Ухвала суду № 38917318, 19.05.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1869/14-ц 19.05.2014 19.05.2014 19.05.2014

Провадження №22-ц/784/1509/14 Суддя по 1 інстанції - Тихонова Н.С.

Доповідач апеляційної інстанції - Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

19 травня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів - Серебрякової Т.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Богатирьовою В.А.,

за участю:

- заявника ОСОБА_2,

- представника Центрального ВДВС - Дзюби О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 квітня 2014 року, постановлену за скаргою ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору,

встановила:

18 березня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Центральний ВДВС) про стягнення з боржника виконавчого збору.

Заявниця зазначала, що на примусовому виконанні у Центральному ВДВС знаходиться виконавчий лист № 2-1445, виданий 19 березня 2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва на виконання рішення того ж суду від 13 січня 2010 року про стягнення з неї на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 15 288 грн. 83 коп. заборгованості по кредитному договору та 272 грн. 89 коп. судових витрат, а всього 15 561 грн. 72 коп.

05 березня 2014 року відкрито виконавче провадження.

Постановою державного виконавця від 12 березня 2014 року з неї стягнуто виконавчий збір у розмірі 1 701 грн. 88 коп.

ОСОБА_2 вказувала, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" розмір 10 % виконавчого збору повинен становити 1 556 грн. 17 коп.

Посилаючись на викладені обставини, заявниця просила скасувати вказану постанову державного виконавця, як таку, що не відповідає вимогам закону.

Заперечуючи проти скарги, представник Центрального ВДВС посилався на відповідність постанови державного виконавця вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 квітня 2014 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2

В апеляційній скарзі заявниця, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просила її скасувати та постановити нову, якою скасувати постанову державного виконавця.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи та матеріали цивільної справи № 2 - 1445, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 2 ст. 387 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, суд визнає їх неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновити його порушені права чи свободи.

Відповідно до ст. 28 «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

Як вбачається із матеріалів справи, на примусовому виконанні у Центральному ВДВС з 26 лютого 2014 року знаходиться виконавчий лист № 2-1445, виданий 19 березня 2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» 15 288 грн. 83 коп. заборгованості за кредитним договором, 1 700 грн. - судового збору та 30 грн. - інформаційного збору, всього 17 018 грн. 83 коп.

При цьому, у вказаному виконавчому листі Ленінським районним судом м. Миколаєва помилково зазначені розміри стягнутих судових витрат: 1 700 грн. судового збору та 30 грн. - інформаційного збору, замість стягнутих, за рішенням цього ж суду від 13 січня 2010 року, 152 грн. 89 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Зазначені у виконавчому листі суми судових витрат не виправлені.

05 березня 2014 року відкрито виконавче провадження, про що сторони виконавчого провадження повідомлені.

У встановлений для добровільного виконання строк рішення суду не виконано.

Постановою державного виконавця від 12 березня 2014 року відповідно до суми, яка підлягала стягненню за виконавчим листом, стягнуто з боржника ОСОБА_2 виконавчий збір у розмірі 1 701 горн. 88 коп.

Отже, за виданим Ленінським районним судом м. Миколаєва виконавчим листом, державний виконавець стягнув розмір виконавчого збору з ОСОБА_2 вірно.

За таких обставин, відмовляючи у задоволенні скарги, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що така постанова державного виконавця є правомірною, оскільки узгоджуються з вимогами закону та не порушує права заявника.

Проте, це не позбавляє ОСОБА_2 права звернутися із заявою до суду, який видав виконавчий лист, про виправлення допущеної помилки (в частині зазначених сум судових витрат) при оформленні виконавчого листа, згідно ст. 369 ЦПК України

Розгляд справи у відсутності заявника, в силу ст.ст. 309 - 311 ЦПК України, не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та поставлення нової ухвали про задоволення скарги, оскільки обставини справи судом були встановлені правильно, а прийняте судове рішення відповідає нормам матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 303, 387, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: