Рішення № 38907895, 15.05.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/29312/13-ц

Провадження №2/761/1013/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

15 травня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарях Губиш Т.Л., Булах Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу

за позовом ОСОБА_1;

до ОСОБА_2;

про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2(далі - відповідач, ОСОБА_2) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 22.03.2013 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "ВАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "БМВ", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 Постановою суду у вказаній дорожньо-транспортній пригоді був визнаний винним ОСОБА_2 Відповідно до "Звіту про визначення вартості матеріального збитку", сума матеріального збитку, заподіяного автомобілю позивача становить 14415,90 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн. моральної шкоди та витрати на проведення звіту про оцінку вартості нанесеного збитку.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги, з мотивів, викладених в позовній заяві, та просив їх задовольнити. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про розгляд справи.

Суд керуючись ст. 224 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.03.2013 року по вул. Гоголівській у м. Києві, ОСОБА_2 керуючи автомобілем "ВАЗ" державний номерний НОМЕР_1, під час виїзду із двору будинку на проїжджу частину, не надав дорогу автомобілю "БМВ" державний номер НОМЕР_2, в результаті чого здійснив зіткнення із вказаним автомобілем.

Автомобіль "БМВ", державний номерний знак НОМЕР_2 належить позивачу на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу(а.с. 4).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.04.2013 року, винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 (а. с. 2).

Згідно п. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Згідно із положеннями ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається із Звіту № 33/04/13 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу(КТЗ), розмір матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля "БМВ" становить 14415,90 грн.(а.с. 5).

Отже, приймаючи до уваги те, що відповідачем була нанесена матеріальна шкода позивачу, дана шкода підлягає відшкодуванню, а саме, у розмірі 14415,90 грн.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню збитки понесені у зв'язку із проведенням оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 350,00 грн.(а.с. 13).

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 23 ,1167 ЦК України особа, якій завдано збитків, має також право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розглядаючи позови про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати, що згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Приймаючи до уваги те, що пошкодження майна особи вже само по собі завдає моральної шкоди її власнику, крім того, особі необхідно додатково витрачати свій час на пошук технічної станції яка буде здійснювати відновлювальний ремонт автомобіля, пошук запчастин до автомобіля пов'язаних із проведенням ремонту, а також витрата коштів на ремонт автомобіля, які були заплановані на інші потреби, завдає особі моральних страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із довідки № 9175092 про дорожньо-транспортну пригоду, станом на 22.03.2013 року автомобіль "ВАЗ" НОМЕР_1 був застрахований у ПрАТ "СК "Лафорт"(а.с.3).

Відповідно до п. 33.1, 33.1.4 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року № 1961-IV, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Згідно із положеннями п. 16 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 року, Оскільки відповідно до статті 3 Закону N 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону N 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону N 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик. У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем не надано суду доказів повідомлення ПрАТ "СК"Лафорт" про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода завдана позивачу має бути відшкодована завдавачем шкоди, а саме ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 224-233 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 14 765 грн. 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 275 грн. 28 коп. судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: А.І. Саадулаєв