Ухвала суду № 3891581, 02.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2009 року № К-7389/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції

на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 року

та постановугосподарського суду Волинської області від 11.12.2006 року

у справі № 02/94-2А

за позовомПовного товариства «Луцьк-Кредит (Ващук і Компанія)»

доЛуцької обєднаної державної податкової інспекції

провизнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Волинської області від 11.12.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 року, задоволено позовні вимоги Повного товариства «Луцьк-Кредит (Ващук і Компанія)» та визнано нечинним рішення Луцької ОДПІ від 14.09.2006 року № 0000462200/3 про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 783719,70 грн. та № 0000752200/3 про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 2400 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Луцька ОДПІ оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити постановлені у справі судові рішення без змін, а скаргу податкової інспекції - без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку Повного товариства «Луцьк-Кредит (Ващук і Компанія)» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.04.2004 року по 31.12.2005 року, за результатами якої складено акт від 10.05.2006 року № 59/22 00/32872290, яким зафіксовано наступні порушення:

- пунктів 5.3, 5.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 (далі - Положення № 637), що призвело до переліміту каси на суму 387859,85 грн.;

- пункту 2.13 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.12.2001 року № 72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 року за № 237/5428 (далі - Положення № 72), за використання одержаних в ІІІ кварталі 2004 року в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням в сумі 8000 грн.;

- статті 31 Закону України від 23.03.1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (із змінами та доповненнями), в частині не придбання товариством торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг з 01.01.2005 по 31.12.2005 року.

На підставі висновків даного акта перевірки, відповідачем 18.05.2006 року прийнято рішення № 0000462200/2/10/7947/2200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 786119,70 грн.

За результатами адміністративного оскарження даного рішення до ДПА у Волинській області, відповідачем 10.07.2006 року прийнято два рішення № 0000752200/0 на суму 2400 грн. та № 000462200/2 на суму 783719,70 грн.

Рішенням ДПА України від 14.09.2006 року № 10272/16/25-0415 рішення Луцької ОДПІ від 10.07.2006 року залишені без змін, а скарга товариства без задоволення, в результаті чого відповідачем 14.09.2006 року прийняті рішення зі значком «3», якими до позивача застосовано штраф в розмірі 2400 грн. за порушення статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та рішення на суму 783791,70 грн., яким застосовано штраф за порушення пунктів 5.3, 5.4 Положення № 637 та пункту 2.13 Положення № 72.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Щодо порушення пунктів 5.3, 5.4 Положення № 637, що за висновком податкового органу призвело до переліміту каси позивача на суму 387859,85 грн., то судами спростовано даний висновок з посиланням на наступні обставини.

Позивач, 24.03.2004 року зареєстрований як повне товариство розпорядженням № 279 виконавчого комітету Луцької міської ради, діяв на підставі Засновницького договору, затвердженого загальними зборами учасників згідно протоколу № 1 від 16.03.2004 року, зареєстрованого виконкомом Луцької міської ради, та в період, що перевірявся, надавав фінансові позики фізичним особам під заставу золотих виробів та побутової техніки.

Крім того, 03.02.2005 року розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України ПТ «Луцьк-Кредит (Ващук і Компанія)» зареєстровано як фінансова установа (ломбард).

Згідно заявки-розрахунку позивача філією «Волинське центральне відділення Промінвестбанк» йому встановлено ліміт каси з 01.07.2004 року в сумі 5000 грн., що відповідало пункту 4.15 Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 року № 69 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.03.2001 року за № 216/5407 (далі - Інструкція № 69), яка діяла до 14.02.2005 року, а згідно наказу позивача № 1-П від 02.01.2005 року останній на 2005 рік самостійно встановив ліміт каси в сумі 5000 грн.

За твердженням податкового органу на 2005 рік ліміт каси позивача повинен становити 1335,79 грн.

Як визначалося пунктом 4.12 Інструкції № 69, фінансовим установам (у тому числі ломбардам) ліміт каси установою банку не встановлюється. Такі установи визначають його самостійно з відповідним повідомленням банкам, які здійснюють їх касове обслуговування.

В період, за який здійснювалась перевірка позивача, діяло Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 72, яке було чинне до 14.02.2005 року, та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637.

Приписами Положення № 637 встановлено, що до небанківських фінансових установ відносяться юридичні особи, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 року № 2664-ІІІ (зі змінами та доповненнями), надають одну чи кілька фінансових послуг та які внесені до Державного реєстру фінансових установ в установленому законодавством порядку. До небанківських фінансових установ належать кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом яких є надання фінансових послуг.

Ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи (пункт 5.3 Положення № 637).

Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу, наявності домовленості підприємств з банком на інкасацію (пункт 5.4 Положення № 637).

При визначенні розрахунку ліміту для товариства на 2005 рік в сумі 1335,79 грн. податковий орган керувався абзацом 2 пункту 5.4 Положення № 637, яким зазначено, що для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки в банк щодня або наступного дня від дня її надходження до каси, ліміт встановлюється у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

Разом з тим, абзацом 6 даного пункту зазначено, що вимоги щодо встановлення лімітів каси не поширюються на небанківські фінансові установи, які самостійно визначають порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням особливостей діяльності та режиму роботи цих установ, обсягу готівкових надходжень, строків здавання готівки тощо і на підставі зазначеного встановлюють розмір ліміту каси.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів щодо помилковості твердження відповідача в частині допущення позивачем переліміту каси та застосування за дане порушення штрафної санкції згідно статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Стосовно встановленого актом перевірки порушення позивачем вимог пункту 2.13 Положення № 72, а саме, використання одержаних в установі банку готівкових коштів в сумі 8000 грн. не за призначенням, судами встановлено наступне.

Кошти в сумі 8000 грн. були отримані позивачем в філії Волинського центрального відділення Промінвестбанку по чековій книжці 01.07.2004 року в сумі 2000 грн., 23.07.2004 року - 3000 грн. та 28.07.2004 року - 3000 грн.

Згідно банківських виписок призначення платежу оплата послуг.

Відповідно до касової книги, отримані кошти використані на видачу фінансових позик фізичним особам.

Відповідно до пункту 2.13 Положення № 72 підприємства, що мають поточні розрахунки в установах банків, одержують готівку з цих рахунків за грошовим чеком (з чітким формуванням суми операцій, що буде здійснюватися) у межах наявних коштів і витрачають її виключно на цілі, які визначені в грошовому чеку та не суперечать чинному законодавству України. Контроль за цільовим використанням готівки, одержаної в установі банку здійснюється відповідно до пункту 5.5 цього ж Положення та за використання готівкових коштів не за цільовим призначенням до підприємств застосовуються штрафні санкції згідно з чинним законодавством України.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ломбарди віднесено до фінансових установ, які відповідно до закону надають одну чи декілька фінансових послуг.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач у перевіряємий період надавав під заставу фінансові позики фізичним особам.

З наведеного слідує, що витрачання позивачем одержаних в банку коштів проведено згідно з чинним законодавством, що спростовує висновок відповідача про використання коштів в сумі 8000 грн. не за цільовим призначенням, а відтак і правомірність застосування штрафних санкцій на вказану суму.

Щодо виявленого в акті перевірки порушення позивачем статті 31 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме, здійснення ним діяльності з надання побутових послуг в період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року без придбання торгового патенту на послуги ломбардів, то судами таке твердження відповідача визнано безпідставним, оскільки згідно вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ломбарди надають фінансові, а не побутові, послуги, а відповідно до статей 7, 34 даного Закону також визначається обовязковість ліцензування певних фінансових послуг, зокрема, діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Судами встановлено наявність у позивача ліцензії серії АА № 765781, що видана Міністерством фінансів України, на право виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (торгівля скупленими в населення та прийнятими під заставу ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 31 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється субєктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами. Під побутовими послугами за визначенням цього Закону слід розуміти діяльність, повязану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки.

Згідно Переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 року № 576, зазначені і послуги ломбардів.

Однак пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що до приведення законодавства у відповідність з цим Законом інші закони та нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.

З огляду на викладене, висновки перевіряючих щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» є безпідставними.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 року та постанову господарського суду Волинської області від 11.12.2006 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 року та постанову господарського суду Волинської області від 11.12.2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Брайко А.І.

Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.