від 09.01.2012 року, податковою накладною № 44 від 09.01.2012 року, рахунком-фактурою № 53 від 10.01.2012 року, видатковою накладною № 53 від 10.01.2012 року, податковою накладною № 53 від 10.01.2012 року, рахунком-фактурою № 129 від 20.01.2012 року, видатковою накладною № 129 від 20.01.2012 року, податковою накладною № 129 від 20.01.2012 року, товарно-транспортними накладними № 44 від 09.01.2012 року та № 53 10.01.2012 року, № 129 від 20.01.2012 року.

Розрахунки по господарським операціям між позивачем та МПП «Ларс» здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками ПАТ «Банк Київська Русь».

Також між позивачем та ТОВ «Регіон Продукт» укладено договір постачання оптової партії товару № 0304-2 від 03.04.2012 року, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти та сплатити товар.

Реальність здійснення зазначеної операції підтверджено: видатковою накладною № 6 від 04.04.2012 року, рахунком № 12 від 03.04.2012 року, податковою накладною № 6 від 03.04.2012 року, розрахунком № 9 від 04.04.2012 року, товарно - транспортними накладні № 04/04 від 04.04.2012 року, № 20/04 від 20.04.2012, № 26/04 від 26.04.2012, № 27/04 від 26.04.2012, № 19/05 від 19.05.2012 року, № 27/05 від 27.05.2012 року, № 14/06 від 14.06.2012 року.

Наступні поставки по вищевказаному договору підтверджено: рахунками: № 23 від 18.04.2012; № 25 від 25.04.2012; № 34 від 16.05.2012; № 35 від 16.05.2012; № 48 від 13.06.2012; № 49 від 14.06.2012; видатковими накладними: - № 32 від 20.04.12 (найменування - бітум дорожний БНД 60/90 у кількості 26,08 т.; на загальну суму - 199 512,00 грн.); - № 34 від 26.04.12 (найменування - бітум дорожний БНД 60/90 у кількості 25,92 т.; на загальну суму - 199 584,00 грн.); - № 35 від 27.04.12 (найменування - бітум дорожний БНД 60/90 у кількості 26,64 т.; на загальну суму - 205128,00 грн.); - № 8 від 19.05.12 (найменування - бітум дорожний БНД 60/90 у кількості 28,18 т., на загальну суму - 239 530 грн.); - № 17 від 27.05.12 (найменування - бітум дорожний БНД 60/90 у кількості 28,08 т., на загальну суму - 238 680 грн.); - № 5 від 13.06.12 (найменування - бітум дорожний БНД 60/90 у кількості 29,71 т., на загальну суму - 227 281,5 грн.); - № 6 від 14.06.12 (найменування - бітум дорожний БНД 60/90 у кількості 26,45 т., на загальну суму- 194 158,87 грн.); податковими накладними: № 21 від 18.04.11; № 22 від 20.04.11; № 26 від 26.04.12; № 27 від 27.04.12; № 8 від 16.05.12; № 12 від 17.05.12; № 24 від 23.04.2012; № 14 від 1105.12; №19 від 27.05.12.

Крім того, судами встановлено, що по взаємовідносинам з ПП «Дортехкомлект», ПП «Ч.А.С» та ТОВ Ремонтно-будівельною фірмою «Рембуд» позивач отримав товар, ці контрагенти у спірний період були належним чином зареєстровані як платники ПДВ, податкові накладні були належним чином оформлені, у відповідності до вимог Податкового кодексу України, придбаний товар оприбуткований підприємством та використовувався у господарської діяльності підприємства позивача.

Щодо господарських відносин позивача з ПП «Фортіс - Трейд» та ПП «Будстоун-К» колегія суддів зазначає наступне.

26.08.2011 р. між позивачем та ПП «Фортіс - Трейд» укладено договір купівлі - продажу транспортного засобу, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець своєчасно оплатити та прийняти автомобіль - самоскид DAF XLRAD85XC0E643005.

Реальність здійснення зазначеної операції підтверджено: актом приймання передачі транспортного засобу, видатковою накладною № ф-00000744 від 26.08.2011 року; наказом директора ТОВ «Автодор» № 100-л від 02.09.2011 року «Про постановку на баланс підприємства автомобіля марки DAF»; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу - вантажний самоскид DAF.

Крім того, реальність здійснення господарської операції між ТОВ «Автодор» та ПП «Будстоун-К» підтверджено: контрактом № 12/0007/69 від 03.01.2012; специфікацією до контракту № 12/0007/69 від 03.01.2012; накладною № 25/110 від 28.02.2012; актом приймання передавання від 28.02.2012; актом приймання передавання від 02.03.2012; акт приймання передавання від 03.03.2012; актом приймання передавання від 03.03.2012; актом приймання передавання від 06.03.2012; актом приймання передавання від 07.03.2012; виписками про проведення безготівкових розрахунків.

Відтак, вищевказаними первинними документами фактично підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо часткової обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.

2.Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов