Рішення № 38907892, 14.04.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30301/13-ц

Провадження №2/761/1156/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

14 квітня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Булах Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визначення частки у майні та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернулась до Шевченківського районного суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2, відповідач 1), Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації (далі по тексту - ШРДА, відповідач 2), третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві (далі по тексту - третя особа) про визначення частки у майні та визнання права власності, в якому просила: визнати за ОСОБА_3 1/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; визнати за нею, ОСОБА_1, 1/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_2 1/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на 1/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті її доньки, ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої вимоги позивачка мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її донька ОСОБА_3. Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Дана квартира була приватизована 18.08.1993 року. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, власниками квартири є позивач, відповідач 1 та донька позивача ОСОБА_3 У вказаній квартирі на момент смерті ОСОБА_3 була зареєстрована, але не проживала онука позивача - ОСОБА_2, оскільки з 1992 року остання навчалась в школі-інтернаті, та приблизно у 2000 році була усиновлена невідомими людьми, тому фактичне її місце проживання позивачці невідоме. На момент смерті ОСОБА_3, позивачка проживала в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та продовжує проживати в даній квартирі на даний час, фактично утримує майно, сплачує комунальні послуги по утриманню квартири та робить поточні ремонти в квартирі. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я та відсутністю грошових коштів, позивачка була позбавлена можливості звернутися до нотаріальної контори щодо отримання спадщини за законом, а коли звернулась, то отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки шестимісячний термін для прийняття спадщини нею було пропущено, у зв'язку з чим, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання, яке відбулося 14.04.2014 року, не з'явилась, про час і місце судового розгляду оповіщалась у встановленому законом порядку шляхом розміщення оголошення про виклик до суду в газеті "Урядовий Кур'єр", про поважність причин неявки суд не повідомила, та не просила розглядати справу у її відсутність, свого представника до суду не направила, заперечення проти позову не подавала.

Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація в судове засідання, яке відбулося 14.04.2014 року, свого представника не направила, про час і місце судового розгляду оповіщалася у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи Головного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву, відповідно до якої просить розглядати справу у його відсутність, прийняти рішення згідно чинного законодавства.

Суд, керуючись ст. 224 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, отримавши на це згоду позивача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 18.08.1993 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1, становить 43,1 кв.м., та належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 в рівних долях (а.с.10).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за №14589, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1, виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві від 05.09.2003 року (а.с.19).

Відповідно до листа Першої Київської нотаріальної контори від 06.10.2003 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що нею було пропущено шестимісячний термін для прийняття спадщини (а.с.21).

Отже, як вбачається з наведеного, квартира АДРЕСА_1 є спільним сумісним майном вказаних вище осіб.

Як вбачається з технічного паспорту на квартиру, остання складається з двох кімнат, загальна площа помешкання - 43,1 кв. м., житлова - 28,2 кв. м.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

За ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.3 та ч.5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (6 місяців з часу відкриття спадщини, тобто за ч.2 ст. 1220 ЦК України з дня смерті), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

У абзацах 2 та 3 п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" визначено, що у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Оскільки, як встановлено, що квартира, яка знаходиться адресою: АДРЕСА_1, належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а частки їх як співвласників у випадку їх виділу в натурі були б рівними (по 1/3 кожному), а також те, що всі вони були зареєстровані у вказаній квартирі, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 після смерті своєї доньки ОСОБА_3, з якою постійно проживала, прийняла спадщину з моменту її відкриття, в тому числі її 1/3 частку в праві спільної сумісної власності на квартиру. Таким чином, позов в частині визнання права власності на 1/3 частину квартири, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Стосовно інших заявлених вимог, а саме: визнання за ОСОБА_3 1/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_1, 1/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_2 1/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, слід зазначити наступне.

Свідоцтвом про право власності на житло від 18.08.1993 року встановлено, що квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 в рівних частинах.

За ч.2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що частки кожного із співвласників квартири АДРЕСА_1, у випадку їх виділу в натурі були б рівними (по 1/3 кожному), оскільки даних про наявність іншого судом не встановлено, тому позов в цій частині не підлягає задоволенню, оскільки частка майна кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності встановлена законом, а тому відсутні підстави встановлювати це судом. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 з дня смерті своєї доньки ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину, що залишилась після неї, тобто успадкувала за законом її частку в праві спільної сумісної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі 1/3 частини квартири.

Повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом визнання за нею права власності на 1/3 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їй як співвласнику на підставі свідоцтва про право власності на житло від 18.08.1993 року, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223-233 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частин квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: