Постанова № 38898176, 19.05.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа № 917/77/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Шевель О.В.,

при секретарі Фільшиній Н.І,

за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від 1-го відповідача - Овчаренко В.Ю. - за довіреністю від 15.01.2014р. № 01-19/103; Касьянов С.М. - за довіреністю від 12.11.2013р. № 01-19/2644;

від 2-го відповідача - не з'явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Смолопереробний завод» (вх.№ 1058 Х/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 04.03.2014 року у справі № 917/77/14,

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Смолопереробний завод»,

м. Горлівка,

до 1. Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю», м. Кременчук; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних технологій», м. Київ,

про визнання правочину недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 р. позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив визнати недійсним попередній договір купівлі - продажу цінних паперів від 29.01.2013р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кременчуцький завод технічного вуглецю» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних технологій» (у тому числі, додаткову угоду від 31.01.2013 р.).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.03.2014 року у справі № 917/77/14 у позові відмовлено повністю.

Господарський суд першої інстанції, обґрунтовуючи прийняте ним рішення, посилається на недоведеність позивачем тих обставин, на які він посилається, а саме факту укладення спірного договору без мети настання обумовлених ним правових наслідків, відповідність попереднього договору купівлі-продажу цінних паперів від 29.01.2013р. та додаткової угоди до нього від 31.01.2013р. вимогам чинного законодавства.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 04.03.2014 р. у справі № 917/77/14 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним попередній договір купівлі - продажу цінних паперів від 29.01.2013 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кременчуцький завод технічного вуглецю» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних технологій» (у тому числі, додаткову угоду від 31.01.2013 р.)

Скаржник, посилаючись на ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України вказує, що спірний договір є недійсним, як такий, що не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Також, на думку позивача, метою укладення спірного договору є створення формальних умов для виникнення збитків та їх подальшого стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Смолопереробний завод».

Обґрунтовуючи свою позицію у справі, скаржник посилається на те, що господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано наступні факти:

- Відсутність зазначення у спірному договорі реквізитів цінних паперів;

- Предметом додаткової угоди від 31.01.2013р. до спірного договору є облігації саме тих серій та номерів, які на той час знаходилися у Відкритого акціонерного товариства «Смолопереробний завод», про що було відомо відповідачам, оскільки Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький завод технічного вуглецю» вимагало повернення цих цінних паперів у судовому порядку та на той час відповідне судове рішення з технічних причин ще не було виконано (справа № 5006/14/173/20120);

- Встановлення відповідачами в додатковій угоді від 31.01.2013р. умови про те, що ненадання для огляду цінних паперів, які, як їм було відомо, знаходилися у Відкритого акціонерного товариства «Смолопереробний завод», прирівнюється до ухилення від укладення основного договору та тягне за собою сплату штрафу;

- Неврахування відповідачами у своєму листуванні після укладення додаткової угоди від 31.01.2013р. її змісту;

- Відкритим акціонерним товариством «Кременчуцький завод технічного вуглецю» не оскаржено в апеляційному порядку судове рішення, яким з нього було стягнуто 1331100,00 грн.;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних технологій» не вчинило всупереч положенням ч. 3 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та п. 10 спірного договору жодних дій, направлених на спонукання Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» до укладення основного договору;

- Станом на грудень 2013р. відповідачами не вчинено дій, направлених на відчуження/придбання цінних паперів, які були предметом спірного договору.

Також, скаржник посилається на порушення господарським судом Полтавської області при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального права, а саме: відмову у задоволенні клопотання про проведення судової технічної експертизи реквізитів додаткової угоди від 31.01.2013р. до попереднього договору купівлі-продажу цінних паперів від 29.01.2013р.; ненадання можливості позивачу надати суду пояснення щодо змісту відзиву на позовну заяву; відмову у задоволенні клопотання скаржника про колегіальний розгляд справи.

07.05.2014р. від Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 3605), в якому

перший відповідач наполягає на правомірності рішення господарського суду Полтавської області від 04.03.2014р. у справі № 917/77/14, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький завод технічного вуглецю», посилаючись на ст. ст. 529, 612, 635 Цивільного кодексу України, вказує на наявність права у Товариства з обмеженою відповідальність «Бюро інвестиційних технологій» на відмову від укладення основного договору купівлі-продажу частини облігацій, правомірність ненадання згоди на укладення основного договору внаслідок прострочення строку, встановленого попереднім договором від 29.01.2013р.

Обґрунтовуючи свою позицію у справі, перший відповідач зазначає, що положення додаткової угоди від 31.01.2013р. лише доповнюють істотні умови спірного попереднього договору, не змінюючи його змісту.

Також, перший відповідач вказує, що оскільки на момент укладення попереднього договору купівлі-продажу цінних паперів Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький завод технічного вуглецю» не могло передбачити, що Відкритим акціонерним товариством «Смолопереробний завод» своєчасно не будуть виконані вимоги законодавства щодо виконання рішення суду, яке вступило в законну силу, даний факт свідчить про безпідставне твердження скаржника щодо створення сторонами спірного договору формальних умов для виникнення збитків у Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю».

08.05.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро технічних технологій» надало відзив на апеляційну скаргу від 07.04.2014р. № 12 (вх. № 3627), в якому другий відповідач просить суд апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Смолопереробний завод» залишити без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 04.03.2014р. у справі № 917/77/14 - без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро технічних технологій» вказує про спрямованість сторін спірного попереднього договору та додаткової угоди до нього на встановлення зобов'язання у визначений строк, на погоджених умовах укласти основний договір купівлі-продажу цінних паперів.

Обґрунтовуючи свою позицію, другий відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальність «Бюро інвестиційних технологій» та Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький завод технічного вуглецю» на момент укладення спірного договору не могли передбачити, що Відкритим акціонерним товариством «Смолопереробний завод» та Carbon Products (Management) Limited не буде виконано рішення суду, яке набрало чинності.

Також, другий відповідач вказує, що додатковою угодою від 31.01.2013р. не змінювалась умова попереднього договору від 29.01.2013р. щодо укладення основного договору купівлі-продажу пакету облігацій у кількості 261 штука по номінальній вартості 26100000,00 грн., а волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних технологій» при укладенні додаткової угоди було спрямоване на закріплення зобов'язання щодо обов'язкової наявності у володінні продавця на момент укладення основного договору купівлі-продажу сертифікатів облігацій та необхідність їх пред'явлення для огляду до укладення основного договору, що, на думку другого відповідача, підтверджується подальшим листуванням сторін спірного договору.

12.05.2014р. від Відкритого акціонерного товариства «Смолопереробний завод» надійшло письмове клопотання про призначення судом технічної експертизи документу (вх. № 3709), в якому позивач просить призначити технічну експертизу реквізитів додаткової угоди від 31.01. 2013р. до попереднього договору

купівлі-продажу цінних паперів від 29.01.2013р., укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних технологій» та Відкритим акціонерним товариством «Кременчуцький завод технічного вуглецю».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Пункт 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» встановлює, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Колегією суддів встановлено, що зазначене клопотання позивача ґрунтується на його припущеннях щодо відсутності додаткової угоди від 31.01.2013р. станом на квітень 2013р., оскільки, на його думку, рішення господарського суду м. Києва від 25.04.2013р. не містить посилання на дану угоду, а також її положення не враховані у листуванні сторін спірного договору.

На думку колегії суддів, сама лише відсутність посилання в зазначених документах на додаткову угоду до попереднього договору купівлі-продажу цінних паперів від 29.01.2012р., не дає підстав для висновку щодо невідповідності її реквізитів даті створення додаткової угоди.

Таким чином, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про недоцільність проведення судової експертизи, у зв'язку з достатністю наданих сторонами письмових доказів у справі для правильного вирішення спору та відмову в задоволенні клопотання позивача про проведення судової експертизи у даній справі у зв'язку з його необґрунтованістю.

12.05.2014р. від Відкритого акціонерного товариства «Смолопереробний завод» надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із загальновідомими обставинами, пов'язаними із небезпечною ситуацією на автомобільних шляхах у Донецькій області (вх.№ 3710).

Згідно з підпунктом 3.9.2. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка представників сторін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2014р. не визнана обов'язковою, не зобов'язано учасників процесу надати суду додаткові документи у справі, а також у зв'язку з тим, що доводи позивача викладені в апеляційній скарзі та неможливо встановити строк, з якого будуть припинені обставини, на які посилається позивач в заявленому клопотанні, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позивачем клопотання.

Враховуючи вищевикладені норми права, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови в задоволенні клопотання Відкритого акціонерного товариства «Смолопереробний завод» про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду з'явились представники першого відповідача, які заперечували проти вимог апеляційної скарги, просили суд залишити рішення господарського суду Полтавської області від 04.03.2014р. у справі № 917/77/14 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Також, в судовому засіданні представники першого відповідача заперечували проти задоволення клопотань позивача щодо призначення у справі судової експертизи та відкладення розгляду справи.

У судове засідання апеляційного господарського суду представники позивача, другого відповідача не з'явились. У відповідності до штампу вихідної кореспонденції Харківського апеляційного господарського суду (вих.№005498) ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження була направлена 24.04.2014р. у кількості трьох примірників за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі, що свідчить про належне повідомлення учасників процесу про час та місце проведення судового засідання. Також, даний факт підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за вих. № 005498/1, а також змістом клопотання позивача про відкладення розгляду справи від 06.05.2014р., які долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2014р. сторони попереджено, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача, другого відповідача.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

29 квітня 2011 року ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» уклав з ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» попередній договір купівлі - продажу цінних паперів.

Відповідно до п. 1 вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних технологій» (покупець) і Відкрите

акціонерне товариство «Кременчуцький завод технічного вуглецю» (продавець) зобов'язуються в строк до 22 березня 2013 року укласти договір купівлі - продажу цінних паперів у відповідності до наведених у попередньому договорі істотних умов, а саме: покупець придбає пакет облігацій в кількості 261 штук по номінальній вартості 1 облігації в розмірі 100000,00 грн.

Згідно з п. 5 попереднього договору сторона, яка ухиляється від укладення основного договору, повинна сплатити іншій стороні штраф у розмірі 5% від ціни основного договору.

Пункт 6 вказаного попереднього договору встановлює, що зобов'язання, встановлене цим договором, припиняється, якщо жодна із сторін не направить другій стороні письмову пропозицію про укладення основного договору протягом строку, встановленого п.1 даного договору.

31.01.2013р. між ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» та ТОВ «Бюро інвестиційних технологій» укладено додаткову угоду до попереднього договору від 29.01.2013р., відповідно до преамбули якої сторони домовились доповнити попередній договір.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди предметом основного договору купівлі - продажу облігацій є цінні папери у відповідності до наведених нижче істотних умов: 1.1. емітент облігацій - ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю», м.Кременчука (ідентифікаційний код 00152299); 1.2. тип облігацій - процентні облігації на пред'явника; 1.3. форма випуску - документарна; 1.4. серія облігацій - А, В; 1.5. номінальна вартість однієї облігації - 100000 грн.; 1.6. кількість облігацій - 75 штук серія А номери 000076-00150; 56 штук серії В номери 000101-000156.

Згідно з п. 2 додаткової угоди від 31.01.2013р. до моменту укладання договору купівлі - продажу продавець зобов'язаний пред'явити покупцю для огляду цінні папери. Ненадання цінних паперів для огляду вважатиметься ухиленням від укладання основного договору.

Відповідно до частини 4 статті 182 Господарського кодексу України відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Частина 1 статті 182 Господарського кодексу України передбачає, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Частина 2 статті 182 Господарського кодексу України встановлює, що попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, істотними умовами попереднього договору купівлі-продажу цінних паперів від 29.01.2012р. та додаткової угоди до нього від 31.01.2012р., укладених між Відкритим акціонерним товариством "Кременчуцький завод технічного вуглецю" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро інвестиційних технологій" є предмет, ціна та строк укладення основного договору.

Частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На думку колегії суддів, посилання скаржника на відсутність зазначення реквізитів предмету основного договору купівлі-продажу цінних паперів є необґрунтованим, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено зазначення реквізитів цінних паперів як обов'язкової умови укладення договору.

Таким чином, сторони правомірно визначили предмет попереднього договору купівлі-продажу цінних паперів від 29.01.2013р. та додаткової угоди до нього, а саме 261 облігацій, 131 штуку з яких визначили за серією та типом.

Щодо тверджень скаржника на суперечливість змісту спірного попереднього договору купівлі-продажу цінних паперів та додаткової угоди до нього, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Стаття 213 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Як свідчать матеріали справи, дії сторін, зокрема, направлені листи від 20.03.2013р. № 261, від 21.03.2013р. № 01-11/644, свідчать про те, що визначення предмету основного договору купівлі-продажу цінних паперів, як пакету облігацій у кількості саме 261 штук, здійснено з врахуванням умов додаткової угоди від 31.01.2013р. (а.с. 11-12)

Господарський суд першої інстанції правомірно зазначив, що оскільки сторони не зверталися до суду з вимогою розтлумачити зміст договору, позиція сторін у розумінні положень укладеного договору має пріоритетне значення над припущенням скаржника щодо предмету договору.

На думку колегії суддів, додаткова угода від 31.01.2013р. встановлює уточнення до попереднього договору, конкретизуючи частину предмету договору, а саме сертифікати облігацій, які знаходились у володінні Відкритого акціонерного товариства «Смолопереробний завод» та на підставі рішення суду, яке вступило в законну силу, мали бути повернуті власнику.

Таким чином, попередній договір купівлі-продажу цінних паперів від 29.01.2013р. та додаткова угода до нього від 31.01.2013р. є укладеним відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки в них визначено предмет, ціна та строк укладення основного договору.

Відповідно до ч. 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України вказує, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На думку колегії суддів, твердження скаржника щодо факту знаходження частини облігацій, які є предметом основного договору купівлі-продажу цінних паперів, у володінні Відкритого акціонерного товариства «Смолопереробний завод» під час укладення додаткової угоди від 31.01.2013р., що, на його думку, свідчить про відсутність спрямованості сторін спірного договору на настання правового результату, обумовленого спірним договором, є необґрунтованим та безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 3.11 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення спірного договору Відкрите акціонерне товариство «Креманчуцький завод технічного вуглецю» мало право власності на вказані сертифікати облігацій, що підтверджується, зокрема, рішенням господарського суду Донецької області від 05.05.2010р. у справі № 20/77, рішенням господарського суду Донецької області від 05.05.2010р. у справі № 20/105, рішенням господарського суду Донецької області від 05.05.2010р. у справі № 20/76, які містяться в матеріалах справи, та всі законні підстави на його укладення.

Також, до моменту укладення попереднього договору від 29.01.2013р. перший відповідач звернувся до суду за захистом свого права власності на сертифікати облігацій, які знаходились у володінні інших осіб, з метою дотримання умов спірного договору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.11.2012р. у справі № 5006/14/173/2012 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Креманчуцький завод технічного вуглецю» задоволено частково. Відкрите акціонерне товариство «Смолопереробний завод» зобов'язано передати Відкритому акціонерному товариству «Креманчуцький завод технічного вуглецю» сертифікати облігацій серії А, номери 000076-000099, 000146-000150 включно, та сертифікати облігацій серії В, номери 000101-000156 включно. Зобов'язано Carbon Products International (Management) Limited передати Відкритому акціонерному товариству «Креманчуцький завод технічного вуглецю» сертифікати облігацій серії А, номери 000100-000145 включно.

Рішенням Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2013р. у справі № 5006/14/173/2012 рішення господарського суду Донецької області від 21.11.2012р. у справі № 5006/14/173/2012 залишено без змін.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, факт звернення першого відповідача з вказаними вимогами до суду, а також набрання рішенням Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2013р. у справі № 5006/14/173/2012 законної сили на момент укладення спірного договору, свідчить про те, що дії Відкритого акціонерного товариства «Креманчуцький завод технічного вуглецю» були спрямовані на реальне укладення основного договору купівлі-продажу цінних паперів відповідно до умов попереднього договору від 29.01.2013р. та додаткової угоди до нього.

Згідно з абз. 3 підпункту 3.11 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» у розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення

Матеріали справи містять лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних технологій» від 20.03.2013р. № 11 до Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» з вимогою підписання основного договору купівлі-продажу цінних паперів, запропонувавши дату підписання 21.03.2013р., при цьому до листа було додано проект основного договору купівлі-продажу цінних паперів.

Також, відповідно до листа Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» від 21.03.2013р. № 01-11/644 до Товариства з обмеженою відповідальністю перший відповідач висловив свою згоду на укладення основного договору купівлі-продажу цінних паперів, запропонувавши при цьому предметом договором визначити сертифікати облігацій, які знаходяться у його фактичному володінні, не порушуючи при цьому умови додаткової угоди від 31.01.2013р. щодо пред'явлення покупцю до моменту укладення основного договору цінні папери для огляду.

На думку колегії суддів, враховуючи вищевикладене, вказані дії свідчать про спрямованість волевиявлення сторін на укладення основного договору купівлі-продажу цінних паперів та реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а також неможливість укладення зазначеного договору з незалежних від сторін причин.

Скаржник, обґрунтовуючи свою позицію у справі, посилається на те, що Відкритим акціонерним товариством «Кременчуцький завод технічного вуглецю» не оскаржувалось в апеляційному порядку судове рішення, яким з нього було стягнуто 1331100,00 грн. як на підставу, яка, на думку позивача, свідчить про спрямованості позивача на створення умов для виникнення збитків та їх подальше відшкодування з Відкритого акціонерного товариства «Смолопереробний завод».

Відповідно до частини 3 статті 182 Господарського кодексу України у разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Приписи даної статті імперативно встановлюють наявність саме права особи на вчинення відповідної дії. Виходячи з вищевикладеного, Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький завод технічного вуглецю» на свій розсуд не скористалося наданим йому законом правом, не порушуючи при цьому права та законні інтереси інших осіб.

Щодо посилання скаржника на те, що сторони спірного попереднього договору не вчинили дій станом на грудень 2013р., які направлені на відчуження/придбання цінних паперів, які були предметом спірного договору, що, на думку скаржника, підтверджує факт відсутності мети укладення основного договору купівлі-продажу цінних паперів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 529 Цивільного кодексу України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 Господарського кодексу України зобов'язання укласти договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачене законом.

Частина 3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до абз.1 підпункту 3.11 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» саме лише не вчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з неможливість Відкритим акціонерним товариством «Кременчуцький завод технічного вуглецю» у строк, визначений попереднім договором, а саме до 22.03.2013р. надати для огляду Товариству з обмеженою відповідальність «Бюро інвестиційних технологій»

сертифікати облігацій у повному обсязі відповідно до предмету спірного попереднього договору, з незалежних від нього обставин, попередній договір купівлі-продажу цінних паперів від 29.01.2013р. з додатковою угодою до нього від 31.01.2013р. є припиненим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що даний факт свідчить про відсутність обов'язку у сторін подальшого виконання зобов'язання відповідно до умов спірного договору та не надання позивачем суду, на виконання вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, достатніх доказів, які свідчили б про умисел обох сторін спірного договору на укладення фіктивного правочину.

Щодо посилання позивачем на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів дійшла висновку щодо правомірної відмови господарського суду першої інстанції у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі №917/77/14 судової експертизи з тих самих підстав, зазначених вище, на які посилається господарський суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні тотожного клопотання позивача.

Щодо твердження апелянта на ненадання йому належних умов для надання пояснень щодо змісту відзиву на позовну заяву, колегія суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, на відзиві Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» від 26.02.2014р. № 01-19/458 міститься підпис скаржника із зазначенням про його ознайомлення із змістом документу.

Протокол судового засідання від 04.03.2014р. у справі № 917/77/14 не містять клопотання скаржника щодо надання йому часу для ознайомлення зі змістом відзиву першого відповідача. Також, в матеріалах справи відсутні зауваження сторін на вказаний протокол судового засідання.

Таким чином, даний факт дає підставу зробити висновок, що господарський суд Полтавської області забезпечив процесуальне право скаржника відповідно до вимог чинного законодавства та надав можливість реалізувати його у судовому засіданні при розгляді даної справи у господарському суді першої інстанції.

Також, відкрите акціонерне товариство «Смолопереробний завод», обґрунтовуючи апеляційні вимоги посилається на порушення судом його права щодо колегіального розгляду справи.

Оскільки дане питання має оціночний характер та вирішується на розсуд суду з урахуванням приписів статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України, а позивачем не надано суду жодних доказів виняткової складності зазначеної справи, категорії спору, не наведено відповідних фактичних обставин справи, на думку колегії суддів, господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотанні Відкритого акціонерного товариства «Смолопереробний завод» про колегіальний розгляду справи № 917/77/14.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Полтавської області від 04.03.2014 року у справі № 917/77/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Смолопереробний завод», м. Горлівка, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 04.03.2014 року у справі № 917/77/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 19 травня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.В. Шевель