Постанова № 38912997, 21.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 р. Справа № 539/921/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного військового комісаріата на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31.03.2014р. по справі № 539/921/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України , Полтавського обласного військового комісаріата

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України та Полтавського обласного військового комісаріату стосовно відмови йому в отриманні грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та зобов'язати Міністерство оборони України виплатити йому через Полтавський обласний військовий комісаріат одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі 30-місячного грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31 березня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.

Зобов'язано Міністерство оборони України здійснити дії щодо прийняття рішення про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року N 2011-Х11 (в редакції Закону України № 328-У від 03.11.2006 року), у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку га умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" від 28 травня 2008 р. N 499 з надісланням його до Полтавського обласного військового комісаріату.

Зобов'язано Полтавський обласний військовий комісаріат після отримання відповідного рішення Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги здійснити дії по її виплаті на користь ОСОБА_1.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в позові. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 № 499 та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ч. 1 ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом від 15.11.2001 року позивача було звільнено з військової служби у запас.

31.01.2011 року рішенням Полтавської обласної МСЕК № 1 ОСОБА_1 була встановлена 2 група інвалідності, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС , що підтверджується довідкою МСЕК.

У зв'язку з зазначеним позивач 02.11.2013 року звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату з заявою стосовно отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги, на що отримав відмову.

Задовольняючи частково позовні вимоги , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачеві встановлена інвалідність, яка сталася після 1 січня 2007 р. та дає позивачу право відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на отримання одноразової грошової допомоги у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008р

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

У преамбулі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 дія цього Закону поширюється на:

- військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;

- військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

- військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Згідно з ч. 2 ст. 16 цього ж Закону (в редакції статті Закону від 03.11.2006 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, указаний Закон від 03.11.2006 року встановив додаткові гарантії соціального захисту військовослужбовців, які проходили військову службу і перебували у статусі військовослужбовця станом на 1 січня 2007 року і пізніше.

Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем отримана травма, пов'язана з проходженням ним військової служби, у зв'язку з чим йому встановлена ІІ група інвалідності.

09.01.2002 року позивач звільнений з військової служби .

Відповідно ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції на час звільнення його із служби), військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягали обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибели або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначалось у відсотковому відношення від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей, встановлювались Кабінетом Міністрів України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488 виплату страхових сум здійснювала HACK "Оранта".

З матеріалів справи вбачається , що у 31.01.2011 року позивачу встановлено II групу інвалідності, пов'язану з проходженням ним військової служби.

Тобто , колегія суддів зазначає , що на час внесення змін до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції статті Закону від 03.11.2006 року) позивач вже не проходив військову службу, тому не мав статусу військовослужбовця і відповідно - положення ст. 16 Закону в новій редакції не можуть застосуватись до нього.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У зв'язку з цим законні підстави для застосування до відносин, пов'язаних з отриманням позивачем інвалідності нового порядку виплати грошової допомоги, відсутні.

З наведеного вбачається, що позивачу правомірно Полтавським обласним військовим комісаріатом відмовлено в отриманні позивачем грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи положень ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 № 499 та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи спростовують висновки суду, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції не повно з'ясував дійсні обставини справи, не дав належну оцінку наявним у справі доказам, а тому, постанова суду першої інстанції ухвалена без дотриманням норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що наявні підстави для її скасування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню на підставі п.4 ст. 202 КАС України, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного військового комісаріата задовольнити.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31.03.2014р. по справі № 539/921/14-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст постанови виготовлений 26.05.2014 р.