Постанова № 38908177, 27.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2014 р. Справа№ 910/3790/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Бігуненко В.П., Дешко М.М.

представників сторін: від відповідача - Ніколаєв О.С.

розглянувши Фірми "Т.М.М." товариства з обмеженою

апеляційну скаргу відповідальністю

на рішення

господарського суду міста Києва

від 17.04.2014 року

у справі № 910/3790/14 (суддя: Сівакова В.В.)

за позовом Приватного підприємства "Комсервіс-Безпека"

до Фірми "Т.М.М." товариства з обмеженою

відповідальністю

про стягнення 264367,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.04.2014 року позов задоволено частково.

Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 250196,00 грн. припинено.

Стягнуто з Фірми "Т.М.М." товариства з обмеженою відповідальністю (м.Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Приватного підприємства "Комсервіс-Безпека" (м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 6, корпус 1, код ЄДРПОУ 35900097) 9350 (дев'ять тисяч триста п'ятдесят) грн. 41 коп. пені, 2720 (дві тисячі сімсот двадцять) грн. 59 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 2100 (дві тисячі сто) грн. 24 коп. - 3% річних, 5287 (п'ять тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 34 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення в частині стягнення грошових коштів та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 27.08.2013 між Приватним підприємством "Комсервіс-Безпека" (виконавець) та Фірмою "Т.М.М." товариства з обмеженою відповідальністю (замовник) було укладено договір про надання послуг з охорони майна № 389-ФО (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець, починаючи з 09.00 годин " 02" вересня 2013 року, приймає на себе обов'язки з охорони будівельного майданчика та житлово-офісного комплексу за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова 73-79 (далі - об'єкт) у тому числі забезпечення цілодобового спостереження, патрулювання з метою запобігання протиправних дій, контролю за дотриманням фізичними особами пропускного, внутрішньо об'єктного режиму (далі - охоронні послуги) у прийнятому під охорону об'єкті, а Замовник зобов'язується передати об'єкт під охорону та своєчасно здійснювати розрахунки за надані послуги на умовах і в порядку, встановленому цим договором.

В п. 1.3. договору визначено, що під об'єктом розуміється: будівельний майданчик та житлово-офісний комплекс, який складається із житлових та нежитлових приміщень, прибудинкової території і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 73-79.

Відповідно до п. 2.1. договору прийом об'єкту під охорону здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийому об'єкта під охорону (додаток № 1) до цього договору, що є невід'ємною його частиною.

З акту обстеження технічного стану об'єкта охорони та приймання його під охорону від 02.09.2013 вбачається, що сторонами здійснено обстеження та передачу об'єкта оренди під охорону виконавця на умовах договору з 09.00 годин 02.09.2013.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 250196,00 грн. та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня в розмірі 9350,41 грн., 3% річних в сумі 2100,24 грн. та 2720,59 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 9.2. договір укладено строком на один рік, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 2.6. договору по закінченню місяця в якому надавались послуги, виконавець складає акт наданих послуг і не пізніше другого робочого дня наступного місяця два примірники акту наданих послуг передає замовнику.

Згідно з п. 2.7. договору не пізніше двох робочих днів з дати отримання акту, уповноважена особа замовника повертає один примірник акту наданих послуг, який підписаний замовником та скріплений печаткою або надає письмові заперечення із обґрунтуванням відмови від підписання акту наданих послуг.

Відповідно до п. 2.8. договору у разі відмови від отримання уповноваженою особою замовника акту наданих послуг, виконавець направляє його поштовим відправленням. В цьому випадку датою отримання акту наданих послуги буде дата, вказана в поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Позивачем подані наступні акти надання послуг, які не підписані з боку відповідача:

№ 8060 від 30.09.2013 на суму 117133,50 грн.,

№ 8158 від 31.10.2013 на суму 103788,00 грн.,

№ 8521 від 31.10.2013 на суму 23064,00 грн.,

№ 9218 від 30.11.2013 на суму 100440,00 грн.,

№ 9235 від 30.11.2013 на суму 22320,00 грн.,

№ 10301 від 11.12.2013 на суму 40920,00 грн.

Акт № 8060 від 30.09.2013 переданий відповідачу згідно реєстру № 750 від 17.10.2013

Акти № 8158 від 31.10.2013 та № 8521 від 31.10.2013 передані відповідачу згідно реєстру № 779 від 01.11.2013.

Додатково акти № 8060 від 30.09.2013, № 8158 від 31.10.2013 та № 8521 були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією 02.12.2013 та отримані відповідачем 09.12.2013.

Акти № 9218 від 30.11.2013 та № 9235 від 30.11.2013 були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією 02.12.2013 та отримані відповідачем 04.12.2013.

Акт № 10301 від 11.12.2013 було надіслано відповідачу 25.03.2014.

Відповідачем не заперечувався факт отримання вказаних актів. Також відповідачем не подано доказів звернення до позивача із запереченнями щодо відмови від підписання актів наданих послуг.

Відповідно до п. 5.3. договору розрахунок за фактично надані послуги здійснюється кожного наступного місяця, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня надання виконавцем замовнику акту наданих послуг, що є підтвердженням виконання договірних обов'язків.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за надані послуги охорони в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становила 250 196,00 грн.

Проте, відповідачем подано наступні платіжні доручення:

№ 2012096153 від 11.04.2014 на суму 23064,00 грн.,

№ 2012096154 від 11.04.2014 на суму 40920,00 грн.,

№ 2012096155 від 11.04.2014 на суму 85772,00 грн.,

№ 2012096156 від 11.04.2014 на суму 100440,00 грн.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Надані відповідачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 250196,00 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.3.1. договору передбачено, що у разі несвоєчасної (неповної) оплати наданих послуг з охорони, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період надання послуг, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги охорони.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті послуг охорони відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 9350,41 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 9350,41 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті послуг охорони, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача 2720,59 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2100,24 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2720,59 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 2100,24 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Посилання відповідача на безпідставність нарахування неустойки, 3% річних та інфляції з посиланням на п. 4.2.6. договору, який передбачає можливість припинення оплати наданих послуг у разі неналежного виконання позивачем зобов'язань за цим договором не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем письмовими доказами не підтверджено неналежне виконання позивачем зобов'язань за договором. Посилання відповідача на крадіжку майна з квартири № 1, будинку 73 по вул. Ломоносова в місті Києві, що на думку останнього свідчить про неналежне виконання умов договору позивачем, не є слушними, оскільки вказані випадки передбачені умовами договору про надання послуг з охорони майна та вирішуються в порядку передбаченому главою 6.1. договору "Відповідальність виконавця".

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Приватного підприємства "Комсервіс-Безпека" обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 17.04.2014 року у справі №910/3790/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/3790/14 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 27.05.2014 року.