Постанова № 38910595, 22.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2014 р. Справа№ 910/797/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Метенко Т.І. - дов. №б/н від 01.04.2014

від відповідача: не з'явились

розглядаючи

апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Видобувна компанія „Укрнафтобуріння"

на рішення господарського суду міста Києва

від 12.03.2014

у справі №910/797/14 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Закритого акціонерного товариства „Видобувна компанія

„Укрнафтобуріння"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Екогазконтракт"

про стягнення 162863,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Видобувна компанія „Укрнафтобуріння" (надалі - позивач, ЗАТ „ВК „Укрнафтобуріння") про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Екогазконстракт" (надалі - відповідач, ТОВ „Екогазконстракт") 3 % річних у розмірі 30 811,05 грн., пені - 132 052,34 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2014 у справі №910/797/14 позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Екогазконтракт" на користь Закритого акціонерного товариства „Видобувна компанія „Укрнафтобуріння" пеню у розмірі 1320,52 грн., 3 % річних - 30811,05 грн. та 3257,26 судового збору. У іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 у справі №910/797/14 в частині стягнення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права без всебічного та повного дослідження матеріалів справи в частині зменшення розміру пені. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення без належних обґрунтувань та доказів встановлено як підставу для зменшення пені неспіврозмірність санкцій реальним збиткам. При цьому, місцевим господарським судом жодних досліджень можливих збитків та їх співрозмірності з пенею не проводилось.

Відповідач у судове засідання 22.05.2014 не з'явилася, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

26.02.2013 між ЗАТ „ВК „Укрнафтобуріння", як продавцем, та ТОВ „Екогазконтракт", як покупцем, укладено договір №ПГ/13-023 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти і сплатити на умовах цього договору природний газ.

Обсяги поставок газу по цьому договору зазначаються в додаткових угодах до даного договору на кожен місяць окремо (п. 1.4).

Відповідно до п. 1.5 договору загальна вартість газу, який продавець передає покупцю по даному договору, визначається загальною вартістю об'ємів фактично переданого газу на підставі актів приймання-передачі, вказаних у п. 3.3 даного договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна та загальна вартість газу визначається сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.3 договору оплата вартості планових обсягів газу проводиться на поточний рахунок продавця у три етапи: 50% вартості газу - проводиться у вигляді попередньої оплати у термін до 27.02.2013; 25 % вартості газу - до 25.03.2013; 25% - до 08.04.2013 року.

Остаточні розрахунки здійснюються на підставі актів приймання-передачі, вказаних у п. 2.4, в яких буде вказано фактично передані обсяги газу та їх вартість, протягом 3-х банківських днів з моменту їх підписання (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору, він вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

За умовами додаткової угоди № 01 від 26.02.2013 до договору, (п.1.1), продавець зобов'язується передати, а покупець оплачує та зобов'язується прийняти природний газ, власного видобутку березня 2013 року в кількості 1 200,000 тис. куб.м.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, ціна 1000 м. куб. газу, що передається в період березня 2013 року складає 3444,00 грн., крім того ПДВ 20 % 688,80 грн., разом з ПДВ 4132,80 грн.

Загальна вартість природного газу власного видобутку, який продавець зобов'язується передати покупцю складає суму 4132800,00 грн., крім того ПДВ 826560,00 грн., разом з ПДВ 4959360,00 грн. (п. 3 додаткової угоди)

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2013 сторонами підписано акт приймання-передачі обсягів газу про запланований, який буде прийнято у березні 2013 року.

В подальшому 31.03.2013 сторонами підписано акт прийому-передачі газу за договором в повному обсязі, який у тому числі включає 1200,000 тис. куб.м. за договором.

Як встановлено судом першої інстанції, претензій щодо обсягів фактично переданого у березні 2013 року газу за договором у сторін немає.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач провів оплату за газ несвоєчасно з порушення строків визначених договором.

Відповідач в ході розгляду справи місцевим господарським судом заявив клопотання про зменшення неустойки та просив зменшити розмір пені до 1% від нарахованої суми, тобто до 1320,52 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Місцевим господарським судом встановлено, що актами прийому-передачі природного газу від 26.02.2013, 31.03.2013, платіжними дорученнями №№ 151 від 05.04.2013, 165 від 23.04.2013, 182 від 13.05.2013, довідкою Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Актив-банк" №27/03-4БТ від 16.01.2014 стверджується факт передачі позивачем відповідачу у березні 2013 року 1200000 м3 природного газу вартістю 4959360,00 грн., а також оплати останнім одержаного товару у повному обсязі з порушенням строків, встановлених договором.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 132052,34 грн. та 3 % річних - 30 811,05 грн.

Відповідно до п. 5.2 Договору, при порушенні покупцем строків розрахунків, обумовлених в п. 2.3, 2.4 Договору, продавець має право нарахувати покупцю пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про його обґрунтованість.

Однак, взявши до уваги клопотання відповідача про зменшення неустойки, майновий стан сторін та оцінивши співвідношення розміру заявленої пені, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення її розмір до 1 % від заявленої суми, тобто до 1320,52 грн.

Колегія суддів, із вказаним висновком місцевого господарського суду не погоджується виходячи із наступного.

Частиною 1 ст.233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 статті 83 ГПК передбачено право суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання

В пункті 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

В даному випадку відповідач обґрунтовував своє клопотання про зменшення неустойки тим, що розмір нарахованої позивачем неустойки значно перевищує розмір понесених збитків, а стягнення таких значних коштів призведе до зупинення господарської діяльності підприємства відповідача та його банкрутства.

При цьому, відповідачем не надано належних доказів перебування його підприємства у скрутному матеріальному становищі, у вигляді відповідних фінансових та балансових відомостей. Також відсутні докази наявності звернень відповідача до позивача про відстрочення сплати боргу за поставлений газ, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства. Судом першої інстанції не взято до уваги факту відсутності таких доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд безпідставно зменшив розмір заявленої до стягнення пені та відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 130731,82 грн., оскільки відповідачем не обґрунтовано винятковості випадку у правовідносинах сторін щодо обставин прострочення відповідачем грошового зобов'язання. Крім того, відповідач також не обґрунтував порушення інших його інтересів (крім майнових) внаслідок стягнення пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права вимагати сплати 3% річних за порушення відповідачем грошового зобов'язання, місцевий господарський суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, дійшов правильного висновку про його обґрунтованість, у зв'язку із чим правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з ТОВ „Екогазконстракт" 3 % річних у розмірі 30811,05 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Видобувна компанія „Укрнафтобуріння" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 у справі №910/797/14 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягненні з відповідача на користь позивача 130731,82 грн. пені має бути скасоване із прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Видобувна компанія „Укрнафтобуріння" задовольнити.

Рішення господарського міста Києва від 12.03.2014 у справі №910/797/14 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Екогазконтракт" на користь Закритого акціонерного товариства „Видобувна компанія „Укрнафтобуріння" 130731,82 грн. пені.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Екогазконтракт" (01033, м. Київ, вул. Короленківська, 4 К, офіс 4, код 36823619) на користь Закритого акціонерного товариства „Видобувна компанія „Укрнафтобуріння" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, к. 34, код 33152471) пеню у розмірі 132052,34 грн. (сто тридцять дві тисячі п'ятдесят дві гривні 34 коп.), 3 % річних - 30811,05 грн. (тридцять тисяч вісімсот одинадцять гривень 05 коп.) та 3 257, 27 (три тисячі двісті п'ятдесят сім гривень 27 коп.) судового збору."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Екогазконтракт" (01033, м. Київ, вул. Короленківська, 4 К, офіс 4, код 36823619) на користь Закритого акціонерного товариства „Видобувна компанія „Укрнафтобуріння" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, к. 34, код 33152471) 1307 (одну тисячу триста сім) грн. 32 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

Матеріали справи №910/797/14 повернути до господарського суду м. Києва

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк