Ухвала суду № 38892414, 13.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19384/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Континент» до Державної екологічної інспекції у м.Києві про визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року ТОВ «Торговий Центр Континент» звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної екологічної інспекції у м.Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати припис відповідача від 12.11.2013 року № 05/954п та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 68 грн. 82 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року позов задоволено. Рішення суду вмотивовано тим, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а отже, припис Державної екологічної інспекції у м. Києві від 12.11.2013 року № 05/954п є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На думку апелянта, оскаржувана постанова є необґрунтованою і такою, що суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Співробітниками Державної екологічної інспекції у місті Києві в період з 05.11.2013 р. по 12.11.2013 р. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами. За результатом перевірки було складено Акт №05/1734а (далі - Акт № 05/1734а).

Вказаною перевіркою встановлені порушення вимог ст. ст. 17, 32, 33 Закону України «Про відходи», а саме: на підприємстві відсутні: Дозвіл на розміщення відходів та Ліміт на утворення та розміщення відходів; первинний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються за формою 1-Вт.

12.11.2013 року відповідачем винесено припис (а.с.12), яким позивачу приписано:

- видати наказ по підприємству про відповідальних посадових осіб за виконанням даного припису, а також розробити план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків, їх копії надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві;

- отримати дозволи на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів, в тому числі на небезпечні відходи, за адресою: м. Київ, проспект Свободи, 26-А, копії яких надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві;

- вести, за встановленими нормами, первинний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються чи утилізуються за формою № 1-Вт;

- подавати статистичну звітність, щодо поводження з відходами; визначити склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища визначені та погоджені;

- укласти договір на збирання відходів як вторинна сировина, копію якого представити до Державної екологічної інспекції у м. Києві;

- отримати Ліцензію на вид господарської діяльності збирання і заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про протиправність зазначеного припису та необхідність його скасування, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» (далі - Закон № 187/98-ВР) відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів; розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Пунктом 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1218 (далі Порядок - 1218), визначено категорії власників відходів, які звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів. До них, зокрема, належать власники відходів, які не підлягають включенню до реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 № 1360 «Про затвердження Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів», критерієм включенням до якого є показник загального утворення відходів Штув), який перевищує 1000 умовних одиниць на рік та розраховується за формулою: Пзув = 5000хМ1 + 500хМ2 + 50хМ3 + 1хМ4, де М1, М2, М3, М4 - умовні одиниці, значення яких дорівнюють кількості (масі) утворених відходів за класами небезпеки (1, 2, 3, 4 класи відповідно).

Відповідно до наданої позивачем інформації (а.с. 20) показник загального утворення відходів ТОВ «ТЦ Континент» в 2013 році становить 70, 45 умовних одиниць, що не спростовано відповідачем.

Матеріалам справи підтверджується, що основним видом господарської діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 94).

При цьому, між ТОВ «ТЦ Континент» (Позивач), з одного боку, та ПП «Обухівміськвторресурси», з іншого боку, укладено договір №279 від 01 листопада 2013 року на купівлю-продаж відходів, які визначені в додатку №1 до Договору, а саме: макулатуру, поліетилен, пластикові ящики, дерев'яні відходи (а.с. 25 -27).

Між позивачем, з одного боку, та ТОВ «Демікон», з іншого боку, 11 червня 2013 року укладено договір № 189 на послугу по прийому відпрацьованих люмінесцентних ламп (а.с.230).

Між позивачем, з одного боку, та ТОВ «Утіліс Іннотех», з іншого боку, 19 червня 2013 року укладено договір № 160/О на здійснення комплексного обслуговування у сфері поводження з небезпечними відходами (а.с. 28 - 31).

Між позивачем, з одного боку, та ДП «Фірма Альтфатер Київ».з іншого боку, укладено договір № 2921 на вивезення твердих побутових відходів.

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, в процесі господарської діяльності підприємства позивача утворюються побутові відходи, обов'язок щодо їх тимчасового розміщення, вивезення, утилізації або захоронення покладено на контрагента позивача.

Крім того, відповідно до п. 10 Порядку 1218 місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів».

Згідно з п. 11 Порядку, Мінприроди, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.

Згідно з наявних в матеріалах справи доказів підприємство позивача не було включено до жодних подібних переліків, що також не спростовано відповідачем.

До того ж, згідно листа Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 16.02.2000 №14-6/134, підприємства, які мають договори (контракти) на передачу відходів, люмінесцентних ламп спеціалізованим підприємствам, дозволи на їх розміщення не видаються, ліміти на їх розміщення не встановлюються.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що припис в частині щодо отримання дозволів на розміщення виходів та лімітів на утворення та розміщення відходів, в тому числі на небезпечні відходи, за адресою: м. Київ, проспект Свободи, 26-А підлягає скасуванню, в зв'язку з тим, що позивач відноситься до категорії власників відходів, які звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

Також, враховуючи, що позивач не здійснює діяльності, що входить до переліку виробничих та технологічних процесів, не має технологічного устаткування, не використовує пакувальні матеріали та тару, що не включаються до складу твердих побутових відходів, не використовує інші матеріали, які підлягають обліку відповідно до затвердженої Наказом міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 року № 342 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.09.2008 року № 824/15515 Інструкції, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивач не зобов'язаний вести облікову документацію за формою № 1-ВТ.

Згідно з ст. 21 Закону України «Про державну статистику» отримані органами державної статистики первинні дані використовуються виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді. Статистична інформація, отримана органами державної статистики у процесі статистичних спостережень, не може вимагатися органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими юридичними особами, об'єднаннями громадян, посадовими та іншими особами з метою використання для прийняття рішень до конкретного респондента.

Відповідно до листа Головного управління статистики у м. Києві від 12.07.2013 року № 13-08-8020 (а.с. 93) перелік звітуючих одиниць формується на державному рівні на основі науково обґрунтованих методів відбору, ТОВ «ТЦ Континент» не увійшло до сукупності звітуючих одиниць у 2012 та 2013 роках.

Отже, припис Державної екологічної інспекції у місті Києві в частині щодо подання статистичної звітності по поводженню з відходами є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, Згідно п. 12 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1218, власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають Мінприроди та відповідним дозвільним центрам заяви про одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році. До заяви додаються: відомості про склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Як зазначалося вище, позивач звільнений від обов'язку отримувати дозволи на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів, в тому числі на небезпечні відходи та враховуючи, що пункт перший оспорюваного припису є протиправними та підлягає скасуванню, пункт четвертий припису є похідним, що в свою чергу також підлягає скасуванню, що вірно встановлено Окружним адміністративним судом м. Києва.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 19 травня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.