Ухвала суду № 38890284, 26.05.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

26 травня 2014 року Справа № 817/1110/14 м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гломба Ю.О., за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_2, представник ОСОБА_3

відповідача: представник Степанець М.В., Петлюк Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_2 доГоловного управління Міндоходів у Рівненській області про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Рівненській області про стягнення середнього заробітку за час відсторонення від виконання повноважень за посадою з 19 грудня 2011 року по 16 лютого 2012 року в розмірі 15449,06 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку (сім місяців) при звільненні в сумі 54506,27 грн.

30.04.2014 року протокольною ухвалою суду у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Міністерство доходів і зборів України.

Судом поставлено на обговорення питання залишення позовної заяви без розгляду, відповідно до п.9 ч.1 ст. 155 КАС України у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Позивач та його представник заперечили проти залишення позовної заяви без розгляду. Представник позивача пояснив, що позовні вимоги позивача відповідно до положень частини 2 статті 233 КЗпП України не обмежуються будь-яким строком.

Представник відповідача та третьої особи просили позов залишити без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін з приводу поставленого на обговорення питання, суд прийшов до висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду у зв'язку з таким.

За змістом заявлених вимог позивач просить суд стягнути з Головного управління Міндоходів у Рівненській області середній заробіток за час відсторонення від виконання повноважень за посадою з 19 грудня 2011 року по 16 лютого 2012 року в розмірі 15449,06 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку (сім місяців) при звільненні в сумі 54506,27 грн.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що наказом Державної податкової служби України від 26 вересня 2011 року № 17 «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою», було відсторонено від виконання повноважень за посадою заступника голови Державної податкової адміністрації в Рівненській області.

Наказом Державної податкової служби України від 26 березня 2012 року № 236 «Про втрату чинності наказом» у зв'язку з тим, що постановами Апеляційного суду Рівненської області від 18, 30 січня та 16 лютого 2012 року провадження про адміністративні корупційні правопорушення закрито, наказ Державної податкової служби України від 26 вересня 2011 року № 17 «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою» визнано таким, що втратив чинність.

В подальшому на підставі наказу Державної податкової служби України від 12 червня 2012 року № 1222-0, ОСОБА_2, було призначено на посаду заступника голови Державної податкової служби у Рівненській області.

За період з 19 грудня 2011 року по 16 лютого 2012 року заробітна плата позивачу не виплачувалася.

Наказом Державної податкової служби України від 29 серпня 2013 року № 583-0 позивача звільнено з посади заступника голови Державної податкової служби у Рівненській області.

Виплата належних сум, з приводу яких не було спору, була здійснена 30 вересня 2013 року (платіжні доручення № 354 від 04.09.2013 р.; № 377 від 13.09.2013 р. та № 479 від 30.09.2013 р.). Середній заробіток за час відсторонення від виконання повноважень за посадою з 19 грудня 2011 року по 16 лютого 2012 року виплачено не було.

Відповідно до ч.3 ст.99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї документів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як пояснив в судовому засіданні 23.05.2014 року позивач, про обставини невиплати йому середнього заробітку за час відсторонення від виконання повноважень за посадою з 19 грудня 2011 року по 16 лютого 2012 року він дізнавався в кінці відповідного місяця, оскільки не отримував грошові кошти. Так, про невиплату коштів за грудень 2011 року він дізнався наприкінці грудня 2011 року, за січень 2012 року - в кінці січня 2012 року, а за лютий 2012 року - наприкінці лютого 2012 року.

Окрім того, як встановлено судом, позивач звертався до Рівненського окружного адміністративного суду у грудні 2013 року з позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час відсторонення від виконання повноважень (справа 817/4435/13-а). Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року позовну заяву залишено без руху, а ухвалою від 03.02.2014 року позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку із не усуненням недоліків позовної заяви (а.с.138-140).

Конституційний суд України в своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 зазначив наступне.

За статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на наведене Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Як зазначалось по тексу судової ухвали, про невиплату йому середнього заробітку за час відсторонення від виконання повноважень дізнався у грудні 2011-лютому 2012 року. Позивача з посади заступника голови ДПС у Рівненській області звільнено 29.08.2013 року, що підтверджується й записом у трудовій книжці позивача (а.с.108), однак, про що не заперечили сторони, кінцевий розрахунок з позивачем здійснено 30.09.2013 року згідно платіжного доручення №479 від 30.09.2013 року.

Отже, позивачем строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час відсторонення від виконання повноважень за посадою з 19 грудня 2011 року по 16 лютого 2012 року в розмірі 15449,06 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку (сім місяців) при звільненні в сумі 54506,27 грн. пропущено.

Зазначаючи, що його позовні вимоги не обмежуються будь-яким строком, позивач, поміж іншого, пояснив, що вчасно не звернувся до суду, оскільки сподівався на позасудове врегулювання спору та добровільну виплату вказаних коштів відповідачем.

Наведені позивачем обставини пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними.

Позивач прийшов до помилкового висновку про те, що його позовні вимоги відповідно до положень частини 2 статті 233 КЗпП України не обмежуються будь-яким строком, оскільки відповідно до положень частини 3 статті 99 КАС України, чинній на час звернення позивача до суду, у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк звернення до адміністративного суду.

Вказана правово позиція щодо застосування ч. 3 ст. 99 КАС України при обчисленні строків звернення до суду у справах про стягнення невиплачених під час проходження публічної служби грошових коштів, висловлена також Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 30 жовтня 2013 р. у справі № К/9991/45002/12.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відтак, з огляду на відсутність в адміністративному позові та доданих до нього матеріалах будь-яких доказів поважності пропущення позивачем строку звернення до суду, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Міндоходів у Рівненській області, слід залишити без розгляду.

Позивач при зверненні до суду судовий збір не сплачував.

Керуючись п.9 ч.1 ст. 155, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Суддя Гломб Ю.О.