Рішення № 3891903, 21.05.2009, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа №2-797/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Ковель 21 травня 2009 року

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Лапіна О.Ф.,

при секретарі - Миронюк Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ КБ «Західінкомбанк» про стягнення суми депозитного вкладу ,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до КБ «Західінкомбанк» про повернення суми депозитного вкладу, внесеного на підставі договору строкового банківського вкладу від 19 березня 2004 року.

В судовому засіданні позивач змінила позовні вимоги і , враховуючи ту обставину, що з 2004 року являється клієнтом банку «Західінкомбанк» , постійно продовжую дію попередньо укладених договорів на різну суму, просить стягнути з відповідача 5474,34 грн за договором строкового банківського вкладу ДД-16515-01.980 від 15.12.2006 року, продовженого додатковою угодою № 7 від 17.12.2008 року.

Позов мотивовано тим, що по закінченні вказаного договору строкового банківського вкладу вона звернулася у Ковельське відділення банку із заявою про повернення коштів по вкладу, однак отримала відмову, мотивовану введенням тимчасовим адміністратором мораторію на вимоги кредиторів. Вважає, що дії відповідача суперечать умовам договору та положенням цивільного законодавства.

В судове засідання позивач не з’явилася, подала заяву про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав суду заяву про слухання справи у його відсутності та письмові заперечення проти позову, вякіх мотивував відмову у виконанні своїх договірних зобов’язань введенням Постановою Правління НБУ від 12 лютого 2009 року № 68 мораторію на задоволення вимог кредиторів на період з 13.02.2009 року по 12.08.2009 року.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 17 грудня 2008 року між позивачем та ТзОВ КБ «Західінкомбанк» укладено додаткову угоду №7 до договору строкового банківського вкладу № ДД-16515-01.980 від 15.12.2006 року, за якою дію договору на суму 5474,34 грн. продовжено на три місяці до 17 березня 2009 року зі сплатою 14% річних за користування депозитними коштами.

За умовами договору п.4 банк зобов’язувався повернути вкладнику вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу чи у випадку дострокового розірвання договору.

В даному випадку строк дії договору закінчився 17 березня 2009 року.

Відмова відповідача виконати свої договірні зобов’язання підтверджується листом тимчасового адміністратора № 67 від 17.03.2009 року.

Аналізуючи досліджені докази суд приходить до висновку про порушення відповідачем права власності позивача.

Відповідно до ст.316 ЦК України право власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку , встановлених законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу./span>

Згідно ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу одна сторона(банк), що прийняла від другої сторони(вкладника) грошову суму (вклад), зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на умовах і в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.2 ст.1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Посилання відповідача на введення тимчасовим адміністратором мораторію на виконання вимог кредиторів не заслуговує на увагу, оскільки:

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» мораторій – це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

ст.85 даного Закону визначено, що з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Протягом дії мораторію:

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, мораторій не розповсюджується на вимоги вкладника на повернення своїх депозитних коштів, а стосується стягнень на підставі виконавчих документів, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати по справі в розмірі сплаченого судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 81 (51+30) грн.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.41 Конституції України, ст.ст.321, ч.1 ст.1058 , ч.2 ст.1060 ЦК України,-span>

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ТзОВ КБ «Західінкомбанк» ( м.Луцьк, пр.Перемоги,15, код ЄДРПОУ 19233095, МФО 303484) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) кошти в сумі 5474,34 грн ( п’ять тисяч чотириста сімдесят чотири гривні тридцять чотири копійки) за договором строкового банківського вкладу ДД-16515-01.980 від 15.12.2006 року, продовженого додатковою угодою № 7 від 17.12.2008 року.

Стягнути з ТзОВ КБ «Західінкомбанк» ( м.Луцьк, пр.Перемоги,15, код ЄДРПОУ 19233095, МФО 303484) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати по справі в сумі 81,00 грн ( вісімдесят одної гривні).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви - протягом строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

ГОЛОВУЮЧИЙ О.Ф. ЛАПІН