Ухвала суду № 38902953, 21.05.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/837/2014 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Макаренеко І.О.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Лашевич В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Лашевича В.М.,

суддів - Приндюк М.В., Рибака І.О.,

при секретарях судового засідання - Вендоліній А.М., Саєнко Д.О.,

з участю:

прокурора - Нагорного А.А.,

представників - ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в інтересах ТОВ «Ліра- 2000» в особі директора ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу директора ТОВ «Ліра-2000» ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 квітня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва Касьяна А.О. та накладено арешт на належне ТОВ «Ліра-2000» (код ЄДРПОУ 30966313) нежиле приміщення (в літ. А), загальною площею 8232,8 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Київ, Дніпровський узвіз, буд. 1.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, директор ТОВ «Ліра-2000» ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною і необґрунтованою, просить її скасувати та відмовити прокурору в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно ТОВ «Ліра-2000». Зокрема, автор апеляції вказує, що під час розгляду клопотання слідчим суддею не взято до уваги, що нерухоме майно товариства ніколи не належало ОСОБА_5, а завжди було власністю товариства, яке і в даний час залишається його власником, та, згідно з ч. 1 ст. 18 КК України, не може бути суб'єктом злочину, передбаченого ст. 190 КК України. Також апелянт, посилаючись на положення Закону України «Про господарські товариства» та ЦК України, стверджує, що рішення про збільшення статутного капіталу Товариства було прийняте Загальними зборами учасників 24 вересня 2014 року у відповідності до вимог чинного законодавства України, оскільки проголосоване учасником ОСОБА_6, якому на момент проведення зборів належало 62,141737763 % загальної кількості голосів учасників товариства за умови законодавчо встановленого мінімуму у розмірі 50%. Крім того, автор апеляції запевняє, що слідчий суддя проігнорував законність вказаного рішення, оскільки відсутні достатні підстави вважати, що майно відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України.

Далі директор підприємства ОСОБА_3 звертає увагу, що обставини скликання, проведення та прийняття рішення на позачергових загальних зборах учасників товариства вже були предметом дослідження під час досудового розслідування прокуратурою міста Києва кримінального провадження № 42012110000000170 за ч. 5 ст. 191 КПК України, за результатами якого кримінальне провадження було закрито на підставі п. 2 ст. 284 КПК України. Разом з тим, апелянт зазначає, що правомірність скликання, проведення та прийняття рішення на позачергових загальних зборах учасників товариства підтверджено висновком науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького. В свою чергу, автор апеляції зауважує, що рішення, які були прийняті на позачергових загальних зборах учасників товариства 24 вересня 2012 року, не були оскаржені ОСОБА_5 в судовому порядку.

Також апелянт стверджує, що прийняття рішення про накладення арешту на майно ТОВ «Ліра-2000» було прийняте без врахування того, що товариство є юридичною особою та не підпадає під критерії осіб, наведених у ст. 170 КПК України, на майно яких може накладатись арешт.

Крім того, директор підприємства ОСОБА_3 вказує, що у клопотанні прокурора, а також в ухвалі слідчого судді зазначено, що рішення про збільшення розміру статутного капіталу загальними зборами учасників товариства прийнято 25 вересня 2012 року, хоча, як зауважує автор апеляції, дане рішення приймалось 24 вересня 2012 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників ТОВ «Ліра-2000», які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового і кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в провадженні слідчого управління ГУМВС України в місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014100000000327 від 10 квітня 2014 року за фактом придбання права на майно ОСОБА_5 шляхом неправомірного зменшення його частки у статутному капіталі ТОВ «Ліра-2000» з 37,86 % до 25 %, в результаті чого ОСОБА_5 заподіяно шкоду на суму 51440000 гривень, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КПК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що з 2006року ОСОБА_5 є учасником ТОВ «ЛІРА-2000» (код ЄДРПОУ 30966313). Відповідно до Статуту вказаного товариства, станом на 27 жовтня 2009 року частка ОСОБА_5 у статутному капіталі складала 37,86%. ТОВ «Ліра-2000» є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: Дніпровський узвіз, 1, в місті Києві, ринкова вартість якого становить близько 400000000,00 гривень. Враховуючи положення ч. 1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», при виході з ТОВ «ЛІРА-2000» вкладник має право на виплату 37,86% вартості майна вказаного товариства, що в грошовому виразі становить близько 151440000,00 гривень.

Станом на 25 вересня 2012 року частка ОСОБА_5 в статутному капіталі ТОВ «ЛІРА-2000» зменшилася до 25,00%. Зменшення частки відбулося внаслідок збільшення статутного капіталу ТОВ «ЛІРА-2000» шляхом внесення додаткового вкладу іншим учасником товариства із наступним перерозподілом часток всупереч ч. 2 ст. 51 Закону України «Про господарські товариства» та положенням Статуту ТОВ «ЛІРА-2000». Вказані зміни до статутного капіталу ТОВ «ЛІРА-2000» були затверджені загальними зборами вказаного товариства, на яких ОСОБА_5 не був присутній внаслідок того, що не знав та не міг знати про їх проведення.

Також було встановлено, що частка ОСОБА_5 в статутному капіталі товариства була зменшена до 25.00% і фактично він втратив право на виплату 12.86% вартості майна ТОВ «ЛІРА-2000» при виході з вказаного товариства, що в грошовому виразі становить 51440000 гривень, чим останньому заподіяна шкода на вказану суму.

15 квітня 2014 року прокурор відділу прокуратури міста Києва Касьян А.О. звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на належне ТОВ «Ліра-2000» (код ЄДРПОУ 30966313) нежиле приміщення (в літ. А), загальною площею 8232,8 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Київ, Дніпровський узвіз, будинок 1.

Розглядаючи це клопотання, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора Касьяна А.О. та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що вказане майно є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного із зменшенням частки у статутному капіталі, може мати суттєве значення для встановлення істини у даному кримінальному провадженні, а тому з метою повного та неупередженого розслідування, встановлення і притягнення винних до відповідальності задовольнив клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва Касьяна А.О. та наклав арешт на вищевказане нежиле приміщення.

Дане рішення слідчого судді суду першої інстанції не може бути визнано законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170 - 173 КПК України слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен був з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.

Як вбачається з матеріалів провадження, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014100000000327 від 10 квітня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КПК України, підозру про вчинення зазначеного кримінального правопорушення нікому із учасників ТОВ «Ліра-2000» не пред'явлено, тобто дане кримінальне провадження є фактовим. Це свідчить про те, що майно може протягом тривалого часу триматися під арештом, чого не можна допускати.

В свою чергу, аналіз клопотання прокурора про накладення арешту на майно дає підстави для висновку, що воно не відповідає вимогам закону. Зокрема, в ньому відсутнє чітке визначення підстав, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Так, однією з підстав для накладення арешту на майно, а саме на вищевказане нежиле приміщення, прокурор вказує, що воно є предметом кримінального правопорушення у вигляді вкладу ОСОБА_5 в ТОВ «Ліра-2000». При цьому, чому саме на дане житлове приміщення, а не на будь-яке інше майно товариства потрібно накласти арешт і з якою метою, в клопотанні не приведено. До того ж, чи ставив ОСОБА_5, як учасник товариства, питання про вихід із товариства з обмеженою відповідальністю, взагалі не з'ясовувалося, а це має важливе значення, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України, учасник отримує право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, лише при виході із товариства з обмеженою відповідальністю.

Всі спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, якщо ОСОБА_5 подав заяву про вихід із товариства, в тому числі і спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розмірів і строків виплати, як то визначено в ч. 3 ст. 148 ЦК України, вирішуються судом, тобто такі спори вирішуються в порядку цивільного судочинства.

Іншою підставою для накладення арешту на майно прокурор в клопотанні вказав можливу конфіскацію майна. Конфіскація майна, відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України, полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого, а арешт може бути накладено, згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, на нерухоме і рухоме майно, яке перебуває у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння. Як вже зазначалося вище, підозра у даному кримінальному провадженні нікому не повідомлялася, а тому накладення арешту на майно товариства з цієї підстави суперечить закону.

Крім того, прокурор не додав до клопотання необхідних копій документів, насамперед Статуту товариства та інших, якими він обґрунтовує своє клопотання.

Таким чином, слідчий суддя, не встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 КПК України, безпідставно його розглянув і задовольнив, хоча, у відповідності до ч. 3 ст. 172 КПК України, мав повернути його прокурору для усунення недоліків.

Разом з тим, слід звернути увагу і на той факт, що за заявою ОСОБА_5 про придбання права на його майно шляхом зменшення частки останнього у статутному капіталі ТОВ «Ліра-2000» з 37,86 % до 25 % вже проводилося досудове розслідування. Зокрема, 05 лютого 2012 року за заявою ОСОБА_5 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження за № 42012110000000170 за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто по тих же самих обставинах, які викладені і в даному кримінальному провадженні.

За результатами досудового розслідування, яке проводилося раніше, 14 червня 2013 року старшим прокурором відділу здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_9 було винесено постанову про закриття кримінального провадження за відсутністю в діях ОСОБА_6 та ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Дані про те, що ця постанова скасована, в матеріалах провадження відсутні, а на теперішній час проводиться досудове розслідування по тим же самим обставинам і стосовно тих же осіб, але лише з іншою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, що в разі не скасування постанови про закриття кримінального провадження виходить за межі розумності.

Також звертає на себе увагу і доданий до апеляційної скарги висновок науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького від 05 березня 2013 року, згідно з яким скликання, проведення та прийняття рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ «Ліра-2000» на позачергових загальних зборах учасників товариства є правомірним, що також ставить під сумнів правомірність накладення арешту на майно товариства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що під час розгляду клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва Касьяна А.О. про арешт майна ТОВ «Ліра-2000» та при винесенні ухвали про задоволення зазначеного клопотання слідчим суддею допущено неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва Касьяна А.О. про накладення арешту на належне ТОВ «Ліра-2000» (код ЄДРПОУ 30966313) нежиле приміщення, загальною площею 8232,8 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Київ, Дніпровський узвіз, будинок 1.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170 - 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Ліра-2000» ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 квітня 2014 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва Касьяна А.О. та накладено арешт на належне ТОВ «Ліра-2000» (код ЄДРПОУ 30966313) нежиле приміщення (в літ. А), загальною площею 8232,8 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Київ, Дніпровський узвіз, будинок 1, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва Касьяна А.О. про накладення арешту на належне ТОВ «Ліра-2000» (код ЄДРПОУ 30966313) нежиле приміщення (в літ. А), загальною площею 8232,8 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Київ, Дніпровський узвіз, будинок 1, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ________ _____

Лашевич В.М. Приндюк М.В. Рибак І.О.