Ухвала суду № 38900729, 20.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18784/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 26 липня 2013 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року адміністративний позов Приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 26 липня 2013 року та картки відмови в прийнятті митної декларації - задоволено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання зовнішньоекономічного контракту № 500405728, згідно з умовами якого Продавець зобов'язується поставити та продати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити лимонну кислоту у кількості 6 000,00 кг за ціною 1 020,00 євро/т, загальна сума контракту становила 6 120,00 Євро, Продавцем було виписано інвойс (рахунок-фактуру) від 23 липня 2013 року за № 500406242 на загальну суму 6 120,00 євро.

Митна вартість товарів, згідно декларації митної вартості № 100250000/2013/064951 від 26 липня 2013 року, була визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За результатами розгляду поданих позивачем до митного оформлення документів, відповідачем було виявлено, що вони не містили всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а також містили розбіжності.

Відповідно до ч.3 статті 53 МКУ посадовою особою митного органу було запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, про що декларант був повідомлений. Позивач надав додаткові документи.

Одержавши вказані вище документи, митний орган дійшов висновку про те, що вони не містили всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а також містили розбіжності. У зв'язку з цим, Київською міжрегіональною митницею, були прийняті рішення від 26 липня 2013 року № 100250000/2013/600454/2, № 100250000/2013/01423 про коригування митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Не погоджуючись з винесеними рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 52 МКУ передбачено, що декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Пунктом 2 (а) статті VII ГАТТ визначено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або на вартості аналогічного товару.

Відповідно до пункту 2 (b) статті VII ГАТТ, під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Відповідно до статті 54 МКУ контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік основних документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, а саме: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З матеріалів справи вбачається, що для підтвердження заявлених відомостей позивачем було подано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 500405728 від 17 липня 2013 року; інвойс рахунок № 500406242 від 23 липня 2013 року; міжнародну автомобільну накладну (СМR) № 002410 від 23 липня 2013 року; сертифікат походження товару № L977.705/148653 від 23 липня 2013 року; митну декларацію країни відправлення № 1ЗАТ230000ЕVНТР1G2 від 23 липня 2013 року; платіжне доручення № 1242 від 19 липня 2013 року; прайс-лист від 15 липня 2013 року; пакувальний лист № 406390 від 23 липня 2013 року; сертифікат аналізів № 80433489000010 від 23 липня 2013 року; інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Екологічний контроль»); інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; довідку про транспортні витрати № б/н від 25 липня 2013 року.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Митний орган має право, здійснюючи перевірку та контроль щодо правильності визначення декларантом митної вартості, витребувати додаткові документи. При цьому митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання повинен надати, лише належні та необхідні документи, які об'єктивно будуть підтверджувати заявлену митну вартість, а не витребувані з формальних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 статті 53 МКУ декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, що передбачені статтею 53 МКУ, а саме: страхові документи, якщо здійснювалося страхування, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленні спеціалізованими експертними організаціями, зовнішньоекономічний договір.

Однак, колегія суддів зауважує, що даний договір був наданий декларантом при митному оформленні, що підтверджується переліком документів картки відмови № 100250000/2013/01423 від 26 липня 2013 року.

Позивачем на запит митного органу було надано додатково: копію експортного висновку Київської торгово-промислової палати № ЧЦ - 197/1 від 28 серпня 2013 року, виписку з бухгалтерської документації (податкові накладні), копію договору про перевезення № 06/12/3 від 31 травня 2012 року, оскільки поставка товару здійснювалася на умовах FСА, відповідно до міжнародних правил «Інкотермс 2010».

За результатами розгляду відповідачем додатково наданих позивачем документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом було виявлено ряд розбіжностей (неповні відомості), про що зазначено в оскаржуваному рішенні.

Тому митну вартість вказаного товару було визначено митним органом за другим методом.

Згідно із пунктом 1 глави 1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених наказом Мінфіну від 24 травня 2012 року № 598, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - це закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 Митного кодексу України.

Статтею 57 МКУ передбачені такі методи визначення митної вартості товарів: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Отже, при коригуванні митної вартості товарів митний орган посилається на те, що довідки про транспортні витрати надано від ТОВ «Олія-транс», проте в поданих CMR у графі «Перевізник» зазначено іншого перевізника «Іvа-Тrans».

Ввезення товару відбувалося 26 липня 2013 року, про що надавалася довідка про транспортні витрати при митному оформленні від 25 липня 2013 року. Така довідка видана ФОП ОСОБА_3 (експедитор по договору-доручення від 31 травня 2012 року № 06/12/3), а не ТОВ «Олія-транс», як невірно зазначив відповідач у листі-відмові від 24 вересня 2013 року.

Крім того, СМR від 23 липня 2013 року № 002410 завірено штампом іншого перевізника - «Іvа-Тrans» LTD, оскільки ФОП ОСОБА_3 надає транспортно-експедиційні послуги та експедитор має право для надання послуг замовнику залучати до виконання третіх осіб.

Таким чином, доводи митного органу щодо наявності розбіжностей у документах, а саме щодо того, що перевезення вантажу здійснював інший перевізник, ніж зазначено у довідці про транспортні витрати є такими, що не можуть визнава тися обґрунтованою підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості товару.

Крім того, в своєму рішенні відповідач зазначає, що прайс-лист адресований конкретному покупцеві, що суперечить його суті, а тому даний документ прийнято лише до уваги. Однак прайс-лист продукції складається виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічним чи товаросупровідним документом, або документом, що засвідчує якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Отже, посилання відповідача на наявність неточностей (розбіжностей) у поданих документах колегією суддів відхилено як такі, що спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивачем дотримані всі умови, встановлені законодавством, висновки відповідача щодо не підтвердження позивачем заявленої митної вартості зроблені на припущеннях, а позивачем були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості як при поданні митної декларації, так і додатково витребувані, надання яких було обов'язковим.

Слід також зазначити,що з аналізу положень статей 53 - 57 Митного кодексу України вбачається, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів, а відтак встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Аналогічна висновок відображений в Постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року по справі №21-439а13.

Таким чином, вірним є рішення суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Мін доходів - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.