Рішення № 38925648, 13.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4856/14 13.05.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес"

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про відшкодування шкоди у порядку регресу у розмірі 9124,88 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники :

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

третя особа: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнівес" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 9124,88 грн.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.03.2014 порушено провадження у справі за вищезазначеним позовом, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та справу призначено до розгляду на 10.04.2014 року.

04.04.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь із інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ на виконання вимог ухвали про порушення провадження від 24.03.2014 року.

Відповідачем 07.04.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подана заява про визнання позовних вимог у повному обсязі, в якій відповідач також зазначає прохання у подальшому здійснювати розгляд справи за відсутності представника ВАТ НАСК "Оранта".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 року виправлено описку допущену в ухвалі від 24.03.2014 року про порушення провадження у справі.

10.04.2014 року Господарським судом міста Києва задоволено клопотання позивача подане 09.04.2014 року, розгляд справи відкладено на 13.05.2014 року, про що судом винесено відповідну ухвалу.

05.05.2014 року через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання з проханням про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 13.05.2014 року судом розглянуто заяву про відкладення розгляду справи проте відмовлено у відкладенні розгляду справи з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" надійшла до Господарського суду міста Києва 21.03.2014, про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції на титульній сторінці позову. Нормами статті 69 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строк розгляду справи спливає 21.05.2014 року, у зв'язку із чим у суду відсутня можливість відкласти розгляд справи на більш пізнішу дату.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що сторони не з'явились на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2013 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Юнівес" (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 42-А/13/УОП, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "KIA Mohave KN813D" державний номер НОМЕР_1 та застрахованим додатковим обладнанням, яке не входить до заводської комплекції транспортного засобу.

Підпунктом 1.6.2. вказаного договору, страховим ризиком визначено збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Згідно з відомостями № 9261768 про дорожньо-транспортну пригоду, сформованими АІПС ДТП станом на 23.09.2013, 06.09.2013 о 17:00 год. сталася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) за участю автомобілів марки "Mercedes-Benz Sprinter 208CDI", державний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_1, та марки "KIA Mohave KN813D" державний номер НОМЕР_1, що належить та знаходився під керуванням ОСОБА_2 (а.с. ).

Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, якого постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 20.09.2013 року у справі № 760/19749/13-п визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи, Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.

08.10.2013 позивачем на підставі зібраних документів з врахуванням рахунку-фактури № СА-000150635 від 26.09.2013 року складено Страховий акт № А-1152/УОП та розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого вартість відновлюваного ремонту склала 9907,38 грн. та вирахування суми франшизи склало 782,50 грн., за наслідками чого розмір страхового відшкодування склав 9124,88 грн.

У жовтні 2013 року позивач, на підставі вказаного Страхового акту, здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 9124,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1363 від 10.10.2013 року.

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія - ОСОБА_1, який на законних підставах керував транспортним засобом марки "Mercedes-Benz Sprinter 208CDI", державний номер НОМЕР_2 на момент скоєння ДТП, застрахована за полісом № АВ/4200292 відповідачем, що підтверджується даними Моторно (транспортного) страхового бюро України (а. с. ).

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 06.12.2013 року звернувся до відповідача із претензією № 197/21/12 однак коштів станом на день розгляду справи так і не отримав.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки "Mercedes-Benz Sprinter 208CDI", державний номер НОМЕР_2, знаходився під керуванням ОСОБА_1, вина якого підтверджується постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 20.09.2013 року у справі № 760/19749/13-п.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу у частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "Mercedes-Benz Sprinter 208CDI", державний номер НОМЕР_2 застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/4200292).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки KIA Mohave KN813D державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору страхування наземного транспорту № 42-А/13/УОП, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_1, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу № SL 22051 вартість матеріального збитку власника транспортного засобу марки "KIA Mohave KN813D" державний номер НОМЕР_1, становить 12977,62 грн.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Таким чином, з урахуванням приписів статті 9 Закону України "Про страхування", розмір витрат, які відшкодовуються відповідачем обмежено, зокрема статтею 29 Закону, а саме в даному випадку, вартістю матеріального збитку з врахуванням зносу згідно висновком експертного дослідження, тобто сума, яка заявлена до стягнення в порядку регресу не може перевищувати вартість матеріального збитку, встановленого експертним дослідженням.

Як вбачається із розрахунку розміру страхового відшкодування, прийнятого на основі рахунку-фактури № СА-000150635 від 26.09.2013, позивачем до стягнення заявлена сума фактично виплаченого страхового відшкодування у розмірі 9124,88 грн., яка є меншою ніж вартість відновлювального ремонту, що встановлена звітом про оцінку транспортного засобу № SL 22051.

Господарським судом міста Києва досліджений факт наявності у загальній сумі страхового відшкодування - 9124,88 грн. такої складової, як вартість мийки транспортного засобу у розмірі 108,33 грн.

Виходячи з вищезазначених норм законодавства, судом встановлений факт можливості відшкодовування лише оціненої шкоди на користь третіх осіб, яка визначається висновком експерта, зокрема, наявним у матеріалах справи звітом про оцінку транспортного засобу № SL 22051 від 25.07.2012 року.

Разом з тим, відповідно до п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин тому проведення операцій, що не впливають на поновлення справності та роботоздатності автомобіля та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин таких як мийка, полірування тощо, не повинне відшкодовуватись за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Пунктом 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АВ/4200292) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

З системного аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку, про зменшення суми страхового відшкодування на суму мийки та вирахування суми франшизи, а отже підлягає стягненню з відповідача сума у розмірі 8506,55 грн.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, щодо виплати понесених збитків у порядку регресу.

З'ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають частковому задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 9 124,88 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" (03680, м. Київ, вулиця Червоноармійська, будинок, 72, ідентифікаційний код 32638319) 8 506 (вісім тисяч п'ятсот шість) гривень 55 копійок страхового відшкодування в порядку регресу та 1703 (одна тисяча сімсот три) гривні 19 копійок судового збору.

У іншій частині позову - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 13.05.2014.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 19.05.2014 року

Суддя К.В. Полякова