Ухвала суду № 38912658, 21.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 р. м.Львів Справа № 876/3391/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Глушка І.В.,

Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представника позивача Мартинюка І.В.,

представника відповідача Приходько Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Білдінг Компані» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2013 року в адміністративній справі № 2а/0370/4066/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Білдінг Компані» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

17.12.2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Білдінг Компані» (далі - ТОВ «Еліт Білдінг Компані») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) за № 0002132206 від 12.11.2012 року, яким товариству визначено податкове зобов'язання із податку на додану вартість на загальну суму 11236,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що товариством правомірно віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту за лютий - березень 2012 року, оскільки вони підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Натомість, відповідачем не дотримано встановленої Податковим кодексом України (далі - ПК України) процедури винесення податкового повідомлення-рішення; висновки акта перевірки суперечать фактичним обставинам справи, а його окремі положення документально не підтверджені; нормативно-правовими актами не передбачено обов'язок складання документів, про які зазначено в акті перевірки та які вимагались податковим органом (ресурсна відомість, акти передачі матеріалів на будівництво, дозвіл на будівництво). Крім того, жодних доказів, які стверджують умисел товариства на безпідставне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками операцій з ТОВ «Аргабуд» в акті не наведено, тому висновки щодо нікчемності даних правочинів є безпідставними.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило ТОВ «Еліт Білдінг Компані», яке вважає, що рішення суду першої інстанції необгрунтоване, прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції і закрити провадження у справі. Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тими ж аргументами, що й вимоги позовної заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, в період з 16.10.2012 р. по 22.10.2012 р. Луцька ОДПІ провела позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Еліт Білдінг Компані» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Аргабуд» за лютий - березень 2012 року, про що складено акт від 31.10.2012 р. за № 5800/22-6/37319955.

Перевіркою встановлено порушення товариством вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 ПК України, а саме - заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 7491,41 грн., в тому числі: у лютому 2012 року - на суму 2001,00 грн. та у березні 2012 року - на суму 5490,41 грн.

На підставі акта перевірки та відповідно до встановлених порушень Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення за № 0002132206 від 12.11.2012 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість в сумі 11236,50 грн., з яких: 7491,00 грн. - за основним платежем та 3745,50 грн. - за штрафними санкціями.

При дослідженні господарських операцій, за результатами яких було прийняте оскаржуване рішення, судом встановлено, що 01.02.2012 р. між позивачем, як генеральним підрядником, та ТОВ «Аргабуд», як субпідрядником, було укладено договір генерального підряду за № 1-12-ЕБК на виконання робіт по ремонту приміщень свинокомплексу в с.Підгороддя Рогатинського району Івано-Франківської області на загальну суму - 15444,72 грн., в тому числі ПДВ - 2574,12 грн.

15.02.2012 р. між позивачем, як замовником, та ТОВ «Аргабуд», як підрядником, було укладено договір підряду за № 2-12-ЕБК на виконання робіт по влаштуванню покрівлі приміщення складів по вул.Вахтангова, 14 в м.Луцьку; загальна вартість робіт - 32942,45 грн., в тому числі ПДВ - 5490,41 грн.

На підтвердження виконання робіт за цими довоговорами позивачем надано податкові накладні від 15.02.2012 р. та 02.03.2012 р., акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий - березень 2012 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за лютий - березень 2012 року, платіжні дорученнями за № 252 від 15.02.2012 р. та за № 261 від 02.03.2012 р.; оборотно-сальдові відомості по контрагенту ТОВ «Аргабуд» за лютий - березень 2012 року, локальний кошторис за № 2-1-1; при цьому всі акти приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт не містять дати їх складання та підписання.

Згідно із пунктами 1.3 зазначених договорів субпідрядник та підрядник виконує роботи із матеріалів генерального підрядника та підрядника.

А пунктами 4.1 договорів визначено, що якість будівельних матеріалів, конструкцій, устаткування, що використовуються та надаються сторонами для виконання робіт, повинні відповідати специфікаціям, державним стандартам, технічним умовам; сторона, яка надає будівельні матеріали, конструкції, устаткування зобов'язана мати сертифікати, технічні паспорти чи інші документи, що засвідчують їх характеристики та якість.

Проте, позивачем не надано як під час перевірки так і до суду докази на підтвердження транспортування товару (договори постачання, товарно-транспортні накладні) та виконання умов щодо якості наданих будівельних матеріалів, конструкцій, устаткування.

При тому, що контроль за проведенням робіт було покладено на директора товариства та його заступника, первинні документи, які підтверджують здійснення даного контролю, також надані не були, незважаючи на запити податкового органу, як і ресурсна відомість, акти передачі матеріалів на будівництво, письмові пояснення щодо транспортування матеріалів до об'єкта, пояснення щодо включення вказаних витрат до складу витрат, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не підтверджено належними первинними документами дані, що вплинули на формування договірної вартості наданих послуг, а отже і витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

При цьому суд першої інстанції погодився з висновком Луцької ОДПІ про те, що позивачем не підтверджено належними первинними документами виконання вищевказаних договорів та не спростовано висновки, викладені в акті перевірки про те, що угоди, укладені з ТОВ «Аргабуд» щодо проведення ремонтних робіт не мали реального характеру, у зв'язку з чим податковий кредит позивача за наслідками операцій з цим контрагентом сформовано неправомірно.

У сукупності з іншими доказами судом враховано й використані податковим органом матеріали перевірки ТОВ «Аргабуд» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за лютий - березень 2012 року від 12.07.2012 р. за № 527/22-8/33098556, проведеної ДПІ у Солом'янському районі міста Києва, якою встановлено, що у даного товариства відсутні виробничі потужності, складські та офісні приміщення, транспорт, устаткування, управлінський або технічний персонал, оборотні кошти, виробничі, активи, тобто встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності. Також перевіркою встановлено, що в той же період ТОВ «Аргабуд» мало відносини з ПП «Автохімзв'язок» та ТОВ «Карбонові технології», проте відсутні дані щодо позивача чи інших підприємств, які мали відношення до будівельних робіт.

Колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду правомірними.

Згідно із п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) тата послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2 та 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Правовий аналіз наведених нормативних положень дає підстави погодитись із висновком суду першої інстанції, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість витрати по господарських операціях з ТОВ «Аргабуд», з огляду на те, що угоди, укладені позивачем з даним контрагентом про проведення ремонтних робіт, не мали реального характеру.

Згідно із реченням другим частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено у статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 цього Закону).

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з тим, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку, незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. Тому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Встановлені у справі обставини справи дають підстави для висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, а відтак у задоволенні позову відмовлено правомірно.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Білдінг Компані» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2013 року в адміністративній справі № 2а/0370/4066/12, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий судді Р.Й.Коваль

Судді І.В.Глушко

В.Я.Макарик

Ухвала в повному обсязі складена 26 травня 2014 року.