Постанова № 38895416, 30.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2014 року 810/2214/14

Київський Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про зобов'язання утриматися від вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

07.04.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області (далі - відповідач, Реєстраційна служба), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - Банк), про зобов'язання утриматися від вчинення дій щодо здійснення державної реєстрації права власності ПАТ «Укрсоцбанк» (код за ЄДРПОУ 00039019) на земельні ділянки площею 0,2746 га, державний кадастровий номер 3221286401:01:045:0043 та площею 1,2850 га, державний кадастровий номер 3221286401:01:042:0002, що розташовані в с. Погреби Броварського району Київської області на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.05.2013 у цивільній справі №361/700/2013 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності (далі - Рішення суду).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Банк звернувся до Реєстраційної служби з метою виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.05.2013 у цивільній справі №361/700/2013 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності (далі - Рішення суду) для реєстрації права власності на земельні ділянки площею 0,2746 га, державний кадастровий номер 3221286401:01:045:0043 та площею 1,2850 га, державний кадастровий номер 3221286401:01:042:0002, що розташовані в с. Погреби Броварського району Київської області (далі - Земельні ділянки). Однак, Рішення суду не набрало законної сили у зв'язку з поданням позивачем апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області. Позивач звернувся до відповідача із заявою про зупинення державної реєстрації права власності на Земельні ділянки за Банком, однак відповідач відмовився від зупинення у зв'язку з відсутністю відповідного судового рішення.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях проти адміністративного позову відповідач зазначив, що Банк до Реєстраційної служби з метою реєстрації права власності на Земельні ділянки не звертався, у Державному реєстрі речових прав відсутні записи про Земельні ділянки на суб'єкта права на них. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до положень пункту 1 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 №607/5, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо майна, право власності на яке виникло на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець, здійснює Державна реєстраційна служба України, а не територіальні органи державної реєстрації прав.

Банк проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях проти адміністративного позову представник Банку зазначив, що доводи позивача щодо звернення Банком до відповідача з метою реєстрації права власності на Земельні ділянки є надуманими та не підтверджуються жодними доказами. Також пояснив, що у зв'язку з наявністю арешту нерухомого майна позивача, Банк позбавлений можливості здійснення державної реєстрації прав на Земельні ділянки. З моменту набрання Рішенням суду законної сили Банк жодного разу не звертався до Реєстраційної служби для проведення державної реєстрації прав на Земельні ділянки. Також Банк звернув увагу на викладені вище положення Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.05.2013 у цивільній справі №361/700/13-ц (провадження №2/361/728/13) за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності позов задоволено, судом вирішено звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості ЗАТ Фундація індустріального розвитку за Договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 24-10/280 від 14.11.2007 перед ПАТ Укрсоцбанк у розмірі 6' 509' 869 грн. 27 коп. на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом визнання за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на:

- земельну ділянку загальною площею 0,2746 га, кадастровий номер 3221286401:01:045:0043, цільове призначення земельної ділянки - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: Київська область. Броварський район, с. Погреби, ринковою вартістю 587000,00 грн.;

- земельну ділянку загальною площею 1,2850 га, кадастровий номер 3221286401:01:042:0002, цільове призначення земельної ділянки - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Погреби, ринковою вартістю 2' 336' 000,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області 16.07.2013 у справі №361/700/13-ц (провадження №22-ц/780/4128/13) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.05.2013 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності апеляційну скаргу було повернуто апелянту.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13.11.2013 у справі №361/700/13-ц (провадження №22-ц/780/5408/13) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.05.2013 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності апеляційну скаргу було повернуто апелянту.

Підставами для повернення вказаних апеляційних скарг була несплата апелянтом судового збору та інші обставини.

26.02.2014 ОСОБА_1 звернулася до Апеляційного суду Київської області із апеляційною скаргою на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.05.2013 у справі №361/700/13-ц та ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.03.2014 (провадження №22-ц/780/2382/14) дану апеляційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з несплатою апелянтом судового збору та іншими обставинами.

На час вирішення спору по суті відомостей про відкриття апеляційного провадження чи повернення позивачеві апеляційної скарги від 26.02.2014 суду надано не було.

Листом від 28.02.2014 ОСОБА_1 через представника звернулася до Реєстраційної служби із заявою про зупинення державної реєстрації прав на земельну ділянку. Мотивуючи дану заяву, позивач зазначив, що йому відомо про звернення Банку до Реєстраційної служби із заявою про реєстрацію права власності на Земельні ділянки. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 оскаржує Рішення суду в апеляційному порядку, мотивуючи можливим порушенням законних прав та інтересів ОСОБА_1, просила зупинити державну реєстрацію прав на Земельну ділянку до прийняття рішенням Апеляційним судом Київської області. До заяви були додані копія Рішення суду та копія апеляційної скарги.

У відповідь на вказане звернення Реєстраційна служба листом №69/03-1-06 від 25.03.2014 повідомила про встановлений статтею 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядок зупинення державної реєстрації прав, та повідомив, що лише відповідне судове рішення може бути підставою для зупинення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень за Банком.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходив з наступного.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, регламентовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», абзацом першим статті 1 якого визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень статті 8 зазначеного Закону орган державної реєстрації прав: 1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; 2) забезпечує ведення Державного реєстру прав; 3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; 4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень визначені статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Так, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

За приписами частини 2 цієї ж статті державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

З аналізу положень статей 15-16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вбачається, що державна державна реєстрація прав на нерухоме майно юридичної особи проводиться виключно на підставі письмової заяви власника (право набувача) або уповноваженої ним особи.

Відповідно до положень статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав зупиняється у разі прийняття рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією таких прав. Державний реєстратор у день отримання рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, приймає рішення про зупинення державної реєстрації прав, про що письмово повідомляє заявника не пізніше наступного дня після прийняття ним відповідного рішення. Державна реєстрація права власності та інших речових прав зупиняється до скасування рішення суду, що було підставою для прийняття рішення про зупинення державної реєстрації прав. Загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Як зазначено вище, позивач стверджує, що Банк звернувся до Реєстраційної служби з метою виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.05.2013 для реєстрації права власності на Земельні ділянки, і це, на його думку, може порушити його права та інтереси, оскільки вказане рішення було оскаржено в апеляційному порядку.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Жодного доказу на підтвердження приведених вище обставин позивач суду не надав, тоді як вони спростовуються поясненнями сторін.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Водночас, зі змісту пункту 1 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 №607/5, вбачається, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо майна, право власності на яке виникло на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець, здійснює Державна реєстраційна служба України, а не територіальні органи державної реєстрації прав.

Відповідно до положень частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки твердження позивача про те, що Банк звернувся до Реєстраційної служби з метою реєстрації права власності на Земельні ділянки, не знайшли свого підтвердження, суд дійшов висновку про відсутність в даному випадку порушень прав чи інтересів позивача, а відтак і об'єкту судового захисту.

Також суд не бере до уваги твердження позивача про те, що рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.05.2013 у цивільній справі №361/700/13-ц не набрало законної сили, оскільки позивачем не надано відомостей про відкриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, тоді як в матеріалах справи наявна нотаріально завірена копія з копії такого рішення із відміткою про набрання ним законної сили.

Крім того, суд звертає увагу, що за приписами частини 4 статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

При цьому позивачем в адміністративному позові позовну вимогу сформульовано як «заборонити» вчиняти дії щодо здійснення державної реєстрації права власності.

Суд зауважує, що така вимога може бути заявлена в якості заходу забезпечення позову в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

За таких обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.