Постанова № 38917141, 10.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 р. справа № 804/2806/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Пешехоновій О.В.

за участі сторін:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Донцова Є.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001051703 від 07.02.2014 р., № 0001081703 від 07.02.2014 р.,-

в с т а н о в и в:

19 лютого 2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) № 0001051703 від 07.02.2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, в сумі 4 650 грн. 69 коп., з яких 3 720 грн. 55 коп. - за основним платежем, 930 грн. 14 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також рішення № 0001081703 від 07.02.2014 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 9 037 грн. 21 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржувані рішення винесені відповідачем на підставі висновків, викладених у акті № 264/04-07-17-03.2094309585 від 27.01.2014 р. документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., з якими позивач не погоджується. Так, перевіркою було встановлено порушення вимог п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2012 рік в сумі 3 720 грн. 55 коп., а також порушення вимог абз. 2 п.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік на суму 8 606 грн. 87 коп. Проте, позивач стверджує, що висновок податкового органу про заниження суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з завищенням валових витрат за 2012 рік на загальну суму 24 803,65 грн. в результаті включення до складу валових витрат процентів за користування кредитами, які не відносяться до витрат операційної діяльності, є неправомірним, оскільки кредитні угоди укладалися позивачем у зв'язку з провадженням господарської діяльності, а тому проценти по таким кредитним угодам мають включатися до валових витрат як інші витрати, у відповідності до п. 138.5, п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України. Щодо висновків податкового органу про заниження внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік, позивач зазначив, що, враховуючи помилковість висновків відповідача про заниження чистого оподатковуваного доходу від здійснення господарської діяльності за 2012 рік на суму 24 803,65 грн., та неправомірність визначення відповідачем грошового зобов'язання з ПДФО в сумі 3 720,55 грн. (24 803,65 грн. х 15%), нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 8 606,87 грн. (24 803,65 грн. х 34,7%) є також безпідставним. Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001051703, № 0001081703 від 07.02.2014 року (а.с. 3-6).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача за довіреністю Донцов Є.Е. проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на правомірність висновків перевірки про те, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в порушення п. 177.1, п.177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України завищено валові витрати за 2012 рік на загальну суму 24 803 грн. 65 коп. в результаті включення до складу валових витрат процентів за користування кредитами, які не відносяться до витрат операційної діяльності у відповідності з п. 138.4, п. 138.6-138.9, п.п. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПКУ. Отже, за результатами перевірки підлягає донарахуванню за 2012 рік податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності з урахуванням вимог п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України на загальну суму 3 720 грн. 55 коп., а також єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 р. в сумі 8 606 грн. 87 коп. Враховуючи викладені обставини, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Аналогічна позиція відповідача викладена також у письмових запереченнях проти позову (а.с. 205-208).

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області 16.08.2007 р., та з 17.08.2007 р. перебуває на податковому обліку в Нікопольській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

На підставі наказу № 43 від 15.01.2014 р., та повідомлення № 16/04-07-17-03 від 15.01.2014 р., у відповідності з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України, службовими особами Нікопольської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині визначення валового доходу (обсягу виручки), витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, та оподаткованого доходу (чистого доходу) за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт № 264/04-07-17-03.2094309585 від 27.01.2014 р., який підписаний фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 без зауважень (а.с. 8-20).

Перевіркою встановлено порушення платником податків:

- п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме, заниження суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з завищенням валових витрат за 2012 рік на загальну суму 24 803,65 грн. в результаті включення до складу валових витрат процентів за користування кредитами, які не відносяться до витрат операційної діяльності, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2012 рік у розмірі 3 720 грн. 55 коп. (24 803,65 грн. х 15%);

- абз. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок заниження чистого оподатковуваного доходу від здійснення господарської діяльності за 2012 рік на суму 24 803,65 грн., у зв'язку з чим донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 8 606,87 грн. (24 803,65 грн. х 34,7%).

Враховуючи висновки, викладені у акті перевірки 264/04-07-17-03.2094309585 від 27.01.2014 р., Нікопольської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення від 07.02.2014 р.:

- № 0001051703 з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4 650 грн. 69 коп. (з яких 3 720 грн. 55 коп. - за основним платежем, 930 грн. 14 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 21);

- № 0001081703 про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування територіальним органом доходів і зборів на суму 9 037 грн. 21 коп. (з яких 8 606 грн. 87 коп. - донарахований єдиний внесок, 430 грн. 34 коп. - штрафні (фінансові) санкції, нараховані на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с. 22).

Не погодившись із зазначеними рішеннями податкового органу, 19.02.2014 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного податкового законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 177 Податкового кодексу України визначено особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Так, згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (тобто, у розмірі 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами).

Згідно вимог п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У відповідності до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що при визначенні фізичною особою-підприємцем, що не перебуває на спрощеній системі оподаткування, об'єкта оподаткування податком на прибуток можуть враховуватися лише документально підтверджені витрати, пов'язані з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця, які включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Податкового кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання визначено ст. 138 розділу III Податкового кодексу.

Так, згідно з п. 138.1 ст. 138 розділу III Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5,підпунктами 138.10.5,138.10.6 пункту 138.10,пунктами 138.11, 138.12 ст.138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 ПК України; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 ст. 138 та у ст. 139 ПК України.

Натомість, витрати на нарахування процентів (зокрема, за користування кредитами та позиками), у відповідності до п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, належать до складу фінансових, а не операційних витрат, що є достатньою самостійною підставою для неможливості врахування таких витрат у спірних правовідносинах.

Крім того, при вирішенні спору, що виник між сторонами, слід також враховувати положення ст. 141 розділу III Податкового кодексу України, якою визначено особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями.

Так, згідно п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 було укладено кредитні договори № ДК 78-35 від 22.07.2011 р. на розвиток бізнесу (а.с. 24-25), № ДК 45-17 від 12.06.2012 р. на розвиток бізнесу (а.с. 28-29), № R53700228076B від 09.04.2012 р. на споживчі потреби (а.с. 32-35), № 104/4273BCL від 23.09.2011 р. на поточні потреби (а.с. 37), договори з ПАТ «Банк Русский Стандарт» (а.с. 82-84), а також договір про надання фінансових послуг з ПТ «Ломбард «Гаманець» ОСОБА_4 та ОСОБА_5» № 374 від 28.09.2012 р. (а.с. 88), проценти за користування якими у 2012 році на суму 24 803,65 грн. були віднесені позивачем до складу валових витрат (а.с. 217).

При цьому, документи, які б підтверджували зв'язок використаних ФОП ОСОБА_1 кредитних коштів з веденням її господарської діяльності у спірному періоді, в матеріалах справи відсутні. Відсутні такі обґрунтування з посиланням на відповідні докази і у позовній заяві (а.с. 3-6).

Натомість, за змістом укладених кредитних договорів, перелік яких наведений вище, мета, з якою вони одержувалися, взагалі не пов'язана з господарською діяльністю позивача.

З огляду на сукупність встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що висновок податкового органу про заниження позивачем суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з завищенням валових витрат за 2012 рік на загальну суму 24 803,65 грн. в результаті включення до складу валових витрат процентів за користування кредитами, які не відносяться до витрат операційної діяльності, є правомірним. Відповідно, позивачу правомірно донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2012 рік у розмірі 3 720 грн. 55 коп. (24 803,65 грн. х 15%).

Враховуючи правомірність висновків відповідача про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу від здійснення господарської діяльності за 2012 рік на суму 24 803,65 грн., нарахування ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 8 606,87 грн. (24 803,65 грн. х 34,7%) є також правомірним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь державного бюджету (одержувач - УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код ОКПО 37989253, розрахунковий рахунок 31210206784008, МФО 805012) недоплачений нею судовий збір в сумі 1 644 грн. 30 коп. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 15.04.2014 року.

Суддя В.В. Чорна