Ухвала суду № 38899962, 21.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/118/14

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - О.А. Шевчук,

суддів: Л.Є. Зуєвої, А.Г. Федусика,

при секретарі Н.В. Берекет,

за участю представника апелянта - ОСОБА_1,

представника відповідача - Ю.М. Астахової

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000241703 від 26 вересня 2013 року; податкові повідомлення-рішення №0000431703 та №0000441703 від 09 грудня 2013 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки висновки акту перевірки, на підставі якого були прийняті останні, є упередженими та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм діючого податкового законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 вересня 2013 року посадовими особами ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Мухаїром В.М. на підставі п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 та ст. ст. 77, 82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012р.

За наслідками перевірки складено акт №575/15-54-17-03/НОМЕР_1 від 12.09.2013 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012р», відповідно до висновків якого встановлено: зиващення витрат у 2012 році, чим порушено вимоги п.177.2,п.177.4 ст. 177 ПК України, підлягає донарахуванню 18950,83 грн. податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування; не утримання та не перерахування податку на доходи фізичних осіб, чим порушено вимоги п.168.1.1. п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, підлягає донарахуванню 2037 грн. по податку на доходи фізичних осіб; встановлення подання не у повному обсязі за 2012 рік форми 1-ДФ (не відображення виплачених доходів фізичним особам ОСОБА_5 та ОСОБА_6), чим порушено вимоги п.176.2 «б» ст. 176 ПК України та п.3.3 Наказу ДПА України від 24.12.2010р. №1020 «Про завтердежння форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку ів сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» (т. 1 а.с.10-25).

На підставі зазначеного Акту перевірки 26 вересня 2013 р. ДПІ у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000241703 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 18 950,83 грн. 83 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 4 737,71 грн. 71 коп.; №0000231703 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата на суму 2037 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1019, 25 грн.

На вказані податкові повідомлення-рішення 03 жовтня 2013 року позивачем подано первинну скаргу до Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів в Одеській області № 503/Б/15-32-10-02-08 від 20 листопада 2013 року про результати розгляду первинної скарги залишено без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0000241703 від 26 вересня 2013 р., частково скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0000231703 від 26 вересня 2013 р. в частині визначеного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1173 грн. та в частині застосування штрафних фінансових санкцій в розмірі 293,25 грн., в іншій частині податкове повідомлення -рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській № 0000231703 від 26 вересня 2013 р. залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_3 - без задоволення; збільшено суму грошового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб визначену у податковому повідомленні рішенні № 0000241703 від 26 вересня 2013 р. на 72,55 грн., та збільшено суму застосованих штрафних фінансових санкцій з цього податку на 18,11 грн.(т. 1 а.с.34-36).

09 грудня 2013 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на підставі рішення Головного управління Міндоходів в Одеській області № 503/Б/15-32-10-02-08 від 20 листопада 2013 року про результати розгляду первинної скарги, приймає податкові повідомлення-рішення: №0000441703 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 72 ,55 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 18,11 грн..; № 0000431703 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата на 864,00 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій у сумі 726 грн. 00 коп.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України № 6597/Б/99-99-10-01-03-4 від 18 грудня 2013 року про результати розгляду повторної скарги, податкові повідомлення - рішення № 0000241703, № 0000431703, № 0000441703 були залишені без змін, а скарга без задоволення.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів з посиланням на відповідні докази правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Згідно до п. 135.2 ст. 135 ПКУ доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 135.5.12 п. 135.5 ст. 135 ПКУ інші доходи включають: доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПКУ дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Згідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, надання послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, надання послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 178.3 ст. 178 ПКУ оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції, до книги обліку доходів та витрат №408 від 26.02.2007р. ФОП ОСОБА_3 до гр.№14 (документально підтверджені витрати) було віднесено всю суму витрат за закуплений товар у ТОВ «Лана Групп» в розмірі 445 661,40грн.; до книги обліку доходів та витрат №408 від 26.02.2007р. ФОП ОСОБА_3 до гр.№14 (документально підтверджені витрати) було віднесено всю суму витрат за закуплений товар у TOB «Українська компанія «Модус» в розмірі 106 634,3 грн.; до книги обліку доходів та витрат №408 від 26.02.2007р. ФОП ОСОБА_3 до гр.№14 (документально підтверджені витрати) було віднесено всю суму за отримані послуги ТОВ «Арді Буд» в розмірі 23 090 грн.

Згідно п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Таким чином, ФОП ОСОБА_3 завищено витрати пов'язані з одержанням доходу за 2012 рік на загальну суму 126 338,88 грн., та, в свою чергу, заниження чистого оподатковуваного доходу в розмірі 126 338,88 грн., призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 19 023,38 грн.

Відповідно п. 123.1 ст. 123 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі п. 123.1 ст. 123 ПКУ до ФОП ОСОБА_3 застосовано штрафні фінансові санкції в розмірі 4 755,82 грн. (19023,28 х 25%).

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 у перевіряємому періоді при здійсненні підприємницької діяльності користувався транспортним засобом громадянки ОСОБА_6 згідно договору позички транспортного засобу від 25.04.2011р.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Як вбачається з п.1.5. Договору позички транспортного засобу від 25.04.2011р., ринкова вартість об'єкта позички становить 480 грн. на місяць.

Таким чином, при виплаті доходів фізичній особі ОСОБА_6 ФОП ОСОБА_3 мав статус податкового агенту та згідно п. 176.2«б» ст. 176 Податкового кодексу України був зобов'язаний подавати у строки встановлені Кодексом податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Відповідно до п. 176.2 «б» ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно п. 1.1 договору укладеного ФОП ОСОБА_3 з ОСОБА_6 транспортний засіб передавався в користування строком на 12 місяців

Перевіркою встановлено, що сума виплачених доходів фізичній особі ОСОБА_6 не включена до податкового розрахунку сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 2012р., тобто розрахунок 1-ДФ наданий до ДПІ не у повному обсязі.

Таким чином, ФОП ОСОБА_3 занижено податок з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку в розмірі 864 грн. (5760 грн. х 15%).

Згідно п. 119.2 ст. 119 ПКУ неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Відповідно п. 127.1 ст. 127 ПКУ ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

На підставі п. 119.2 ст. 119 та п. 127.1 ст. 127 ПКУ за заниження податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку та за подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку до ФОП ОСОБА_3 застосовано штрафні фінансові санкції в розмірі 726 грн. (864 х 25% + 510).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, жодних порушень податкового законодавства не допустив, доводи позивача не спростовують правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 23.05.2014 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик