Ухвала суду № 38907338, 27.05.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/636/14 Справа № 207/4786/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Тюлюнова В. Г. Доповідач - Кислий М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Литвиненка О.О., Кузьменко В.М.,

секретаря Шевченко Т.В.

за участю прокурора Харів Н.А.,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

обвинуваченої ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_4 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 лютого 2014 року, яким її суджено за ч. 2 ст. 186 КК України,-

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Дніпропетровська, громадянство України, має 5-х малолітніх дітей, мешкає за адресою АДРЕСА_1, судима:

- 11.10.2012 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 1 рік,

засуджена за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.10.2012 року та остаточно призначено 4 роки 3 місяці позбавлення волі.

ОСОБА_4 визнано винною за те, що вона, 23 серпня 2013 року приблизно о 15 годин 30 хвилин, знаходячись у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2», який розташований по АДРЕСА_2, діючи повторно, умисно, з корисливих міркувань, відкрито викрала у раніше незнайомої ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 961 грн., які є власністю потерпілого ОСОБА_3 Після чого з місця вчинення злочину зникла і заподіяла потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

В апеляційній скарзі із доповненнями обвинувачена ОСОБА_4 просить вирок щодо неї скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження. Крім того вважає призначене їй вироком покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та даним про її особу внаслідок суворості. Просить перекваліфікувати її дії з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 1 ст. 190 КК України, за яке призначити покарання, не пов'язане із позбавлення волі, врахувавши пом'якшуючі обставини, а саме наявність у неї на утриманні п'ятьох неповнолітніх дітей, двоє з яких разом з нею є ВІЧ-інфіковані і потребують її опіки (т. 2 а.п. 109, 126-128), крім того просила застосувати до неї амністію.

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу чи інші докази на підтвердження доводів апеляцій сторонами судового провадження подані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_2 на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який не підтримав апеляцію і просив вирок суду залишити без змін, думку потерпілого ОСОБА_3, який не заперечував проти пом'якшення покарання обвинуваченій, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи і зіставивши із наявними матеріалами кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченої не підлягає задоволенню з таких підстав.

Винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого їй злочину при обставинах, вказаних у вироку, підтверджується сукупністю зібраних і досліджених у судовому засіданні доказів, яким дана належна правова оцінка.

Зазначені висновки суду зокрема підтверджуються:

- показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3, який пояснив суду, що він є приватним підприємцем і займається торгівельною діяльністю, орендує приміщення у будинку АДРЕСА_2. У серпні 2013 року йому на мобільний телефон подзвонила продавець магазину ОСОБА_6 і розповіла, що незнайома жінка відкрито викрала гроші у сумі 961 грн. і втекла з магазину. Про вчинення злочину щодо його майна написав заяву у районний відділ внутрішніх справ, в якій зазначав саме про відкрите викрадення грошових коштів у крамниці (т. 1 а.п. 8-9, т. 2 а.п. 98);

- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_6, яка пояснила суду обставини, які мали місце 23.08.2013 року, коли обвинувачена відкрито викрала гроші в сумі 961 грн., після чого втекла з крамниці (т. 1 а.п. 29-30, т. 2 а.п. 96);

- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_7, яка пояснила суду обставини, які мали місце 23.08.2013 року у крамниці, коли в її присутності незнайома жінка вихопила гроші у ОСОБА_6 і втекла (т. 2 а.п. 96).

При цьому судом були ретельно досліджені та проаналізовані показання обвинуваченої ОСОБА_4 щодо відсутності умислу на відкрите заволодіння чужим майном, оскільки, як стверджує остання, вона викрала гроші у продавця у магазині обманним шляхом. Висновки суду в цій частині належним чином мотивовані у вироку, із зазначенням підстав, за яких суд прийшов до висновку щодо наявності в діях обвинуваченої складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Крім того, ОСОБА_4 в цілому підтвердила подію злочину, вказавши, що вона дійсно викрала гроші у продавця у магазині (т. 2 а.п. 96-97).

В свою чергу потерпілий ОСОБА_3 та свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 послідовно показали суду обставини вчиненого ОСОБА_4 злочину і їх показання в частині відкритого викрадення чужого майна, як в ході досудового розслідування провадження, так і при розгляді провадження в суді, є послідовними, узгодженими і такими, що об'єктивно підтверджуються письмовими матеріалами провадження, яким суд дав належну оцінку у вироку.

Суд всебічно перевірив всі докази, які є логічні, послідовні і повністю узгоджуються між собою, дав їм належну оцінку, у зв'язку з чим обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй злочину, а її дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки ні свідки, ні сама обвинувачена не дали суду об'єктивні підстави вважати, що майно було викрадене саме шляхом обману, а отже в її діях відсутні і ознаки складу злочину, передбаченого статтею 190 КК України.

Колегія суддів не може погодитися з доводами обвинуваченої та захисника про те, що ОСОБА_4 обманним шляхом заволоділа грошовими коштами і в цій частині твердження щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Порушень норм кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_4 та на кваліфікацію її дій, не виявлено.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу, обставини, що пом'якшують, в тому числі і наявність у ОСОБА_4 на утриманні 5-х малолітніх дітей, щодо яких вона не позбавлена батьківських прав і є одинокою матір'ю, її позитивну характеристику з місця проживання, стан здоров'я, у зв'язку з чим, суд обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для її виправлення, в межах санкції статті КК України, яке не суперечить вимогам закону.

Судом також вірно застосовано положення ст. 71 КК України, за яким ОСОБА_4 призначено остаточне покарання, приєднавши невідбуте покаранні за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.10.2012 року.

У зв'язку з цим доводи обвинуваченої про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченої слід також вважати необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, вирок суду є законним, обґрунтованим і належно вмотивованим, який зміні чи скасуванню не підлягає.

Підстав для звільнення обвинуваченої від покарання у відповідності до Закону України «Про амністію в 2014 році» № 1185-VІІ від 08.04.2014 р. колегія суддів не вбачає, оскільки згідно зі ст. 1 цього Закону, - звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України. Обвинувачена вчинила злочин, який відноситься до категорії тяжких.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 лютого 2014 року, яким її суджено за ч. 2 ст. 186 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.

Судді апеляційного суду: