Ухвала суду № 38898512, 21.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/6831/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства «Пале Рояль» на постанову Одеського окружного адміністративного суду 18 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Пале Рояль» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2013 року №0000852260 та №0000862260,-

В С Т А Н О В И В:

27 вересня 2013 року Приватне підприємство «Пале Рояль» (далі - ПП «Пале Рояль») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2013 року №0000852260, №0000862260.

В обґрунтування позову зазначено, що за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Пале Рояль» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «Голден Елітсервіс» за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року та визначення впливу на податковий облік за відповідний податковий період», був складений та підписаний акт перевірки № 1193/15-53-22-6/36044367 від 02.09.2013 року, на підставі якого ДПІ у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000852260 від 11.09.2013 року про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 16502 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4126 грн. та №0000862260 від 11.09.2013 року про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15 717 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3929 грн. Позивач не згоден з податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх незаконними та необґрунтованими, оскільки реальність проведення господарських операцій з ПП «Голден Елітсервіс» підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, та сплата вартості отриманих товарів з податком на додану вартість є достатньою підставою для визначення податкового кредиту та віднесення вартості товарів до витрат підприємства. Жодним законом не передбачено право державного податкового органу самостійно, в поза судовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Крім того, Приватне підприємство «Пале Рояль» жодним чином не може нести відповідальності за свого контрагента, який на час господарської операції був зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа та як платник податку на додану вартість. Позивач не може зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та витрати за можливу неправомірну діяльність такого контрагента.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року у задоволенні позову ПП «Пале Рояль» відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ПП «Пале Рояль» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Пале Рояль» в якості юридичної особи зареєстроване 12.08.2008 року виконавчим комітетом Одеської міської ради та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

На підставі повідомлення від 19.08.2013 року №126/10/22-6, згідно з вимогам пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VI (із змінами та доповненнями) та наказу від 19.08.2013 року №410, фахівцем ДПІ у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області була проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «Пале Рояль» щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Голден Елітсервіс» за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року.

Копія наказу та повідомлення на перевірку було вручено наручно Мартиненко Л.В., 20.08.2013 року, що діяла за довіреністю.

За результатами зазначеної перевірки був складений та підписаний акт перевірки №1193/15-53-22-6/36044367 від 02.09.2013 року (а.с. 7-16), яким встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, внаслідок чого позивачем було занижено суму податку на додану вартість у розмірі 15 717 грн., за березень 2012 року, та п. 14.1.27 п. 14.1, п. 132.2 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-V,I внаслідок чого позивачем було занижено суму податку на прибуток за 1 кв. 2012 року на суму 16 502 грн.

До такого висновку перевіряючий дійшов, використовуючи договір про організацію перевезення вантажів №0203 від 02.03.2012 року, акти здачі прийняття робіт №ГЕ-0002001 від 20.03.2012 року, №ГЕ-0003004 від 30.03.2012 року, №ГЕ-0002603 від 26.03.2012 року, податкові накладні №2603 від 26.03.2012 року, №3004 від 30.03.2012 року, № 2001 від 20.03.2012 року, реєстри отриманих податкових накладних за березень 2012 року, картку рахунку 631 по контрагенту ПП «Голден Елітсервіс», податкову декларацію з ПДВ з додатком №5 за березень 2012 року, акт від 10.08.2012 року №784/22-417/35070993 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Голден Елітсервіс», щодо документально підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2011 року - січень 2012 року, березень 2012 року по червень 2012 року».

Перевіряючими зроблений висновок, що операції з організації перевезення ПП «Голден Елітсервіс» вантажу ПП «Пале Рояль» не підтверджуються товарно-транспортними накладними та путьовими листами, у зв'язку з чим відсутні достовірні данні їх проведення. Крім того, згідно з актом від 10.08.2012 року №784/22-417/35070993 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Голден Елітсервіс»» господарські операції ПП «Голден Елітсервіс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної, господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Судом першої інстанції вірно враховано, що у перевіряємий період позивачем був укладений з ПП «Голден Елітсервіс» договір організації автоперевезень вантажу №0203 від 02.03.2012 року (а.с.43-46), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується організувати перевезення вантажу замовника вантажним транспортом, на умовах, обумовлених сторонами (п. 1.2). Виконавець, виступає від свого імені, а також імені осіб, з якими має відповідні домовленості, гарантує наявність у нього всіх дозвільних, ліцензійних та інших документів, необхідних для перевезення вантажу замовника, зазначених в замовлені. Виконавець несе матеріальну відповідальність за збереження та своєчасну доставку довірених йому вантажів (п. 2.2). Виконавець має право залучати до виконання свої зобов'язань по даному договору третіх осіб (п. 2.3). Виконавець зобов'язаний подавати автотранспорт під завантаження контейнерів у відповідності до наряду замовника підписаного його уповноваженим представником (п. 3.1.2). Повідомляти замовника факсом або електронною поштою, у телефонному режимі про дату, час виїзду транспорту з вантажем, номера автомобіля, фамілію водія (п. 3.1.3). Виконавець зобов'язується надавати замовнику по завершенню виконаних робіт оригінали товарно-транспортних накладних типової форми №1 - ТН та інші документи, пов'язані з перевезенням вантажу або копію, засвідчену печаткою виконавця (п. 3.1.7).

Також актом перевірки зафіксовано, що позивачем до перевірки не були надані документи, що засвідчують транспортування товарів, а актом перевірки ДПС у Харківській області зафіксовано відсутність у ПП «Голден Елітсервіс» необхідних умов для результатів ведення відповідної, господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відмовляючи у задоволенні позову ПП "Пале Рояль" суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.14 ст. 201 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пункт 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, які повинні мати первинні облікові документи.

Так, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу першого п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги той факт, що позивачем завищено податковий кредит по господарським відносинам з ПП «Голден Елітсервіс», оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачем був укладений з ПП «Голден Елітсервіс» договір організації автоперевезень вантажу №0203 від 02.03.2012 року (а.с.43-46), відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується організувати перевезення вантажу замовника вантажним транспортом, на умовах, обумовлених сторонами (п. 1.2). Виконавець, виступає від свого імені, а також імені осіб, з якими має відповідні домовленості, гарантує наявність у нього всіх дозвільних, ліцензійних та інших документів, необхідних для перевезення вантажу замовника, зазначених в замовлені. Виконавець несе матеріальну відповідальність за збереження та своєчасну доставку довірених йому вантажів (п. 2.2). Виконавець має право залучати до виконання свої зобов'язань по даному договору третіх осіб (п. 2.3). Виконавець зобов'язаний подавати автотранспорт під завантаження контейнерів у відповідності до наряду замовника підписаний його уповноваженим представником (п. 3.1.2). Повідомляти замовника факсом або електронною поштою, телефонному режимі про дату, час виїзду транспорту з вантажем, номера автомобіля, фамілію водія (п. 3.1.3). Виконавець зобов'язується надавати замовнику по завершенню виконаних робіт оригінали товарно-транспортних накладних типової форми №1 - ТН та інші документи пов'язані з перевезенням вантажу або копію засвідчену печаткою виконавця (п. 3.1.7).

При цьому, з матеріалів перевірки вбачається, що у позивача відсутні документи, які підтверджують перевезення вантажів, а саме: товарно-транспортні накладні та інші документи, пов'язані з перевезенням вантажу або копії, засвідчені печаткою виконавця.

Колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на те, що товарно-транспортні документи не є первинними бухгалтерськими документами для підтвердження податкового кредиту в даному випадку, оскільки позивач лише здійснював організацію перевезення товарів, а не безпосередньо перевезення. Колегія суддів підкреслює, що в даному випадку необхідність наявності вказаних документів передбачена умовами договору №0203 від 02.03.2012 року.

Наданими до перевірки документами не підтверджено, що саме ПП «Голден Елітсервіс» виконувало перевезення вантажу, одночасно не надані документи, на підтвердження, який суб'єкт господарювання в кінцевому результаті виконував перевезення вантажу.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими твердження відповідача про те, що відомості, які містяться в первинних документах, наданих позивачем, є неповними, недостовірними та суперечливими.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позиції відповідача, що спростовує реальність здійснення самої господарської операції за договором організації автоперевезень вантажу №0203 від 02.03.2012 року, а відповідно за вказаними господарськими операціями у позивача не виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, передбаченого п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, а тому, відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 року №0000862260 про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15 717 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3929 грн.

Також суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з аналогічних підстав податковим органом було встановлено заниження позивачем суми податку на прибуток за 1 кв. 2012 року на суму 16 502 грн., що є порушенням п. 14.1.27 п. 14.1, п. 132.2 ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у позивача відсутні належні первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку відповідних витрат.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 року №0000852260 про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 16 502 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4126 грн.

Із врахуванням викладеного, суди обох інстанції дійшли висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства «Пале Рояль» про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2013 року №0000852260, №0000862260 не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду довів та обґрунтував. В свою чергу позивач, всупереч наведеним приписам, не довів апеляційному суду протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 11.09.2013 року №0000852260, №0000862260.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Приватного підприємства «Пале Рояль» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Пале Рояль» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов