Ухвала суду № 38887559, 26.05.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5064/14 Справа № 205/1788/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Мовчан Д. В. Доповідач - Болтунова Л.М. Категорія 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Болтунової Л.М.,

суддів: Макарова М.О., Тамакулової В.О.

при секретарі: Куць О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Житлово - будівельний кооператив № 264 м. Дніпропетровська, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі, посилаючись на те, що судом неправильно встановлені та не доведені обставини, що мають значення для справи і, які суд вважав встановленими, а також неправильно застосовані норми матеріального права, відповідач просив скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2013 року, яким були задоволені вимоги ОСОБА_2, та ухвалити нове рішення, в позові відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України визначені питання, які повинен вирішити суд під час ухвалення рішення.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно ордеру № 704 від 16.01.1980 року, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів, на підставі списків ЖБК № 264, ОСОБА_3 на сім*ю, в складі трьох осіб, в тому числі чоловік та син - позивач по справі, була надана двокімнатна квартира АДРЕСА_1. (а.с. 9).

Являючись членом ЖБК- 264 матір*ю позивача ОСОБА_3 у квітні 1992 року була сплачена в повному обсязі вартість паю в сумі 6330 руб. ( а.с.49)

Згідно довідки ЖБК-264 ОСОБА_2 зареєстрований і проживає в спірній квартирі з 29 грудня 1980 року по теперішній час. ( а.с.50)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про її смерть. ( а.с.6)

З витягу з протоколу № 32 зборів уповноважених ЖБК-264 від 25 січня 2013 року видно, що ОСОБА_2 був прийнятий в члени житлово-будівельного кооперативу у зв*язку зі смертю його матері ОСОБА_3 ( а.с.36)

Оскільки після прийняття спадщини у вигляді пайових внесків та сплати пайового внеску у повному обсязі, ОСОБА_3 не зареєструвала речове право на нерухомість в органах державної влади, як було встановлено діючим на той час законодавством, позивач, як її спадкоємець позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі та зареєструвати за собою відповідне речове право, що підтверджується листом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори про не видачу нотаріусом такого документу. ( а.с.19)

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що позивач фактично вступив в управління та володіння спірною квартирою, яка є спадковим майном, на підставі положень ст.ст.1268,1269 ЦК України, п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про спадкування від 24 червня 1983 року № 4 зі змінами та доповненнями, а також ст. ст.2, 3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і правомірно визнав за ним право власності на спірну квартиру.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції була дана належна оцінка наданим сторонами доказам у сукупності з встановленими обставинами справи, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, а доводи скарги фактично зводяться до їх переоцінки. Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування та ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: