Ухвала суду № 38891523, 21.05.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/9766/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Клімашевська І. В.Номер провадження 22-ц/788/702/14 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

21 травня 2014 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Сибільової Л. О.,

суддів - Лузан Л. В., Криворотенка В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, поданою їх представником ОСОБА_5,

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2014 року

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення боргу,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2014 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 447146,72 грн. і судові витрати по 1720,50 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі відповідачі в особі представника ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

08 листопада 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулось до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 18 червня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 1801/0608/98-097, згідно якого банк надав їй кредит у сумі 45 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом строком до 17 червня 2018 року, а відповідач зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені графіком погашення кредиту та відсотків.

Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором було забезпечене договором поруки №1801/0608/98-097-Р-1, укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 18 червня 2008 року, за умовами якого останній зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за кредитним договором.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» був укладений договір факторингу, згідно якого банк передав фактору права вимоги по кредитних договорах, укладених з боржниками, в тому числі по кредитному договору, укладеному з ОСОБА_4

28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до п. п. 2.1, 2.2 якого клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») відступив фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу яких належить клієнту на підставі документації. З моменту відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме - ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 1801/0608/98-097 від 18 червня 2008 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_4

На порушення умов кредитного договору, ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результаті чого станом на 01 вересня 2013 року має заборгованість за кредитом - 19 948,46 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 01 вересня 2013 року складає 159 448,04 грн., за відсотками - 13 257,54 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 105 967,52 грн.

У зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору, їй була нарахована неустойка - пеня.

На 01 вересня 2013 року розмір пені становить 22 736,29 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 181 731,17 грн.

На виконання умов кредитного договору відповідачам була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана.

Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 447 146,72 грн., а саме: 159 448,04 грн. - за тілом кредиту; 105 967,52 грн. - за відсотками; 181 731,17 грн. - пеня.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач - позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, а тому у позивача, який набув права вимоги за договором факторингу, виникло право вимагати від неї та поручителя повернення суми кредиту в повному обсязі.

Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 1801/0608/98-097 про надання кредиту на суму 45 000 доларів США під 11,9 % річних зі строком користування до 17 червня 2018 року (а.с. 38-46, 133-140).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №1801/0608/98-097-Р-1, за умовами якого останній зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за кредитним договором (а.с. 47-49, 141-142).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 09 листопада 2010 року за позовом ПАТ «Сведбанк» звернуто стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Вирішено за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаної квартири шляхом проведення публічних торгів в порядку виконавчого провадження, з початковою ціною предмета іпотеки у 274 267 грн. 95 коп., задовольнити вимоги ПАТ «Сведбанк» за кредитним договором №1801/0608/98-097 від 18 червня 2008 року в розмірі 42 638 доларів 78 центів США та 3 342 грн. 63 коп. (а.с.96-97).

2 липня 2012 року державний виконавець відділу ДВС Сумського міського управління юстиції виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ПАТ «Сведбанк» в зв'язку з реалізацією квартири на прилюдних торгах та частковим перерахуванням суми 118869,89 гр., якої недостаньо для задоволення вимог банку.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке, в свою чергу, було правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» був укладений договір факторингу №15, згідно якого банк передав фактору свої права вимоги за кредитними договорами, укладеними з боржниками, які належать банку на підставі документації, в тому числі щодо заборгованості ОСОБА_4 Було складено акти від 28 листопада 2012 року прийому - передачі реєстру заборгованостей боржників на виконання п. п. 2.3, 3.1 договору факторингу, персональних даних в електронному вигляді (п. 7.11 договору), інформації згідно реєстру заборгованостей боржників в електронному вигляді на виконання п. 2.3 договору, документації відповідно до п. 4.4 договору.

В додатку до даного договору вказано в переліку договорів і кредитний договір, укладений ВАТ «Сведбанк» з ОСОБА_4 (а.с.10-27, 37, 145-178).

28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до п. п. 2.1, 2.2 якого клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») відступило фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор, шляхом надання фінансової послуги клієнту, набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором. З моменту відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів. Додатком № 1Б до вказаного договору є реєстр заборгованостей боржників та купівельна ціна, до якого ввійшов і кредитний договір ОСОБА_4 (а.с. 28-36, 112-132).

ТОВ «Вектор Плюс» підтвердило факт проведення розрахунків за договорами факторингу між їх сторонами (а.с. 27).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 липня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Сумської області від 13 серпня 2013 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ОСОБА_6, відділу ДВС Сумського міського управління юстиції, приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_7, треті особи - ПАТ «Сведбанк», ОСОБА_3, Сумська філія ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, визнання незаконним та скасування акту державного виконавця, скасування нотаріальної дії щодо продажу квартири.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 вересня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Сумської області від 16 січня 2014 року, задоволено позов нового власника квартири ОСОБА_6 про виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8

Згідно наданого позивачем розрахунку, який відповідачі не спростували, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування грошовими коштами станом на 01 вересня 2013 року заборгованість за кредитним договором перед ТОВ «Кредитні ініціативи з врахуванням виконаного рішення суду про звернення стягення на предмет іпотеки на користь банку-редитора складає 447146,72 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 19948, 46 доларів США, тобто 159 448,04 грн.; заборгованості за відсотками - 13257, 54 доларів США, тобто 105 967,52 грн.; заборгованості по пені - 22736, 29 доларів США, тобто 181 731,17 грн. (а.с.50).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір, що випливає з виконання умов кредитного договору та договору поруки, укладених між банком та відповідачами, які мали борг перед банком, а також з договорів факторингу.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 553 ч.1, ст. 554 ч. ч. 1, 2 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046, ч.1 ст. 1048 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором або законом.

Ч.1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачають, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 512 (п. 1 ч. 1), 514 ЦК України, кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідачі посилаються на порушення судом положень ст. ст. 516, 517 ЦК України, згідно яких заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Між правовими інститутами відступлення права вимоги (цесії) та факторингом є відмінності.

Так, цесія це сам факт заміни особи в зобов'язанні, що складається в силу укладення відповідної угоди купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання.

За змістом частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 Цивільного кодексу України обмежене коло осіб, які можуть бути факторами за договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Згідно ст. 1083 ЦК України наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

Отже, операції з відступлення клієнтом права грошової вимоги за зобов'язаннями боржника, які передбачають передачу фактором за плату в розпорядження клієнта грошових коштів, мають здійснюватися на підставі договору факторингу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг) є кредитними операціями.

Підпунктом 11 частини першої ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг віднесений до фінансових послуг.

Відповідно до вказаних вимог закону суд першої інстанції зробив вірний висновок про наявність у ТОВ «Кредитні ініціативи» правових підстав для набуття прав кредитора.

В матеріалах справи є докази тому, що позивач може бути фактором відповідно до частини 3 статті 1079 Цивільного кодексу України, яка передбачає, зокрема, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, а тому укладені 28 листпоада 2012 року договори є саме договорами факторингу і тягнуть передбачені в такому випадку правові наслідки для їх сторін та боржників за кредитними договорами у вигляді обов'язку погасити борг перед фактором.

Позивач, згідно наданого ним статуту та свідоцтва про реєстрацію, зареєстрований як фінансова установа, має право надавати таку фінансову послугу як факторинг, внесений до Державного реєстру фінансових установ відповідно до Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року N 41, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 вересня 2003 року за N 797/8118, та Положення про внесення інформації щодо фінансових компаній до Державного реєстру фінансових установ та встановлення вимог до облікової та реєструючої системи фінансових компаній, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 5 грудня 2003 року N 152, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 р. за N 1252/8573, з послідуючими змінами (а.с. 6-7, 143, 144).

З огляду на зазначене, позивач має статус фінансової установи, якою, згідно зі ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», є юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачі заперечують проти настання у ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги до них, вважають, що вони не повинні сплачувати кошти за кредитним договором позивачеві, оскільки позивачем не надані документи про уступку вимоги до них.

Колегія суддів вважає такі доводи відповідачів необгрунтованими.

Відповідачі не спростували тієї обставини, що як перед ПАТ «Сведбанк», так і після уступки вимоги банком іншим кредиторам, позичальник порушувала умови кредитного договору, перестала сплачувати платежі за кредитним договором.

Доказів тому, що відповідачі вживали заходів до погашення боргу шляхом здійснення платежів на рахунок банку як первісного кредитора, і їм було відмовлено в прийнятті та зарахуванні цих коштів в рахунок погашення кредиту, вони не надали.

Посилання відповідачів на сумнівність укладення договорів факторингу, законність передачі прав від одного фактора до іншого - позивача в справі та на те, що позивач не має права на отримання від них коштів, суд обґрунтовано визнав безпідставними, оскільки відповідачі не довели того, що банк після виконання на його користь рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру відповідачів та укладення договору факторингу 28 листопада 2012 року має претензії до них як боржників за кредитним договором.

П. 2.6 договору факторингу передбачає умови відступлення права вимоги від одного фактора до іншого, і скарга відповідачів містить доводи про те, що суд не перевірив наявність таких умов, зокрема, згоду банку на передачу прав та обов'язків на укладення першим фактором договору факторингу з іншим фактором, не встановив законність наступного відступлення вимог позивачеві.

Між тим, в справі відсутні докази щодо оспорення такого відступлення банком, що могло б бути підставою для відмови у задоволенні позову в даній справі, а відповідачі не наполягали на залученні банку до участі в даній справі з метою підтвердження своїх заперечень проти позову ТОВ «Кредитні ініціативи».

Таким чином, є безпідставними і посилання в скарзі на те, що в справі відсутні докази про не отримання відповідачами попередження про передачу позивачеві відповідних прав, оскільки відповідачі не надали доказів тому, яким чином вказана обставина позбавила їх можливості сплачувати борг за кредитним договором та на якій правовій підставі звільняє їх від цього обов'язку.

Колегія суддів приймає до уваги і ту обставину, що після звернення в листопаді 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» з даним позовом до суду відповідачі не вжили заходів до погашення боргу ні перед первісним кредитором - банком, ні перед позивачем, продовжують не здійснювати платежі на користь, належного, на їх думку, стягувача.

З огляду на зазначене є безпідставними посилання в скарзі на положення ст. ст. 516, 517 ЦК України та на те, що суд не з'ясував наявності у позивача документів, які засвідчують права, передані позивачеві (у тому числі договори кредиту та поруки), про що свідчить відсутність їх копій у матеріалах справи, не з'ясував факту поінформованості відповідачів про заміну кредитора у зобов'язанні і про існування у них заборгованості перед ТОВ «Кредитні ініціативи».

Суд обгрунтовано визнав доведеними оспорювані відповідачами обставини з огляду на надані позивачем документи, наявність даних щодо набуття останнім фактором права на стягнення заборгованості саме за зобов'язаннями відповідача, яка внесена до списку боржинків, право на вимогу до яких передане ТОВ «Кредитні ініціативи», а доводи відповідачів про їх неналежне завірення та недоведеність взагалі наявності необхідних документів у позивача як стягувача за кредитним договором - безпідставними.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Посилаючись на п. 10.1 договору факторингу, згідно якого він вважається укладеним, якщо він підписаний уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками, відповідачі вважають, що його не можна вважати укладеним, оскільки не підписана його кожна сторінка, і підпис керівника банку не завірений печаткою, проте печаткою завірений такий підпис на першій сторінці договору та інші документи, зокрема, реєстр заборгованостей боржників.

Крім того, відповідачі не спростували тієї обставини, що банк як додаток до договору передав фактору, а той - іншому фактору-позивачеві персональні дані боржників в електронному вигляді, реєстр заборгованостей боржників та інші необхідні документи.

Посилання відповідачів на не отримання ними повідомлення про зміну кредитора в зобов'язанні за кредитним договором (а.с.51-53), також не спростовують висновків суду, оскільки факт не отримання відповідачем вимоги про погашення заборгованості перед фактором-позивачем не звільняє їх від сплати йому боргу як новому кредитору, оскільки ними не сплачувався борг і попередньому кредитору, що могло б за таких обставин бути підставою для звільнення від виконання зобов'язань перед позивачем.

Посилання відповідачів в цій частині на їх право отримати докази передачі попереднім кредитором фактору необхідних документів є безпідставними з огляду на те, що у випадку відсутності таких доказів боржник має право виконати свої зобов'язання перед попереднім кредитором, проте факт здійснення платежів попередньому кредитору відповідачі не довели.

Відповідачі також посилаються на те, що оскаржуваним рішенням з них стягнуто пеню 181731,17 грн., в той час як заборгованість за кредитом становить 159448,04 грн., що є неспіврозмірними сумами, зобов'язання відповідачів у більшій мірі виконане шляхом накладення стягнення на їх квартиру, відповідачі мають незадовільний майновий стан тощо, але такі обставини судом не з'ясовувались.

Проте вони не надали доказів наявності підстав для зменшення розміру неустойки відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України та роз'яснень, які містяться в п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». Між тим, вбачається, що сума боргу за тілом кредиту та процентами як основними вимогами, перевищує суму пені.

Не спростовують висновків суду і доводи скарги про те, що суд не забезпечив право відповідачів на отримання правової допомоги, розглянувши справу, не зважаючи на клопотання про її відкладення. В справі відсутні докази тому, які докази відповідачі не змогли надати в зв'язку з вказаною обставиною, які б могли вплинути на висновки суду.

Оскільки доводи апеляційної скарги рішення суду не спростовують, воно є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, подану їх представником ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2014 року даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -