Рішення № 38902625, 21.05.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/2918/2014 Головуючий 1 інст. - Покальчук Ю.М.

Справа № 2/631/16/14 Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Макарова Г.О.,

- Трішкової І.Ю.,

при секретарі - Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» - Шуліки Аліни Володимирівни на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 17 лютого 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, служба у справах дітей Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом і просило звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачу ОСОБА_4, з метою погашення заборгованості за кредитним договором № HANWGA00000012 від 16.05.2008 року, а також виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають з цієї квартири, вказуючи, що умови договору позичальник не виконує, внаслідок чого станом на 21.12.2012р. мається заборгованість у розмірі 129 688 грн. 70 коп.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 17.02.2014 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Шуліка А.В. просить скасувати вказане рішення, вважаючи його незаконним та необґрунтованим та таким, що постановлено без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм матеріального та процесуального права, і за результатами апеляційної скарги ухвалити нове рішення яким задовольнити позов в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що вартість спірного майна згідно договору іпотеки складає 98 475 грн., а заборгованість по кредитному договору станом на 21.12.2012 року складає 129 688 грн. 70 коп. та продовжує зростати, оскільки останнє погашення боргу було 01.04.2009 року, що підтверджується випискою по рахунку і таким чином права кредитора порушені та підлягають захисту. Також банк надіслав ОСОБА_4 вимогу-повідомлення про усунення перешкоди, однак вимога лишилась не виконаною.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Полфьорова Я.В. апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 заперечувала проти апеляційної скарги, вказуючи, що кредитні кошти отримувала не вона, а її колишній чоловік, який і повинен особисто їх повернути банку, що банком не дотримано процедуру звернення стягнення, оскільки банк її належним чином не повідомляв про заборгованість і можливі наслідки порушення умов кредитного договору, а також посилалася на те, що з нею знаходиться малолітній син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, якого банк не має права позбавляти житла.

Третя особа ОСОБА_5 апеляційну скаргу визнав, підтвердив факт невиконання з 2009 року взятих за умовами кредитного договору зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та оплати послуг банку, пояснивши, що під час отримання кредитних коштів, які бралися для потреб сім'ї, він мав стабільний заробіток, однак у 2009 році обставини змінилися, змушений був звільнитися, не може працевлаштуватися, шлюб розпався. Вважає за можливе звернути стягнення на квартиру, так як гроші витрачені на ремонт квартири та інші потреби сім'ї. Суму боргу не оспорює.

Представник служби у справах дітей Нововодолазької РДА, залученої судом у якості третьої особи, апеляційну скаргу не визнав і просив її відхилити, мотивуючи це необхідністю захисту інтересів неповнолітньої дитини відповідача ОСОБА_4

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами і не оспорюється сторонами, та іншими особами, які беруть участь у справі, що 16.05.2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» уклав з ОСОБА_5 кредитний договір № HANWGA00000012 у відповідності з яким надав позичальнику кредит у розмірі 36618грн.90 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 16.05.2018 року. Умовами договору передбачено щомісячне здійснення платежів в порядку повернення кредиту, сума яких складається з заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією та інших витрат.

В цей же день 16.05.2008р. ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідач по справі ОСОБА_4 уклали договір іпотеки № HANWGA00000012 з метою забезпечення виконання зобов'язань боржника ОСОБА_5 і за умовами договору іпотеки ОСОБА_4 передала в заставу банку двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 яка належить їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва, виданого органом приватизації житлового фонду.

За згодою сторони визначили, що вартість предмета іпотеки (квартири) складає 98 475 грн.

Позичальник ОСОБА_5 з 2009 року не виконує зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, посилаючись на майнову неспроможність.

У травні 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звертався до суду з позовом до ОСОБА_4, 3-я особа ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, посилаючись на наявність заборгованості за основним зобов'язанням у розмірі 39346,87 грн. Справа розглядалася тривалий час, відповідач ОСОБА_4 проти позову банку заперечувала, зверталася з зустрічним позовом про розірвання договору іпотеки, посилаючись на не передбачені під час укладення угоди майбутню фінансові та сімейні труднощі, втрату позичальником роботи та розлучення з нею, а також на факт народження сина 17.05.2008 року, який знаходиться на її утриманні і у разі задоволення позову банку втратить законне право на житло.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 20.05.2011 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанку» були задоволені, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 19.07.2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, а саме: рішення Нововодолазького районного суду від 20.05.2011р. в частині задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» скасовано і ухвалено нове про відмову у задоволенні позову банку; рішення ж суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 залишене без змін. При цьому суд апеляційної інстанції вихдив з того, що з матеріалів справи не вбачається заподіяння збитків іпотекодержателю внаслідок порушення основного зобов'язання, що позов про звернення стягнення на предмет іпотеки банком подано передчасно. (а.с.50-2,53-54).

09.07.2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» знову звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, 3-я особа ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, посилаючись на невиконання основного зобов'язання і заборгованості, яка станом на 21.12.2012 року становить 129688,70 грн. і складається з: 38039,69грн заборгованості за кредитом, 32289,96 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 6300,38 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 46644,92 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 250 грн. штрафу (фіксованої частини) і 6163,75 грн. штрафу (у формі процентної складової).

Рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовував посиланням на те, що сума заборгованості за кредитним договором не визначена, рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення таких вимог іпотекодержателя відсутні, а тому звернення з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним. Крім того, вказував суд, позивачем не надано доказів наявності обставин, які б свідчили про завдання збитків іпотекодержателю і змінення обсягу його прав.

Однак з таким рішення колегія суддів погодитися не може у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство, згідно ст.10 ЦПК України, здійснюється на засадах змагальності.

ПАТ КБ «ПриватБанк», звертаючись до суду з вказаним вище позовом, обрав такий спосіб захисту своїх порушених прав та інтересів, який передбачено ст.ст.15,16, 589 ЦК України, ст.ст.38,39 Закону України «Про іпотеку».

Укладаючи 16.05.2008р. договір іпотеки, ОСОБА_4 взяла на себе зобов'язання забезпечити виконання позичальником ОСОБА_5 умов кредитного договору, передавши банку в іпотеку свою квартиру і погодившись з тим, що іпотекодержатель (тобто ПАТ КБ «ПриватБанк») має право на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання позичальником ОСОБА_5 зобов'язань, взятих на себе за кредитним договором. (п.п.17.8, 17.9, 23, 28,34 Договору іпотеки на а.с.14-16).

Цей договір іпотеки з зазначеним застереженням є дійним, не оспорений і не скасований.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.689 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частина 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» передбачає здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Надані банком розрахунки відповідачем та іншими особами, які беруть участь у справі, не спростовані. Більше того, боржник ОСОБА_5 підтвердив їх дійсність, пояснивши, що з 2009 року не здійснює платежі через відсутність коштів.

Висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги банку до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасними з огляду на відсутність рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або ж договору сторін про задоволення вимог іпотекодержателя є помилковим і суперечить положенням ст.3 ЦПК України, ст.ст.15,16, 589 ЦК України, ст.ст.33, 38, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.55 Конституції України, згідно яких кожна особа має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи, самостійно обирати спосіб захисту цивільних прав та інтересів. Жодна з норм, на які посилався позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, не передбачає у якості обов'язкової умови наявність попереднього звернення до суду для отримання рішення про визначення розміру заборгованості.

Встановлення факту порушення основного зобов'язання за кредитним договором та суми боргу здійснюється в межах одного провадження по справі за позовом банку, який є кредитором і іпотекодержателем, до іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Дійсно, частиною 3 ст.39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право суду відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Однак матеріали даної справи таких даних не містять.

ПАТ КБ «ПриватБанк», надавши 16.05.2008 року за умовами кредитного договору грошові кошти, п'ятий рік не отримує їх, не отримує плату за їх користування позичальником, не отримує передбачені умовами договору інші види компенсації, не може отримати судового захисту порушених прав та інтересів шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, хоча такий спосіб передбачений законом.

Посилання відповідача ОСОБА_4 на ту обставину, що банк не надсилав їй повідомлення про порушення основного зобов'язання, як це передбачає ст.35 ЗУ «Про іпотеку», не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки вона мала можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя у судовому засіданні та доводи неспроможність його позовних вимог.

Разом з тим, ця обставина, а також дані про недотриманням вимог ст.40 Закону України «Про іпотеку», ст. ст.109, 132-2 ЖК України, ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», є суттєвою при вирішення справи в частині позовних вимог про виселення і свідчить про наявність підстав для відмови у їх задоволенні.

Позовна вимога ПАТ КБ «ПриватБанку» в частині виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмету іпотеки) зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України також не підлягає задоволенню і у зв'язку з відсутністю зазначення вичерпного кола осіб, відносно яких позивач просить прийняти обов'язкове до виконання рішення, та визначеного конкретно способу захисту. Стаття 11 ЦПК України передбачає розгляд і вирішення цивільної справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, колегія суддів враховує і ту обставину, що уповноважена особа ЗАТ КБ «Приватбанку», укладаючи 16.05.2008 року договір іпотеки з ОСОБА_4, яка знаходилася на останньому дні вагітності, не міг не усвідомлювати ускладнення при виконанні умов договору іпотеки в частині виселення.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки та про відмову у задоволенні вимог в частині виселення.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 належить стягнути на користь позивача 1296 грн.89 коп. у якості компенсації судових витрат по сплаті судового збору, які підтверджуються платіжним дорученням від 09.01.2013р. (а.с.21).

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» - Шуліки Аліни Володимирівни задовольнити частково.

Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 17 лютого 2014 року скасувати і ухвалити нове.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 - в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НАА00000012 від 16.05.2008р., яка станом на 21.12.2012 року становить 129688,70 грн. і складається з: 38039,69грн заборгованості за кредитом, 32289,96 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 6300,38 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 46644,92 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 250 грн. штрафу (фіксованої частини) і 6163,75 грн. штрафу (у формі процентної складової).

Надати публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (іпотекодержателю) право продажу предмету іпотеки шляхом укладення від імені іпотекодавця ОСОБА_4 договору купівлі-продажу квартири будь-якій особі покупцю за початковою ціною нарівні, але не нижче за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційной банк «ПРИВАТБАНК» 1296,70 коп. у якої компенсації судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: