Ухвала суду № 38890436, 15.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

15 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3821/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року Комунальне підприємство (далі КП) "Херсонський комунальний транспортний сервіс" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління (далі ДПІ у м. Херсоні ГУ) Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2013 року №0010831501 про визначення грошового зобов'язання за штрафними санкціями у сумі 17 512,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що штрафні санкції за порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток по деклараціях від 29 квітня 2010 року та від 06 серпня 2010 року нараховані відповідачем поза межам строків давності 1095 днів. Крім цього, у додатку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем безпідставно внесено недостовірні дані щодо кількості днів затримки сплати зобов'язання.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, оскільки позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, більше ніж на 30 календарних днів.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі КП "Херсонський комунальний транспортний сервіс" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги КП "Херсонський комунальний транспортний сервіс", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

КП "Херсонський комунальний транспортний сервіс" 16 червня 2000 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Херсонської міської ради та перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні.

Податковим органом було проведено невиїзну документальну перевірку КП "Херсонський комунальний транспортний сервіс" з питань своєчасності сплати податку на прибуток та встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток згідно декларації за 1 квартал 2010 року №65941 від 29 квітня 2010 року, декларації за 1 півріччя 2010 року №153824 від 06 серпня 2010 року, декларації за 9 місяців 2010 року №235517 від 08 листопада 2010 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням самостійно виявлених помилок №252199 від 06 грудня 2010 року, згідно декларації за 2010 рік №307094 від 03 лютого 2011 року протягом строків, визначених п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, про що було складено акт від 14 січня 2013 року №355/15.1/01235573.

Вказані порушення стали підставою для застосування до позивача відповідальності, передбаченої п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, зокрема застосовано штрафні санкції у сумі 17 512,40 грн., що складає 20% від суми зобов'язань податку на прибуток, сплаченої з затримкою більше ніж 30 днів, про що було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2013 року №0010831501.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2013 року №0010831501 прийнято правомірно, оскільки позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, більше ніж на 30 календарних днів.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В апеляційній скарзі КП "Херсонський комунальний транспортний сервіс" вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, підлягає скасуванню з задоволенням позовних вимог, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки податковий орган, приймаючи його діяв поза межами повноважень та поза способу, передбаченого п.86.8 ст. 86 Податкового кодексу України. Крім того, у додатку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем неправомірно внесено недостовірні дані щодо кількості днів затримки сплати зобов'язання, штрафні санкції за порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток нараховані відповідачем поза межам строків давності 1095 днів.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 54.1 ст.54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання по декларації за 1 квартал 2010 року №65941 від 29 квітня 2010 року з терміном сплати 20 травня 2010 року були погашені 29 червня 2011 року згідно платіжного доручення №348, на суму 4 308 грн. та 750 грн., тобто з затримкою більше ніж 30 календарних днів; грошові зобов'язання по декларації за півріччя 2010 року №153824 від 06 серпня 2010 року з терміном сплати 19 серпня 2010 року були погашені 16 серпня 2011 року згідно платіжного доручення №436 на суму 7 566 грн. та 1 532,73 грн., 17 серпня 2011 року згідно платіжного доручення №438 на суму 500 грн., 19 серпня 2011 року згідно платіжного доручення №448 на суму 1 092,27 грн., тобто з затримкою більше ніж 30 календарних днів; грошові зобов'язання по декларації за 3 квартал 2010 року №235517 від 08 листопада 2010 року з терміном сплати 19 листопада 2010 року були погашені 19 серпня 2011 року згідно платіжного доручення №448 на суму 32 111,18 грн., 29 вересня 2011 року згідно платіжного доручення №535 на суму 3 200 грн., 30 вересня 2011 року згідно платіжного доручення №536 на суму 1 613,82 грн., тобто з затримкою більше ніж 30 календарних днів; грошові зобов'язання за уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з терміном сплати 06 грудня 2010 року були погашені 12 жовтня 2011 року згідно платіжного доручення №@2PL408427 на суму 750 грн., тобто з затримкою більше ніж 30 календарних днів; грошові зобов'язання по декларації №307094 від 03 лютого 2011 року з терміном сплати 19 лютого 2011 року були погашені 18 листопада 2011 року згідно платіжного доручення №@2PL334961 на суму 12 615,62 грн., 28 грудня 2011 року згідно платіжного доручення №@2PL792859 на суму 6 500 грн., 29 грудня 2011 року згідно платіжного доручення №@2PL960183 на суму 6 000 грн., 31 січня 2012 року згідно платіжного доручення №@2PL392325 на суму 2 897,38 грн. та 1 102,62 грн., 16 лютого 2012 року згідно платіжного доручення №106 на суму 4 370 грн., 17 лютого 2012 року згідно платіжного доручення №@2PL815484 на суму 652,38 грн., тобто з затримкою більше ніж 30 календарних днів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки КП "Херсонський комунальний транспортний сервіс" сплатило загальної суми грошового зобов'язання на 87 562 грн. з затримкою більше ніж 30 календарних днів.

Посилання апелянта на те, що податковим органом нараховано штрафні санкції за порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток по деклараціях від 29 квітня 2010 року та від 06 серпня 2010 року поза межами строку давності, колегія не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до п.113.1 ст. 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Згідно п.114.1 ст. 114 Податкового кодексу України передбачено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним ст. 102 цього Кодексу.

Пунктом п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Колегія суддів вважає, що строк давності 1095 днів слід обліковувати з моменту фактичної сплати грошового зобов'язання, оскільки саме з нього у податкового органу виникає право на застосування до платника податків штрафної санкції за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.

Оскільки за декларацією від 29 квітня 2010 року за №65941 зі строком сплати до 20 травня 2010 року та фактичною сплатою 29 червня 2011 року право на нарахування податковим органом штрафної санкції виникає не з 21 травня 2010 року, а саме з дати фактичної оплати прострочених зобов'язань 30 червня 2011 року; за декларацією від 06 серпня 2010 року за №153824 зі строком сплати до 19 серпня 2010 року та фактичною сплатою 16 серпня 2011 року, 17 серпня 2011 року та 19 серпня 2011 року, право на нарахування податковим органом штрафної санкції виникає з 20 серпня 2010 року, а з 17 серпня 2011 року, 18 серпня 2011 року та 20 серпня 2011 року, то на момент проведення перевірки 14 січня 2013 року податковим органом не пропущено строк 1095 днів, протягом якого зберігається право на застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України.

Що стосується доводів апелянта щодо необхідності визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення у зв'язку з порушенням термінів його прийняття, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.86.8. ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав акт перевірки від 14 січня 2013 року №355/15.1/0123557321 21 січня 2013 року, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом 19 вересня 2013 року, тобто з порушенням .86.8. ст. 86 Податкового кодексу України.

Однак, колегія суддів вважає, що вказані порушення відповідача не створили перешкоди для позивача щодо звернення до суду з вказаним адміністративним позовом за захистом порушених прав, не вплинули на встановлений судом факт порушення підприємством вимог податкового законодавства щодо строків сплати самостійно узгоджених грошових зобов'язань по податку на прибуток, тому підстави для звільнення позивача від відповідальності за спірним податковим повідомленням-рішенням відсутні.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на помилку в розрахунку податкового органу щодо кількості днів затримки сплати грошового зобов'язання, а саме зазначення в розрахунку 39 днів замість 405 днів, оскільки вказана помилка не впливає на розмір застосованої штрафної санкції, так як кількість днів затримки перевищує 30, що дає підставу для нарахування штрафу у розмірі 20% від сплаченого грошового зобов'язання, відповідно положень ст. 126 Податкового кодексу України.

Виходячи з всього вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2013 року №0010831501, оскільки позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, більше ніж на 30 календарних днів.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс" залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв