Рішення № 38898216, 13.05.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа № 911/970/14

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська обл., с. Мархалівка

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Черкаська обл., м. Сміла

про стягнення 4863,74 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач 1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач 2), в якому просить суд солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 4863,74 грн. заборгованості, з яких 3458,76 грн. пені, 652,68 грн. 3% річних та 752,30 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за угодою № 81-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 24.01.2011 р. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 перейшло право вимоги до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо сплати розміру штрафних санкцій (курсової різниці,пені, 3% річних, інфляційних витрат), що виникли в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу № 2-Ц/07-100 від 12.07.2007 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. В подальшому, вищезазначене право вимоги перейшло від ФОП ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» за угодою № 25/01-7 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013 р. Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 25/01-7 про заміну кредитора у зобов'язані від 25.01.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 11-03-2013-19 від 11.03.2013 р., відповідно до умов якого відповідач-1, відповідальність якого обмежується сумою 10000,00 грн., поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат.

02.04.2014 р. до господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшов відзив на позов, в якому відповідач 1 визнав позовні вимоги в частині, яка стосується ТОВ «ПК Трейдсервісгруп», та просив суд розглянути справу без участі його уповноваженого представника.

23.04.2014 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові обґрунтування позовних вимог, в яких позивач з посиланням на висновки Верховного суду України, викладених, зокрема в постановах від 04.07.2011 р. у справі № 3-62гс11, від 26.12.2011 р. у справі № 3-141гс11 та від 27.03.2012 р. у справі № 55/440, зазначив, що курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних офіційних курсах, що виникає в зв'язку із знеціненням грошових коштів, а індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Тобто, за твердженням позивача, курсова різниця та інфляційні нарахування є зовсім різними за своєю природою та методикою обчислення поняття.

12.05.2014 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі документами без участі представника позивача, в зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання.

Представник позивача в судові засідання 10.04.2014 р., 24.04.2014 р. та 13.05.2014 р. не з'явився, хоча про час і місце судових засідань позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 42411807, № 42334373, № 42337755 та поданими до суду додатковими обґрунтуваннями позовних вимог і клопотанням про розгляд справи за наявними в справі документами без участі представника позивача.

Представник відповідача 1 в судові засідання 10.04.2014 р., 24.04.2014 р. та 13.05.2014 р. не з'явився, хоча про час і місце судових засідань відповідач 1 був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 42411815, № 42334454, № 42337763 та поданим до суду відзивом на позов.

Представник відповідача 2 в судові засідання 10.04.2014 р., 24.04.2014 р. та 13.05.2014 р. не з'явився, хоча про час та місце судових засідань відповідач 2 був повідомлений належним чином, оскільки вся кореспонденція надсилалася на адресу відповідача 2, за якою він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг № 164755 від 15.09.2011 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). Відповідач відзив на позов суду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року за № 18 за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

12.07.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач 2, покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 2-Ц/07-100 (договір).

24.01.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено угоду № 81-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (боржник, відповідач 2) зобов'язання щодо сплати розміру штрафних санкцій (курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат), набутих первісним кредитором на підставі договору № 2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.07.2007 р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.07.2007 р. щодо оплати вартості отриманого товару (п. 1.1. угоди).

Згідно з п. 1.2. угоди (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.01.2011 р.) новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат, за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) згідно договору № 2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.07.2007 р.

Відповідно до п. 2.1. угоди (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.01.2011 р.) вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 7804,07 грн.

Згідно з п. 2.4. угоди (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.01.2011 р.) з моменту укладення даної угоди новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору № 2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.07.2007 р., по відношенню до боржника щодо заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), нарахування розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат за весь час прострочення, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.07.2007 р.

Згідно п. 4.3. угоди первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги.

Відповідно до п. 6.1. угоди угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за угодою.

24.01.2011 р. первісний кредитор за актом прийому-передачі документів передав новому кредитору передбачені п. 4.1. угоди документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору.

16.08.2011 р. та 17.02.2014 р. на виконання угоди № 81-ТА від 24.01.2011 р. про заміну кредитора у зобов'язанні ТОВ «Тридента Агро» направило на адресу ФОП ОСОБА_1 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується фіскальними чеками № 6647 від 16.08.2011 р., № 8093 від 17.02.2014 р. та описами вкладення у цінний лист від 16.08.2011 р. та 17.02.2014 р.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 22.11.2011 р. у справі № 04/5026/2146/2011 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ «Тридента Агро», про стягнення 7804,07 грн., позов задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 1371,62 грн. пені, 94,53 грн. збитків (курсової різниці), 188,25 грн. 3% річних та 542,73 грн. інфляційних втрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено; рішення господарського суду Черкаської області від 22.11.2011 р. у справі № 04/5026/2146/2011 змінено; позов задоволено повністю; стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 5318,89 грн. курсової різниці, 1371,62 грн. пені, 188,25 грн. 3% річних та 542,73 грн. інфляційних втрат.

25.01.2013 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» (новий кредитор, позивач) укладено угоду № 25/01-7 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (боржник, відповідач 2) зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.07.2007 р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 2-Ц-07/100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.07.2007 р. щодо виконання грошового обов'язку (п. 1.1. угоди).

Згідно з п. 1.2. угоди новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі, пені, 3% річних, інфляційних втрат, за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) згідно договору № 2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.07.2007 р.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. угоди вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 25000,00 грн. Новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору № 2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.07.2007 р., по відношенню до боржника щодо нарахування розміру пені, 3% річних, інфляційних витрат за весь час прострочення, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.07.2007 р.

Згідно п. 4.3. угоди первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги.

Відповідно до п. 6.1. угоди угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за угодою.

25.01.2013 р. первісний кредитор за актом прийому-передачі документів передав новому кредитору передбачені п. 4.1. угоди документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору.

17.02.2014 р. на виконання угоди № 25/01-7 від 25.01.2013 р. про заміну кредитора у зобов'язанні ФОП ОСОБА_2 направив на адресу ФОП ОСОБА_1 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується фіскальним чеком № 8100 від 17.02.2014 р. та описом вкладення у цінний лист від 17.02.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, право вимоги первісного кредитора до відповідача 2 було передано позивачеві 25.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.08.2013 р. у справі № 04/5026/2146/2011 замінено сторону виконавчих проваджень № 38965804 та № 38965900, відкритих постановами державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ міста Києва від 19.07.2013 р. щодо виконання наказів господарського суду Черкаської області від 12.03.2012 р. по справі № 04/5026/2146/2011, а саме, стягувача - ФОП ОСОБА_2 замінено правонаступником - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 Господарського кодексу України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як встановлено господарським судом, на момент звернення позивача до суду постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 р. у справі № 04/5026/2146/2011 відповідачем 2 не виконана, заборгованість зі сплати курсової різниці за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 2-Ц/07-100 від 12.07.2007 р. у сумі 5318,89 грн. не погашено.

11.03.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель, відповідач 1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитор, позивач) укладено договір поруки № 11-03-2013-19, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ФОП ОСОБА_1 щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 договору.

Згідно з п.п. 2.1., 3.1. договору поруки під основним договором в договорі розуміють угоду № 25/01-7 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 25.01.2013 р., укладену на підставі договору № 2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.07.2007 р. Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат у сумі 10000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Пунктом 6.1. договору поруки передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою № 15-19/03 від 15.03.2013 р., в якій просив відповідача 1 виконати зобов'язання відповідно до договору поруки № 11-03-2013-19 від 11.03.2013 р., яка 18.03.2013 р. була отримана директором товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» Назаркевичем О.В., що підтверджується його підписом на вказаній вимозі.

18.03.2013 р. відповідач 1 звернувся до позивача з відповіддю на вимогу вих. № 19, в якій повідомив позивача, що зобов'язання за договором поруки № 11-03-2013-19 від 11.03.2013 р. будуть виконані в строк до 31.08.2013 р.

Проте, станом на момент прийняття рішення ні відповідачем 1, ні відповідачем 2 заборгованість по сплаті пені, 3% річних та інфляційних втрат сплачена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено господарським судом, до позивача згідно угоди № 25/01-7 від 25.01.2013 р. про заміну кредитора у зобов'язанні та договору поруки № 11-03-2013-19 від 11.03.2013 р. перейшло право вимоги до відповідачів, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 договору № 2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.07.2007 р.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що на момент звернення позивача до суду присуджена до стягнення постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 р. у справі № 04/5026/2146/2011 заборгованість відповідача 1 за договором № 2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.07.2007 р. у сумі 5318,89 грн. не сплачена, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача-2 3458,76 грн. пені, 652,68 грн. 3% річних та 752,30 грн. інфляційних втрат.

Так, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача-2 3458,76 грн. пені за прострочення оплати отриманого товару, нарахованої на прострочену заборгованість відповідача 2 зі сплати курсової різниці у сумі 5224,36 грн. за період з 23.12.2009 р. по 25.03.2014 р.

Згідно з п. 8.2. договору купівлі-продажу від 12.07.2007 р. за прострочення виконання зобов'язання покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі 0,08% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

В пункті 8.3. договору сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Тобто, сторони скористалися наданим їм ст. 232 ГК України правом та збільшили період нарахування пені за прострочення оплати відповідачем-2 товару, отриманого на підставі договору № 2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.07.2007 р.

Враховуючи те, що наданий позивачем розрахунок пені здійснений з урахуванням положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення 3458,76 грн. пені підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 652,68 грн. 3% річних та 752,30 інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача-2 652,68 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача 2 зі сплати курсової різниці за договором № 2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.07.2007 р. у сумі 5224,36 грн. за загальний період з 23.12.2009 р. по 25.03.2014 р.

Враховуючи те, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення 652,68 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Позивач просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача-2 752,30 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача-2 зі сплати курсової різниці у сумі 5224,36 грн. за загальний період з січня 2010 р. по лютий 2014 р.

Відповідно до п. 8.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 752,30 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд солідарно стягнути із відповідача 1 та відповідача 2 адвокатські витрати у сумі 700,00 грн. на підставі договору № 25-19/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2013 р.

На підтвердження факту отримання послуг адвоката позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 25-19/03 від 25.03.2013 р., акт прийому-передачі документів від 25.03.2013 р., акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2014 р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 29.10.2009 р. та платіжне доручення № 229 від 29.03.2013 р. на суму 700,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013р.).

25.03.2013 р. між позивачем (замовник) та адвокатом ОСОБА_2 (виконавець) був укладений договір № 25-19/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги). Відповідно до умов цього договору виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» - далі за текстом договору «Боржники», які виникли на підставі договору № 2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.07.2007 р., угоди № 25/01-7 про заміну кредитора у зобов'язанні від 25.01.2013 р. та на підставі договору поруки № 11-03-2013-19 від 11.03.2013 р., надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржників обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржниками перед замовником зобов'язання щодо договору № 2-Ц/07-100 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 25.01.2013 р. та на підставі договору поруки № 11-03-2013-19 від 11.03.2013 р., консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду Київської області відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором (п. 1.1. договору)

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за цим договором становить 700,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору суму, зазначену в п. 3.1. договору, замовник повинен сплатити в строк до 30.04.2013 р.

Розрахунки за цим договором здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п.3.4. договору).

25.03.2014 р. позивачем та ОСОБА_2 підписано акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до якого виконавець передав, а замовник прийняв виконані роботи та надані послуги, передбачені п. 2.1. договору № 25-19/03 від 25.03.2013 р., загальною вартістю 700,00 грн.

Позивач сплатив адвокату ОСОБА_2 700,00 грн. за договором № 25-19/03 від 25.03.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням № 229 від 29.03.2013 р., яке наявне в матеріалах справи, та з якого вбачається, що одержувачем коштів є ОСОБА_2, призначення платежу: «оплата за послуги згідно договору № 25-19/03 від 25.03.2013 р.».

Враховуючи те, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження отримання послуг адвоката, то суд дійшов висновку, що вказані витрати позивача відносяться до судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України, однак, оскільки представник позивача не з'явився в жодне судове засідання, а сума оплати вказаних послуг позивачем є неспіврозмірною з ціною позову, то суд дійшов висновку, що вказані витрати підлягають солідарному стягненню з відповідачів у сумі 300,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) 3458,76 грн. (три тисячі чотириста п'ятдесят вісім грн. 76 коп.) пені, 652,68 грн. (шістсот п'ятдесят дві грн. 68 коп.) 3% річних, 752,30 грн. (сімсот п'ятдесят дві грн. 30 коп.) інфляційних втрат, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору та 300,00 грн. (триста грн. 00 коп.) витрат з оплати послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 27.05.2014 р.