Ухвала суду № 38916151, 13.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 876/6184/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника позивача Мелікова С.Б.,

представника відповідача Гайового В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства ,,Мукачівський завод ,,Точприлад" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

28 жовтня 2010 року публічне акціонерне товариство (ПАТ) ,,Мукачівський завод ,,Точприлад" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби від 21.05.2010 року № 0008832340/0, від 18.06.2010 року № 0009012340/0 та від 20.07.2010 року № 0009262340/0.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року позовні вимоги задоволенні в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Мукачівська ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи податкового органу про те, що визначальним фактором при формуванні платником податку на додану вартість та податкового кредиту є факт придбання (виготовлення) ним товарів та послуг чи придбання основних фондів; використання придбаних товарів (послуг) чи основних фондів в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків.

Оскільки при безоплатному отриманні імпортних товарів відсутній факт придбання товарів, тому, на думку податкового органу, відсутнє право на податковий кредит по таких імпортних товарах.

З огляду на викладене, податковий орган просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками позапланових виїзних перевірок ПАТ ,,Мукачівський завод ,,Точприлад" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, оформлених актами від 20.05.2010 року № 818/23-01/14307452, від 14.06.2010 року № 973/23-01/14307452, від 20.07.2010 року № 1504/23-01/14307452, Мукачівська ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: - від 21.05.2010 року за № 0008832340/0 , яким зменшила товариству суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 156834,00 грн.;

- від 18.06.2010 року за № 0009012340/0, яким зменшила суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 113879,00 грн.;

- від 20.07.2010 року за № 0009262340/0, яким зменшила суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 86345,00 грн..

Висновки податкового органу базуються на тому, що товариство на порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" безпідставно віднесло до складу податкового кредиту ПДВ за лютий 2010 року в розмірі 156834,00 грн., за березень 2010 року в розмірі 113879,00 грн. та за квітень 2010 року в розмірі 86345,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно сформував податковий кредит за березень, квітень та травень 2010 року по господарських операціях з імпорту товарів.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

З матеріалів справи суд вбачає, що 20.02.2009 року ПАТ ,,Мукачівський завод ,,Точприлад" (орендар) та угорське підприємство VT IMS Kft. (орендодавець) уклали Договір оренди за № 251, згідно умов якого орендодавець передає майно (обладнання, устаткування, складові до нього) для виготовлення продукції на умовах переробки давальницької сировини. Власником майна є орендодавець, а орендар виключно користується ним на умовах договору, орендар оплачує всі податки та збори, які виникають внаслідок оренди.

06.11.2009 року та 01.12.2009 року аналогічні договори позивач уклав з угорськими підприємствами ТзОВ ,,Електронні складові частини ,,EPCOS" та ,,Lear Corporation Hungary Automotive Manufacturing Limited Liability Company".

На виконання укладених договорів оренди, підприємство позивача на безоплатній основі, на умовах оперативного лізингу ввезло в лютому, березні та квітні 2010 року обладнання (устаткування, запчастини, складові) згідно вантажно-митних декларацій. При ввезенні підприємство сплатило ПДВ у сумі відповідно 156834,00 грн., 113879,00 грн. та 86345,00 грн.. Факт сплати позивачем вказаних сум ПДВ при імпорті на митну територію України обладнання на умовах оперативного лізингу відповідачем не заперечується.

Згідно поданих ПАТ ,,Мукачівський завод ,,Точприлад" до Мукачівської ОДПІ податкових декларацій з ПДВ з додатками (розрахунки коригування сум ПДВ, розшифровки податкових зобов'язань та кредиту, довідки щодо непогашеного залишку від'ємного значення, розрахунків сум бюджетного відшкодування, заяв про повернення сум бюджетного відшкодування) за лютий 2010 року , березень 2010 року та квітень 2010 року, суми ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника податків, складають: за лютий 2010 року - 577071,00 грн., за березень 2010 року - 378546,00 грн., за квітень 2010 року - 277441,00 грн..

Спірні правовідносини регулювались чинним на той час Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (надалі -Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту. З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється: ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'зку з припиненням дії зазначених договорів.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Як визначено у п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до п.п. ,,б" п.10.1 ст.10 Закону №168/97-ВР особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону.

У п.2.4 ст.2 цього Закону № 168/97-ВР зазначено, що платником податку є будь-яка особа, що імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством.

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті (пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону № 168/97-ВР).

Отже, за Законом № 168/97-ВР ввезення імпортного майна для його використання на митній території України має наслідком нарахування і сплату податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

У відповідності п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 цього Закону у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Факт сплати позивачем до бюджету податку на додану вартість підтверджується вантажними митними деклараціями. При цьому в усіх вантажних митних деклараціях визначений митний режим ІМ 40 (імпорт).

Суд першої інстанції встановив, що імпортовані матеріальні цінності (основні засоби) використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі викладеного, апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту за лютий, березень та квітень 2010 року сум ПДВ в сумі відповідно 156834,00 грн., 113879,00 грн. та 86345,00 грн. по господарських операціях з імпорту товарів, оскільки Закон № 168/97-ВР не містив заборони на відображення податкового кредиту за таких обставин.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі № 2а-0770/3467/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 19 травня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим