Постанова № 38913603, 20.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 р. Справа № 804/2605/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області (далі - позивач) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Покровському районі (далі - відповідач) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Покровському районі про стягнення заборгованості в суді 19 853,82 грн. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у грудні 2013 р. виявилось, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві та перебувають на обліку у відділення Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та отримують страхові виплати, у зв'язку з чим ОСОБА_1 з 01.01.04 та ОСОБА_2 з 01.11.10 зроблений перерахунок пенсії, призначено пенсію по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та виплачено допомоги в розмірі 19 853,82 грн., яку відповідач не включив в списки до відшкодування соціального страхування. Правом участі представник позивача не скористався, направив до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не прибув, направив до суду клопотання про розгляду справи без участі представника відділення, а також заперечення, в яких просив відмовити в задоволені позову, оскільки немає вини Фонду в тому, що позивач до призначення пенсії по втраті годувальника застосував не ту норму закону, яку потрібно було застосувати.

З огляду на приписи ст.41, ст.122, ст.128 КАС України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, при винесені рішення виходить з наступних підстав та мотивів.

Як встановлено судом в ході вирішення справи, спірна сума, відносно якої позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача, є сумою пенсій, виплачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.01.04 та з 01.11.10 відповідно.

Суд відмічає, що принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні врегульовані положеннями Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.98 №16/98-ВР (далі - Основи), відповідно до яких, залежно від страхового випадку, визначені наступні види загальнообов'язкового державного соціального страхування: - пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; - медичне страхування; - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; - страхування на випадок безробіття; - інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (ст. 4 Основ).

Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: - пенсійне страхування; - страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; - медичне страхування; - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; - страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: - пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: - профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасові непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, наведено у статті 21 Закону №1105-XIV. Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Статтею 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ визначено, що надання та виплата пенсій, у тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами ПФУ. Механізм відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено відповідним Порядком.

Згідно з пунктом 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Закону № 1105-XIV, Закону № 1788-ХІІ та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така допомога надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат ПФУ з виплати і доставки зазначених пенсій.

За викладених обставин, враховуючи що законодавець не обмежив обов'язок відповідача щодо відшкодування органам ПФУ виплачених сум лише сумами з поточних платежів, суд доходить до висновку, що спірна сума за періоди з 01.01.04 та з 01.11.10 підлягає відшкодуванню відповідачем.

Також суд відмічає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20 березня 2007 року у справі № 21-1087во06, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР (пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання), а в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування.

Суд зазначає, що відповідно до ст.18 Закону №1105 відділення в районах і містах обласного значення є робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, яка, в свою чергу, є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Таким чином, основним завданням відділення є, в тому числі, забезпечення сталого фінансування системи страхування від нещасного випадку на відповідній території.

Крім того, суд звертає увагу на положення ст.244-2 КАС України відповідно до яких рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїх діяльності нормативно-правові акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України. З огляду на зміст наведеної норми процесуального права суд не вбачає підстав для неврахування під час розгляду даної справи постанову Верховного Суду України від 20.03.07, прийняту у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Великобагачанському та Решетилівському районах Полтавської області про зобов'язання прийняти до заліку та відшкодування суми, а також постанову Верховного Суду України від 05.12.11, прийняту у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тальнівському районі про зобов'язання вчинити дії. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в означених постановах, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків. З огляду на викладену позицію Верховний Суд України залишив без змін постанову Вищого адміністративного суду України постановою від 14.07.11, якою з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків стягнуто на користь УПФУ витрати із виплати та доставки пенсій по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Покровському районі Дніпропетровської області на користь Управління пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 24615382) заборгованість в сумі 19 853 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят три гривні) 82 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев