Ухвала суду № 3891371, 13.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                                К/С  № К-38079/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                        УХВАЛА

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ            

13.05.2009 р.                                                                                                                          м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді  Пилипчук Н.Г.

суддів                        Маринчак Н.Є.

                                   Нечитайла О.М.

                                   Сергейчука О.А.

                                   Степашка О.І.

при секретарі          Кризі В.О.

за участю

представника позивача Маркевич Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2006 р.

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2006 р.

у справі № 1/121-2489

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго»

до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

                                                         ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2006 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2006 р., задоволено позов. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0001012304/0/32638 від 31.05.2006 р.

Тернопільська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити ВАТ «Тернопільобленерго» у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки від 26.05.2006 р. № 11247/23-422/00130725 зафіксовано не включення позивачем до бази оподаткування податком на додану вартість суми коштів, що надійшли у якості плати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії або потужності за розрахунковий період, яку отримує енергопостачальна організація; неправомірне віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних за операціями з підприємцем Горшковим О.Б.

Податковим повідомленням-рішенням № 0001012304/0/32638 від 31.05.2006р. позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 60820,5 грн., в тому числі 40547 грн. основного платежу та 20273,5 грн. штрафних санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Сплачена споживачами електроенергії енергопостачальникам двократна вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, яка сплачується згідно із вимогами ч.5 ст.26 Закону України «Про електроенергетику» у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, не може бути розцінена як договірна вартість операцій з поставки електроенергії, з якої, як передбачено п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», визначається база оподаткування операцій, оскільки така сплата не встановлюється сторонами договору як така, а є штрафними санкціями, встановленими законодавством за споживання електроенергії понад договірну величину та які обумовлюються конкретними договорами.

Судами попередніх інстанцій достеменно встановлено, що податковий кредит за операціями з поставки ПП Горошковим товарно-матеріальних цінностей сформований позивачем у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі податкових накладних, виписаних на поставку товару, обов’язковою умовою якої є перехід права власності на товар від продавця до покупця.

Недотримання продавцем товару – платником податків норм податкового законодавства, зокрема не звітування перед податковими органами щодо здійснення підприємницької діяльності, не є підставою для висновку, що проданий ним товар не належав йому на праві власності.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                                 УХВАЛИВ :

        Касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2006 р. – без змін.

        Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                                          Н.Г. Пилипчук

        Судді                                                                   Н.Є. Маринчак

                                                                                    О.М. Нечитайло

                                                                                   О.А. Сергейчук

                                                                                    О.І. Степашко