Ухвала суду № 38909504, 27.05.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/697/14 Справа № 172/1272/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Ушакова Н. Є. Доповідач - Кислий М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Литвиненка О.О., Кузьменко В.М.,

секретаря Шевченко Т.В.,

за участю прокурора Кузьменко А.С.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2014 року, яким його засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України, -

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець сел. Чаплине Васильківського району Дніпропетровської області, громадянство України, проживає за адресою АДРЕСА_1, не судимий в силу ст. 89 КК України,

засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5330 грн. та моральної шкоди 100000 грн.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 11 липня 2013 року близько 17.00 години, перебуваючи на території домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_4 по АДРЕСА_2, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, діючи умисно, наніс потерпілому ОСОБА_5 не менше п'яти ударів кулаками в область тулубу та голови, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді внутрішньо - черепної травми, синця на обличчі, крововиливи в м'які покриви голови, крововиливи під м'які мозкові оболонки, набряк мозку, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого, від яких останній помер 16 липня 2013 року у лікарні КЗ "Васильківська ЦРЛ "ДОР".

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати як незаконний і необґрунтований, при цьому посилається на суттєві порушення судом вимог кримінального процесуального закону, а також неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, відсутність об'єктивних доказів на підтвердження його вини у вчиненні інкримінованого злочину. Також стверджує, що не мав прямого умислу на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, оскільки він оборонявся від ОСОБА_5 і наніс йому удари з необережності, з метою самозахисту. Просить виправдати його за ч. 2 ст. 121 КК України за недоведеністю його вини і вважає, що його дії слід кваліфікувати за ст. 128 КК України (т. 2 а.п. 163-165).

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу чи інші докази на підтвердження доводів апеляції сторонами судового провадження подані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який просив апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду без змін, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляції, обговоривши її доводи і зіставивши із наявними матеріалами кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5, небезпечних для життя в момент заподіяння, які спричинили смерть останнього, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджується сукупністю наведених у вироку та перевірених в судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку.

Так, із показань допитаного в ході судового розгляду провадження свідка ОСОБА_4 вбачається, що 11 липня 2013 року він не був безпосереднім очевидцем конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_2,оскільки спав, однак коли прокинувся, побачив, що на підлозі в гаражі сидить ОСОБА_2, а ОСОБА_5 був побитий і в крові (т. 2 а.п. 47-48).

Дані показання також узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_6, який дав у судовому засіданні аналогічні показання про обставини 11 липня 2013 року та доповнив, що він бачив, як ОСОБА_5 пішов в гараж будити ОСОБА_4, потім почув, що в гаражі щось відбувається. З вулиці, через відкриті двері бачив, як ОСОБА_2 сів зверху на ОСОБА_5 та наніс декілька ударів потерпілому (т. 2 а.п. 49-50).

Про наявність у потерпілого ОСОБА_5 чисельних тілесних ушкоджень після події злочину також підтвердив допитаний в суді свідок ОСОБА_7, який пояснив, що потерпілий ОСОБА_5 12.07.2013 року прийшов до нього додому та попросився залишитися, оскільки недобре себе почував, мав побите обличчя, синець, розбиті губи, важко ходив. 14.07.2013 року стан потерпілого погіршився, після чого викликали швидку допомогу, а на наступний день йому стало відомо, що ОСОБА_5 помер у лікарні (т. 2 а.п. 45-46).

Крім того, із показань самого обвинуваченого ОСОБА_2 вбачається, що 11 липня 2013 року близько 17.00 години він прокинувся від того, що відчув, як його душать за шию, а потім потягли за ногу. Після цього підхопився та відштовхнув незнайому особу. Від його поштовху особа впала на підлогу, а він вибіг на подвір'я. Коли з приміщення гаража вийшов потерпілий ОСОБА_5, на його обличчі була кров. Останній пояснив, що він переплутав ОСОБА_2 з ОСОБА_5 Провину визнає частково, тому що не бажав смерті потерпілого (т. 2 а.п.42-44).

Вказані показання свідків так і самого обвинуваченого ОСОБА_2 об'єктивно підтверджуються висновком судово-медичної експертизи № 96-2013р. "Е" від 15.08.2013 року, відповідно до якого виявлені у потерпілого ОСОБА_5 тілесні ушкодження утворились внаслідок контакту з тупим твердим предметом, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого. Тілесні ушкодження уторились від дії тупого предмету або при ударі об такий. Пошкоджень типових лише для боротьби або самозахисту при дослідженні трупа не виявлено (а.с.32-35).

В свою чергу, згідно висновку судово-медичної експертизи № 201 від 22.11.2013 року у потерпілого ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження, враховуючи характер яких (синець навколо лівого ока, крововилив в товщу м'яких тканин голови з внутрішньої сторони в області лівої половини голови, а саме в лобній, скроневій та тім'яній ділянках) крововиливи під м'якими мозковими оболонками в тих областях) можливо сказати, що всі тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмету (предметів), діючих в область голови потерпілого, якими могла бути рука, стиснута в кулак, нога, взута в взуття, а також інший тупий твердий предмет.

Локалізація тілесних ушкоджень (в області лівого ока, лівої половини голови) не виключає можливості спричинення тілесних ушкоджень у результаті удару тупим твердим предметом в область лівого ока, з подальшим падінням потерпілого та вдарами об тупий твердий предмет лівою половиною голови. Визначити конкретний предмет, якими спричинені тілесні ушкодження потерпілому не представляється можливим (т. 2 а.п. 95-108).

Отже твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про те, він не наносив тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 спростовуються наведеними вище доказами, показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - про наявність у потерпілого тілесних ушкоджень на обличчі, а також висновками судово-медичних експертиз.

З урахуванням добутих доказів у провадженні, показань допитаних свідків, письмових матеріалів провадження, судом першої інстанції було об'єктивно, повно і всебічно досліджено всі обставини провадження, зіставлені позиції захисту і обвинувачення, в тому числі твердження обвинуваченого ОСОБА_2 щодо можливості спричинення ним тілесних ушкоджень потерпілому внаслідок самозахисту і в цій частині даним твердження дана належна оцінка у вироку і з якою погоджується колегія суддів.

З огляду на локалізацію та кількість отриманих потерпілим ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, які знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті останнього, можна зробити висновки про заподіяння обвинуваченим тілесних ушкоджень з можливим подальшим падінням потерпілого, що свідчить про наявність в його діях прямого умислу на спричинення таких тілесних ушкоджень, усвідомлення ним протиправності своїх дій та можливості настання суспільно небезпечних наслідків.

При цьому колегія суддів не може погодитись із твердженнями обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він діяв з метою самозахисту від неправомірних дій потерпілого, який почав його будити і душити і в цій частині спростовуються показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_8, який пояснював, що між ним та потерпілим не було неприязних стосунків, вони не були раніше знайомі (т. 2 а.п. 45).

Крім того, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 в цій частині також спростовуються показаннями свідка ОСОБА_6, який підтвердив суду, що бачив як потерпілий ОСОБА_5 взяв обвинуваченого за ногу, однак потерпілий не спричиняв обвинуваченому тілесних ушкоджень.

Таким чином, проаналізувавши всі матеріали провадження в їх сукупності, а також з урахуванням пояснень обвинуваченого під час розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину.

З огляду на встановлені обставини події злочину, в діях потерпілого виключається суспільна небезпечність посягання на життя та здоров'я обвинуваченого, за яких би ОСОБА_2 змушений був невідкладно заподіяти шкоду потерпілому з метою необхідної оборони.

В цій частині суд обґрунтовано віднісся критично до позиції обвинуваченого, який не визнавав свою провину в інкримінованому злочині з метою уникнути кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, - як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Органом досудового слідства і судом досліджені всі обставини, які мають значення для об'єктивного, повного і всебічного розгляду провадження.

Порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які могли б бути підставами для скасування вироку, перевіркою матеріалів провадження не встановлено, зібрані у провадженні докази є допустимими, достатніми та достовірними.

Отже, доводи в апеляційній скарзі обвинувачено про суттєві порушення судом вимог кримінального процесуального закону, а також неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв'язку із відсутністю об'єктивних доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину, є безпідставними і спростовуються вище наведеними доказами, яким суд дав належну оцінку у вироку та виніс законний і обґрунтований вирок.

Що стосується покарання, то на думку колегії судів воно призначено з урахуванням вимог ст. 65 КК України, всіх обставин провадження, тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_2 злочину, даних про його особу, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, у зв'язку з чим, суд обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення, в межах санкції статті КК України, яке не суперечить вимогам закону.

Відтак, вирок суду є законним, обґрунтованим і належно вмотивованим, який зміні чи скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2014 року, яким його засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді апеляційного суду: