Постанова № 38898234, 20.05.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2014 р. Справа № 922/5190/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Соколовій Ю.І.,

за участю прокурора - Волик О.Г.

представників:

позивача - Прокопченко К.А.

третьої особи - Скрипка Л.В.

відповідача - Степанишена А.В.

третьої особи - Пащук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги відповідача (вх. №683Х/1-35) та Державного концерну "Укроборонпром" (вх. №722Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 24 лютого 2014 року у справі №922/5190/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", м. Харків

до Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Державний концерн "Укроборонпром", м. Київ

про стягнення 25622984 грн. 25 коп.

за участю прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева", в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 11.02.2014 р., просило стягнути з відповідача на користь позивача 25622984,25 грн., з яких: 5093559,11 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди №640дп від 01.10.2008 р. за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2014 р., 162400,14 грн. 3% річних, 10412400,00 грн. неустойки за прострочення повернення приміщень, 9954625,00 грн. упущеної вигоди та судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 лютого 2014 року у справі №922/5190/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Погорелова О.В., судді - Аюпова Р.М., Бринцев О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" суму заборгованості з орендної плати за договором оренди №640дп від 01.10.2008 р. за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2014 р. в розмірі 5093559,11 грн., суму 3% річних в розмірі 162400,14 грн., неустойку за прострочення повернення приміщень в розмірі 10412400,00 грн., упущену вигоду в розмірі 9954625,00 грн. та 73080,00 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 24 лютого 2014 року у справі №922/5190/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку відповідача, правові підстави для нарахування орендної плати у позивача відсутні. Крім того, зазначає, що нарахування пені правомірно лише до кінця грудня 2009 року, тобто до набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2009 р. у справі №27/362-09. Також вказує на те, що правові підстави для нарахування неустойки на підставі ст. 785 ЦК України відсутні, оскільки договір оренди вважається продовженим. В свою чергу, упущена вигода не підлягає стягненню, в зв'язку із нікчемністю, на думку відповідача, договорів оренди, укладених позивачем з іншими орендарями.

Державний концерн "Укроборонпром" також звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням додаткових пояснень від 10.04.2014 року, просить рішення господарського суду Харківської області від 24 лютого 2014 року у справі №922/5190/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначає, що з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2009 р. у справі №27/362-09 у позивача відсутні правові підстави для нарахування орендної плати за договором оренди №640дп від 01.10.2008 року. Також вказує на те, що на неустойку розповсюджується мораторій у справі №5023/10655/11 про банкрутство. Правові підстави для нарахування упущеної вигоди відсутні, оскільки у позивача не було права укладати договори з іншими орендарями. До того ж, позивач не надав належних доказів на підтвердження права власності на лабораторний корпус.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" надало відзив на апеляційні скарги, в якому, з урахуванням письмових пояснень від 29.04.2014 р., зазначає, що оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до вимог процесуального та матеріального права, а апеляційні скарги - необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Прокурор надав відзив на апеляційні скарги, в якому зазначає, що нарахування пені правомірно лише до набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2009 р. у справі №27/362-09. Також вказує на те, що договір оренди №640дп від 01.10.2008 р. є продовженим, а договори оренди, укладені позивачем з іншими орендарями є нікчемними. Прокурор просить рішення господарського суду Харківської області від 24 лютого 2014 року у справі №922/5190/13 скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відзиви на апеляційні скарги, в яких зазначає, що навіть після прийняття господарським судом Харківської області рішення від 16.12.2009 р. у справі №27/362-09 відповідач продовжував виконувати договір оренди, користуватись приміщенням та частково сплачувати орендну плату. Крім того, вказує на те, що на неустойку, передбачену ч. 2 ст. 785 ЦК України, не розповсюджується дія мораторію у справі про банкрутство відповідача. Позивач просить рішення господарського суду Харківської області від 24 лютого 2014 року у справі №922/5190/13 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Державний концерн "Укроборонпром" надав заперечення на відзив позивача, в яких вважає даний відзив необґрунтованим, безпідставним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства та обставинам справи.

09 квітня 2014 року відповідач через канцелярію суду подав клопотання (вх.№2923) про зупинення провадження у справі №922/5190/13 до вирішення пов'язаної з нею справи №922/529/14.

24 квітня 2014 року відповідач через канцелярію суду подав клопотання (вх.№3384) про зупинення провадження у справі №922/5190/13 до вирішення пов'язаних з нею справ №922/529/14, №922/1440/14 та №922/1441/14.

15 травня 2014 року відповідач через канцелярію суду подав клопотання (вх.№3846) про зупинення провадження у справі №922/5190/13 до вирішення пов'язаних з нею справ №922/529/14, №922/1440/14, №922/1441/14 та №922/1688/14.

В обґрунтування заявлених клопотань відповідач посилається на те, що позовні вимоги у справі №922/5190/13 заявлено на підставі договору оренди №640дп від 01.10.2008 року, договору оренди №8/11 від 04.07.2011 року та договору оренди №10/11 від 04.07.2011 року, які відповідач просить визнати недійсними у справах №922/529/14, №922/1440/14, №922/1441/14 та №922/1688/14. Тому, на думку відповідача, вказані справи є пов'язаними зі справою №922/5190/13, що може вплинути на вирішення її по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пунктом 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції може самостійно встановити обставини недійсності договорів оренди №640дп від 01.10.2008 року, №8/11 від 04.07.2011 року та №10/11 від 04.07.2011 року

Крім того, розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок перегляду постанови господарського суду за нововиявленими обставинами, яким зможе скористатись відповідач.

Колегія суддів, розглянувши заявлені відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі №922/5190/13, дійшла висновку, що розгляд даної справи не є неможливим до вирішення справ №922/529/14, №922/1440/14, №922/1441/14 та №922/1688/14, в зв'язку з чим відмовляє у задоволенні вищевказаних клопотань.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Харківського апеляційного господарського суду від 14 травня 2014 року у зв'язку із відпусткою судді Івакіної В.О. для розгляду справи №922/5190/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи відповідача та Державного концерну "Укроборонпром", перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Усатий В.О.) від 27.12.2011 р. порушено провадження у справі №5023/10655/11 про банкрутство ДП "Завод імені В.О.Малишева".

Згідно із ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Позивач звернувся до господарського суду з вимогами до відповідача, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі №5023/10655/11 про банкрутство ДП "Завод імені В.О.Малишева", а саме за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2014 р., а тому відповідно до п. 8.6. Рекомендацій Президії ВГСУ від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" такі вимоги підлягають розгляду судом в порядку позовного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що 22 вересня 2008 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк") в особі Харківської обласної філії та ТОВ "Еко-Комуненерго" було укладено договір кредиту №805/6/18/8-116 від 22.09.2008 р., відповідно до умов якого ПАТ "Укрсоцбанк" зобов'язується надати ТОВ "Еко-Комуненерго" грошові кошти в сумі 5 772005,00 доларів США на наступні цілі: купівля нежитлового приміщення загальною площею 17323,2 кв.м., що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літ. "Р/1-7", належить на правах власності Державному підприємству "Завод імені В.О.Малишева" та є предметом забезпечення по кредиту ДП "Завод імені В.О.Малишева" в Харківській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк".

На виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2007 р. по справі №21/235-07 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить Державі Україна (користувач - ДП "Завод імені В.О.Малишева") шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", 22 вересня 2008 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ТОВ "Еко-Комуненерго" було укладено договір купівлі-продажу вказаної нежитлової будівлі, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №4020, відповідно до умов якого позивач набув у власність нежитлову будівлю літ. "Р/1-7", загальною площею 17323,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

Згідно іпотечного договору №805/13/18-5/8-846 від 22.09.2008 р., укладеного між ТОВ "Еко-Комуненерго" та АКБ СР "Укрсоцбанк", на виконання умов договору кредиту зазначену нежитлову будівлю передано позивачем в іпотеку банку.

01 жовтня 2008 року між ТОВ "Еко-Комуненерго" (орендодавець) та ДП "Завод імені В.О.Малишева" (орендар) було укладено договір оренди №640дп, відповідно до якого орендодавець надав орендарю у відплатне користування нежитлове приміщення літ. "Р/1-7", розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 загальною площею 17323,2 кв.м. для використання у господарській діяльності орендаря. Строк оренди встановлюється з моменту підписання даного договору по 01 жовтня 2010 року.

Згідно з п. 1.4. договору оренди №640дп від 01.10.2008 р. передача (повернення) приміщення оформлюється актом приймання-передачі. Відповідно до п. 6.2. договору за оренду приміщення орендатор щомісячно сплачує орендну плату в розмірі 606312,00 грн. Строк оплати згідно п.6.6. договору - передоплата щомісячно до 20-го числа попереднього місяця, в якому будуть надані послуги оренди, з розрахунку розміру орендної плати за попередній місяць.

01 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено акт приймання-передачі предмета оренди, а саме частини нежитлової будівлі літ. "Р/1-7" (цокольний, перший та другий поверхи), розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, загальною площею 6 427,4 кв.м., а також акт приймання-передачі предмета оренди, а саме частини нежитлової будівлі літ. "Р/1-7" (третій-сьомий поверхи та машинне відділення), розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, загальною площею 10895,8 кв.м., відповідно до яких орендодавець передав, а орендар прийняв у користування вищевказані приміщення.

24 квітня 2009 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до договору оренди №640дп від 01.10.2008 р., згідно умов якої п.4.1.1. договору викладено у наступній редакції: "Орендатор приймає на себе обов'язок прийняти орендоване приміщення після підписання даного Договору. Приймання підтверджується актом приймання-передачі. Повернення орендованого приміщення відбувається шляхом поетапного звільнення всіх площ на поверсі, починаючи з верхніх поверхів. Повернення підтверджується актом повернення-приймання".

06 липня 2009 року між сторонами складено акт повернення-приймання предмета оренди, відповідно до якого орендарем передана, а орендодавцем прийнята частина нежитлової будівлі, а саме п'ятий поверх, загальною площею 2143,9 кв.м. Додатковою угодою №2 від 06 липня 2009 року до договору оренди, у зв'язку із звільненням орендарем п'ятого поверху будівлі, зменшено розмір щомісячної орендної плати до 531275,5 грн.

07 серпня 2009 року між сторонами складено акт повернення-приймання предмета оренди, відповідно до якого орендарем передана, а орендодавцем прийнята частина нежитлової будівлі, а саме четвертий поверх , загальною площею 2160,5 кв.м. Згідно додаткової угоди №3 від 07.08.2009 р. до договору оренди, у зв'язку із звільненням орендарем четвертого поверху будівлі, зменшено розмір щомісячної орендної плати до 455658,00 грн.

09 жовтня 2009 року між сторонами складено акт повернення-приймання предмета оренди, відповідно до якого орендарем передана, а орендодавцем прийнята частина нежитлової будівлі, а саме шостий поверх, загальною площею 2065,3 кв.м. Згідно додаткової угоди №4 від 09.10.2009 р. до договору оренди, у зв'язку із звільненням орендарем шостого поверху будівлі, зменшено розмір щомісячної орендної плати до 383372,5 грн.

Відповідно до Додаткової угоди №5 від 30.11.2009 р. до договору оренди сторонами зменшено з 01.12.2009 р. розмір щомісячної орендної плати до 262884,00 грн.

31 травня 2010 року між сторонами складено акт повернення-приймання предмета оренди, відповідно до якого орендарем передана, а орендодавцем прийнята частина нежитлової будівлі, а саме сьомий поверх, загальною площею 2276,5 кв.м. Згідно додаткової угоди №6 від 31.05.2010 р. до договору оренди, у зв'язку із звільненням орендарем сьомого поверху будівлі, зменшено розмір щомісячної орендної плати до 208 248,00 грн.

27 вересня 2010 року між ДП "Завод імені В.О.Малишева" та ТОВ "Еко-Комуненерго" було укладено Додаткову угоду №7 до договору оренди №640дп від 01.10.2008 р., відповідно до якої сторони продовжили строк оренди до 01 вересня 2011 року.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

20 червня 2011 року між ТОВ "Еко-Комуненерго" та ДП "Завод імені В.О.Малишева" було укладено договір про припинення з 01.07.2011 р. договору оренди №640дп від 01.08.2008 р., згідно якого сторони дійшли згоди про припинення договору оренди у зв'язку з його розірванням. Сторони також узгодили, що даний договір є підставою для звільнення орендарем приміщень.

Судом першої інстанції встановлено, що приміщення цокольного, першого, другого, третього поверхів та машинного відділення нежитлової будівлі літ. "Р/1-7", розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, відповідачем не звільнені. ДП "Завод імені В.О.Малишева" займає дані приміщення, акти повернення-приймання вказаних приміщень між сторонами не укладались.

Крім того, відповідач також не звільнив та продовжує користуватись приміщеннями 4, 5, 6, та 7 поверхів будівлі, не зважаючи на підписання відповідачем актів повернення-приймання приміщень 4-7 поверхів та, відповідно, обов'язок їх звільнення, перешкоджає позивачеві та ПАТ "Укрсоцбанк" у доступі до нежитлової будівлі, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною 2 ст. 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, ДП "Завод імені В.О.Малишева" фактично займає дані приміщення, оскільки акти повернення-приймання вказаних приміщень між сторонами не складались.

Згідно з п. 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Відповідно до п. 6.8. договору оренди №640дп від 01.10.2008 р. остаточна оплата за оренду вноситься орендарем до моменту фактичного звільнення орендованого приміщення, тобто до моменту підписання акта здачі-приймання приміщення сторонами.

Таким чином, договірні відносини між сторонами не припинились, оскільки акти про повернення приміщень цокольного, першого, другого, третього поверхів та машинного відділення сторонами не підписані, після розірвання договору оренди відповідач приміщення не звільнив, вимоги договору про припинення з 01.07.2011 р. договору оренди №640дп від 01.08.2008 р. не виконав та продовжує користуватись вказаними приміщеннями.

Умовами договору оренди №640дп від 01.08.2008 р. передбачено, що за оренду приміщення орендатор щомісячно до 20-го числа попереднього місяця, в якому будуть надані послуги оренди, з розрахунку розміру орендної плати за попередній місяць сплачує орендну плату.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання взятого на себе зобов'язання, чим порушив вимоги ст. 525 Цивільного кодексу України, згідно якої одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Еко-Комуненерго" направляло ДП "Завод імені В.О.Малишева" акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за договором оренди за період з січня 2012 року по січень 2014 року включно, з розрахунку 208248,00 грн. орендної плати за місяць.

Проте, відповідачем такі акти не підписано, орендна плата за період з січня 2012 року по січень 2014 року за займані приміщення відповідачем не сплачувалась.

Таким чином, заборгованість відповідача з орендної плати перед позивачем за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2014 р. складає 5093559,11 грн., за вирахуванням взаємозаліків зустрічних однорідних вимог за договором №767дп від 05.12.2008 р. про обмежене користування майном, укладеного між ТОВ "Еко-Комуненерго" та ДП "Завод імені В.О.Малишева" на загальну суму 112640,89 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача 3% річних складають 162400,14 грн.

З огляду на вищезазначені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 5093559,11 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди №640дп від 01.10.2008 р. за користування вказаними приміщеннями за період фактичного користування приміщеннями після розірвання договору оренди з 01.01.2012 р. по 31.01.2014 р. та про стягнення 162400,14 грн. 3% річних є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 р. у справі №3-54гс12.

Відповідач та ДК "Укроборонпром" стверджували про те, що ТОВ "Еко-Комуненерго" не є власником нежитлової будівлі літ. "Р/1-7", що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2009 р. у справі №27/362-09 та про те, що позивачем не надано належних доказів права власності на нежитлову будівлю.

Однак, право власності позивача підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20392003 від 29.09.2008 р. та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №21044150 від 28.04.2014 р., копії яких містяться в матеріалах справи. Записи в реєстрах не скасовано.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2009 р. у справі №27/362-09 ПАТ "Укрсоцбанк" було надано лише право на продаж вказаної вище нежитлової будівлі та визначено спосіб його реалізації. Право власності позивача на це майно рішенням не скасовано. В подальшому майно не було реалізовано та не набувалось у власність будь-якими іншими особами.

Таким чином, ТОВ "Еко-Комуненерго" є власником нежитлової будівлі літ. "Р/1-7", що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, його право власності є дійсним, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, тому твердження відповідача та ДК "Укроборонпром" є безпідставним та необґрунтованими.

Також колегія суддів не приймає твердження ДП "Завод імені В.О.Малишева" та ДК "Укроборонпром" про припинення договору оренди №640дп від 01.10.2008 р., укладеного між позивачем та відповідачем, з моменту прийняття рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2009 р. у справі №27/362-09, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Такими підставами, відповідно до ст.ст. 599-609 Цивільного кодексу України є, зокрема, виконання, проведене належним чином, передання боржником кредиторові відступного, зарахування зустрічних однорідних вимог, за домовленістю сторін, заміна первісного зобов'язання новим, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, неможливість його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає та ліквідація юридичної особи. Зобов'язання припиняється з моменту настання будь-якої з вказаних обставин.

Отже, момент прийняття рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2009 р. у справі №27/362-09 не є підставою для припинення договору оренди №640дп від 01.10.2008 р. Оскільки в законний спосіб договір не було припинено, він є чинним, а твердження апелянтів, в свою чергу, спростовуються вищенаведеним.

Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення приміщень в розмірі 10412400,00 грн., стосовно якої колегія суддів зазначає наступне

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивачем було нараховано неустойку з розрахунку щомісячної орендної плати в розмірі 208248,00 грн. за період з січня 2012 року по січень 2014 року включно.

Пунктом 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012 р. №01-06/735/2012 "Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України" передбачено, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним (див. постанову Верховного Суду України від 20 березня 2012 року у справі N 40/117). Таким чином, ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

До того ж, постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", а саме п.5.4., передбачено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

З матеріалів справи вбачається, що 20.06.2011 р. сторонами було укладено договір про припинення з 01.07.2011 р. договору оренди №640дп від 01.08.2008 р., згідно якого сторони дійшли згоди про припинення договору оренди у зв'язку з його розірванням. Сторони також узгодили, що даний договір є підставою для звільнення орендарем приміщень.

Колегія суддів, враховуючи, що приміщення цокольного, першого, другого, третього поверхів та машинного відділення нежитлової будівлі літ. "Р/1-7", розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, відповідачем не звільнені, акти повернення-приймання вказаних приміщень між сторонами не укладались, а відповідач фактично займає дані приміщення, вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення приміщень в розмірі 10412400,00 грн. є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Такий висновок підтверджується практикою, викладеною в постановах Вищого господарського суду України від 26.06.2007 р. у справі №36/75, від 27.04.2011 р. у справі № 12/99-1806, від 19.07.2012 р. у справі №36/12, від 12.11.2013 р. у справі № 910/4015/13, від 12.02.2014 року у справі № 927/1215/13.

Твердження ДК "Укроборонпром" про те, що на неустойку, передбачену ч. 2 ст. 785 ЦК України, розповсюджується мораторій у справі про банкрутство відповідача у справі №5023/10655/11 є безпідставним, оскільки частина 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виключає можливість нарахування протягом мораторію неустойки за невиконання (неналежне виконання) лише грошових зобов'язань, тоді як підставою неустойки за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України є невиконання орендних зобов'язань, а саме несвоєчасне повернення об'єкту оренди. Тобто вищевказані неустойки мають різну правову природу.

Вищенаведене підтверджується судовою практикою, зокрема, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2010 р. №37/26, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2010 р., постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2012 р. №5009/3118/12, яка не оскаржувалась та набрала законної сили та постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2014 р. у справі №5023/10655/11.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з ДП "Завод імені В.О.Малишева" упущеної вигоди в розмірі 9954625,00 грн. за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2014 р., щодо якої колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту статей 614, 623 Цивільного кодексу України та статті 226 Господарського кодексу України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Цивільного кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

04 липня 2011 року ТОВ "Еко-Комуненерго", користуючись своїми правами власника нерухомого майна, уклало з ВАТ "Харківхолодмаш" договір оренди №8/11, відповідно до умов якого було надано в оренду нежитлові приміщення 4 поверху №1-59, 5 поверху №№1-63 та 6 поверху №1-46 у нежитловій будівлі літ. "Р/1-7", що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, розмір щомісячної орендної плати складає 286636,50 грн., строк оренди - 2 роки 11 місяців.

Також 04 липня 2011 року ТОВ ""Еко-Комуненерго" було укладено договір оренди №10/11 з ТОВ "ОКТБ "ХЗТМ" про надання в оренду нежитлових приміщень 7 поверху №І-ХХХ за 111548,50 грн. орендної плати за місяць, строк оренди - 2 роки 11 місяців.

Відповідно до п. 5.1. договорів оренди ТОВ "Еко-Комуненерго" не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту укладання цих договорів зобов'язано було передати орендарям в оренду об'єкт, що орендується, по відповідному акту приймання-передачі.

Однак, у зв'язку з тим, що ДП "Завод імені В.О.Малишева" безпідставно не повернуло та не звільнило належні позивачеві приміщення нежитлової будівлі літ. "Р/1-7", загальною площею 17323,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, позивач був позбавлений можливості передати нежитлові приміщення в оренду ТОВ "ОКТБ "ХЗТМ" та ВАТ "Харківхолодмаш".

В зв'язку з наведеним, орендарі - ВАТ "Харківхолодмаш" та ТОВ "ОКТБ "ХЗТМ" скористались своїм правом, передбаченим ст. 766 ЦК України та п.7.4. договорів, щодо відмови від договорів оренди.

Таким чином, ТОВ "Еко-Комуненерго" понесло збитки, які полягають у неотриманні доходів, які товариство могло б реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено з боку ДП "Завод імені В.О.Малишева".

Отже, у даному випадку наявні всі складові господарського правопорушення: порушення відповідачем зобов`язання - обов'язку щодо звільнення займаних приміщень, згідно умов договору та ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України; збитки у формі упущеної вигоди; причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками, тобто у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку звільнити приміщення ТОВ ""Еко-Комуненерго" було позбавлене можливості передати нежитлові приміщення в оренду ТОВ "ОКТБ "ХЗТМ" та ВАТ "Харківхолодмаш" за укладеними договорами оренди та отримати прибуток (суми орендної плати); вина ДП "Завод імені В.О.Малишева" у формі прямого умислу щодо не звільнення займаних нежитлових приміщень.

Отже, позивач міг та повинен був отримати дохід (прибуток) від надання в оренду нерухомого майна ТОВ "ОКТБ "ХЗТМ" та ВАТ "Харківхолодмаш", але протиправні дії відповідача щодо займання нежитлових приміщень стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості передати приміщення в оренду та, відповідно, отримати прибуток.

Відповідач та ДК "Укроборонпром" стверджували про те, що у позивача відсутнє право передавати приміщення нежитлової будівлі в оренду у зв'язку з наявністю рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2009 р. у справі №27/362-09.

Згідно із ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Як було встановлено вище, власником нежитлової будівлі літ. "Р/1-7", що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 є позивач, до правомочностей якого належить, зокрема, право передати нежитлову будівлю в користування (оренду).

Рішенням, на яке посилаються відповідач та ДК "Укроборонпром" право власності позивача на вказану нежитлову будівлю скасовано не було. Дана нежитлова будівля позивачем не відчужувалась і не перебуває у власності інших осіб.

З урахуванням наведеного колегія суддів не приймає твердження апелянтів щодо відсутності у позивача права передавати приміщення нежитлової будівлі в оренду та вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що укладені позивачем договори оренди з ТОВ "ОКТБ "ХЗТМ" та ВАТ "Харківхолодмаш" містять всі істотні умови, передбачені чинним законодавством України, недійсними не визнавались, ПАТ "Укрсоцбанк" не висував ТОВ "Еко-Комуненерго" жодних заперечень відносно укладення ним договорів оренди з ТОВ "ОКТБ "ХЗТМ" та ВАТ "Харківхолодмаш" або відносно змісту вказаних договорів.

До того ж, в судовому засіданні 15.05.2014 р. в суді апеляційної інстанції представник ПАТ "Укрсоцбанк" підтвердила право позивача, як власника нежитлової будівлі, укладати договори оренди з іншими суб'єктами господарювання.

Колегія суддів, у зв'язку з вищенаведеним, дійшла висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача упущеної вигоди в розмірі 9954625,00 грн. за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2014 р. є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Законодавством не заборонено одночасного стягнення заборгованості за орендною платою та упущеної вигоди, оскільки орендна плата передбачена умовами договору, а упущена вигода є фактично санкцією. Отже, вони мають різну правову природу.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає висновок господарського суду Харківської області про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" в повному обсязі правомірним та обґрунтованим.

Натомість заперечення відповідача та Державного концерну "Укроборонпром", викладені в їх апеляційних скаргах, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційних скарг колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні апеляційних скарг відповідача та Державного концерну "Укроборонпром" відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 24 лютого 2014 року у справі №922/5190/13 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 20 травня 2014 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Терещенко О.І.