Постанова № 38884012, 22.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7630/13-а

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Одеській апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді - Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю сторін:

позивач - ОСОБА_1;

третя особа - ОСОБА_2;

третя особа - ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області, Державного реєстру прав власності на нерухоме майно Реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області про скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, про скасування рішень про надання земельної ділянки, про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку та про зобов'язання вчинити певні дії,

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувшись до Одеського окружного адміністративного суду з урахуванням уточнень до адміністративного позову просив:

- скасувати рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області №292 від 27 січня 1998 року в частині додаткового надання ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва в розмірі 0, 010 га та внесення у зв'язку з цим, змін до державного акту;

- скасувати рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області №6-ІІІ від 15 травня 2006 року про видачу ОСОБА_3 земельної ділянки АДРЕСА_1, площею 0,066 га;

- визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,066 га, серії ЯГ за №940829 від 03 листопада 2006 року, виданий Нерубайською сільською радою Біляївського району Одеської області на ім'я ОСОБА_3;

- скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку АДРЕСА_1, яка складається із двох частин під кадастровими номерами - 5121084200.02.002.0891 та 5121084200.02.002:0892 в Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно Реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області;

- скасувати реєстрацію (запис в поземельній книзі) земельної ділянки АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2, яка складається із двох частин під кадастровими номерами - 5121084200.02.002.0891 та 5121084200.02.002:0892 в управлінні Держземагенства у Біляївському районі Одеської області;

- зобов'язати зареєструвати земельну ділянку, площею 0,1018 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та розташована на території с.т. «Вітамін» Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області в поземельній книзі та видати на неї кадастровий номер згідно технічної документації та правоустановчих документів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що незаконними рішеннями суб'єктів владних повноважень порушені його права, як власника земельної ділянки, і для поновлення цих прав необхідно скасувати прийняті рішення органу місцевого самоврядування та здійснити дії щодо поновлення прав власника.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року позов задоволено частково.

Суд, скасував рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області № 6-ІІІ від 15 травня 2006 року про видачу ОСОБА_3 земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0,066 га. та визнав недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 940829 від 03 листопада 2006 року, виданий на ім'я ОСОБА_3.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, суд відмовив.

В апеляційних скаргах позивач - ОСОБА_1 та треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати судове рішення.

Так, апелянт ОСОБА_1 просить судове рішення скасувати та постановити нове - про задоволення його вимог.

Апелянти, в особі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять судове рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи апеляції та просив її задовольнити, у задоволенні апеляції третіх осіб, просив відмовити.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили в задоволенні апеляції ОСОБА_1 відмовити, а їх апеляційні скарги - задовольнити.

Інші особи, які брали участь у справі до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про місце, день та час слухання справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ст.196 КАС України, неявка осіб, які беруть участь у справі не є перешкодою для її розгляду, за умовою їх належного сповіщення.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,1018 га в садовому товаристві «Вітамін» Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю І-ОД № 078016 від 17 жовтня 1997 року (Т.1 а.с.6).

Вищезазначена земельна ділянка отримана позивачем на підставі рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 07 жовтня 1997 року № 268 (т.2 а.с.108), відповідно до якого йому надано у приватну власність, безоплатно із земель резервного фонду Нерубайської сільради земельну ділянку за №242 для ведення індивідуального садівництва, площею 0, 104 га.

17 жовтня 1997 року були встановлені межи земельної ділянки та ОСОБА_1 було передано в натурі для ведення індивідуального садівництва згідно акту земельна ділянка, площею 0,1018 га (Т.1 а.с.8).

29 листопада 1995 року, відповідно до рішення Нерубайської сільської ради народних депутатів Біляївського району Одеської області ОСОБА_4 передано у приватну власність безоплатно земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 0, 056 га для ведення садівництва та 12 березня 1996 року видано Державний акт на право приватної власності на землю серії І - ОД №075870 для введення індивідуального садівництва.

27 січня 1998 року Нерубайська сільська рада Біляївського району Одеської області прийняла рішення про надання додатково у приватну власність безоплатно ОСОБА_4 у садовому товаристві «Вітамін» земельної ділянки розміром 0,010 га, у зв'язку з чим, вирішила внести зміни до його Державного акту на право приватної власності на землю (Т.1 а.с. 240)

На підставі цього рішення, в Державний акт на право приватної власності на землю серії І - ОД №075870 ОСОБА_4 були внесені зміни у межах і розмірах земельної ділянки, шляхом зазначення земельної ділянки, розміром 0,013 га.

Власник вищевказаних земельних ділянок ОСОБА_4 помер.

15 травня 2006 року Нерубайська сільська рада Біляївського району Одеської області на підставі заяви ОСОБА_3 прийняла рішення про передачу йому у приватну власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1.

Дане рішення приймалося на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3, яка була розроблена ліцензованою установою (Т.2 а.с.123 - 138).

На підставі цього рішення ОСОБА_3 03 листопада 2006 року отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №940829.

На підставі договору дарування від 02 травня 2009 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 земельну ділянку. яка розташована СТ «Вітамін», ділянка АДРЕСА_1, площею 0, 066 га.

Для отримання кадастрового номеру на свою земельну ділянку ОСОБА_1 у замовив в ТОВ «Вектор» технічну документацію.

Після отримання технічної документації в жовтні 2013 року позивач звернувся до управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області для отримання кадастрового номеру.

Однак, позивач отримав відмову в державній реєстрації своєї земельної ділянки через перетин з суміжною земельною ділянкою ОСОБА_5, а також у зв'язку з тим, що проміри та конфігурація його земельної ділянки на місцевості не відповідають промірам та конфігурації земельної ділянки, відображеної в Державному акті (Т. а.с.50).

З листа Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 04 грудня 2013 року № 04.2-08/13/6615 вбачається, що в ході візуального обстеження земельної ділянки ними встановлено накладку частини земельної ділянки ОСОБА_2 на ділянку ОСОБА_1 розміром 1,8 м. на 19,40 м. (Т.1 а.с.83-84).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що Нерубайська сільська рада, приймаючи 15 травня 2006 року рішення №6-ІІІ про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,066 га, діяла з порушенням норм чинного законодавства, а саме ст.116 ЗК України (в ред. 25 жовтня 2001 року) оскільки надала земельну ділянку, яка не знаходилася у її володінні, а знаходилась у володінні померлого ОСОБА_4

Крім того, при встановленні меж в натурі спірної земельної ділянки, не було погодження суміжного власника - ОСОБА_1

У зв'язку з тим, що рішення про надання ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,066 га є незаконним, то, як вважав суд першої інстанції, і Державний акт на право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку також є незаконним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно Реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області та про скасування реєстрації (запис в поземельній книзі) земельної ділянки на ім'я ОСОБА_2 в управлінні Держземагенства у Біляївському районі Одеської області, суд першої інстанції виходив із наступного.

Скасування державним кадастровим реєстратором запису в поземельній книзі можливе після скасування речових прав на земельну ділянку органом реєстрації речових прав, а скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку не є можливим без скасування (визнання недійсним) договору дарування.

Враховуючи, що договір дарування між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є чинним, суд вважав, що це є підставою для відмови в позові.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів не погоджується з правовою позицією суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1, які стосуються скасування рішення Нерубайської сільської ради щодо надання ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,066 га та Державного акту на зазначену земельну ділянку.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає правильним зауваження ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не розглянув його позовну вимогу про скасування рішення Нерубайської сільської ради №292 від 27 січня 1998 року в частині додаткового надання ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва в розмірі 0, 010 га та внесення у зв'язку з цим, змін до державного акту.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції з урахуванням вищевикладеної позовної вимоги.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що спір виник між позивачем та третіми особами, як між суміжними власниками земельних ділянок щодо їх меж. Позивач стверджує, що треті особи захопили частину його земельної ділянки, а треті особи навпаки, стверджують про незаконне збільшення позивачем своєї земельної ділянки за їх рахунок.

Способом захисту своїх прав, позивач обрав скасування рішень сільської ради та державного акту.

Розглядаючи справи про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди адміністративної юрисдикції, відповідно до ст.2 КАС України, повинні перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку рішенню Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області №292 від 27 січня 1998 року про надання додатково ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність земельної ділянки для введення садівництва в розмірі 0, 010 га, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається із тексту зазначеного рішення, воно прийняте на підставі ст.56 Земельного Кодексу України від 18 грудня 1990 року, (надалі ЗК України) який діяв на момент його прийняття.

Зазначена стаття передбачала, що для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.

За бажанням громадян їм додатково можуть надаватися земельні ділянки у користування.

Загальна площа цих ділянок не повинна перевищувати 1 гектара.

Між тим, із спірного рішення вбачається, що земельна ділянка надавалася ОСОБА_4 для ведення садівництва.

Порядок надання земельних ділянок для ведення садівництва регулювався ст.57 ЗК України від 18 грудня 1990 року.

Відповідно до вимог вказаної статті, на ділянки, що передаються у власність кожному членові садівницького кооперативу, сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів за поданням відповідних кооперативів видається державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

Громадянам можуть передаватися у власність земельні ділянки для індивідуального садівництва, їх розмір не повинен перевищувати 0,12 гектара.

Проаналізувавши зміст вищевикладених норм земельного законодавства, суд апеляційної інстанції не вбачає з боку сільської ради порушень при прийнятті рішення, яке оскаржується позивачем.

Так, особами, які брали участь у справі визнається той факт, що ОСОБА_4 був членом садівницького товариства, у власності, на підставі рішення №120 від 29 листопада 1995 року, у нього перебувало 0, 056 га земельної ділянки, що надавало право сільської раді надати йому додатково земельну ділянку, в межах, встановлених ст. 57 ЗК України від 18 грудня 1990 року.

Та обставина, що Нерубайська сільська рада Біляївського району Одеської області при прийнятті рішення від 27 січня 1998 року №292 помилково послалася на ст.56 ЗК України від 18 грудня 1990 року замість 57 ЗК України не тягне за собою будь - яких негативних правових наслідків.

Посилання апелянта ОСОБА_1 на те, що всупереч спірного рішення, ОСОБА_4 було передано замість 0,010 га - 0, 013 га, не засновано на вимогах земельного законодавства, у зв'язку з наступним.

Встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) виконують землевпорядні органи за замовленням Рад народних депутатів.

Після встановлення меж земельних ділянок, що передаються у приватну власність, громадяни одержують Державний акт на право приватної власності на землю, який видається і реєструється відповідною Радою народних депутатів.

Якщо при встановленні меж земельних ділянок будуть виявлені розбіжності в даних про розміри земельних ділянок, переданих у власність, з фактичними розмірами, то остаточний розмір площі таких ділянок визначається Радою народних депутатів.

Також не можуть бути взяті до уваги посилання апелянта на те, що у ОСОБА_4 було два Державних акта на землю від 12 березня 1996 року під одним номером, а саме І - ОД №075870 на різні земельні ділянки, так як за своїм змістом бланк державного акта давав можливість внесення змін до нього в разі зміни площі земельної ділянки.

Проаналізувавши зміст рішення Нерубайської сільської ради №6-ІІІ від 15 травня 2006 року про видачу ОСОБА_3 земельної ділянки АДРЕСА_1, площею 0,066 га та виданий на підставі цього рішення Державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку, площею 0,066 га, колегія суддів не вбачає підстав для їх скасування.

Вирішуючи питання, чому саме Нерубайська сільська рада Біляївського району Одеської області прийняла 15 травня 2006 року спірне рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки, апеляційний суд встановив наступне.

На підставі рішення загальних зборів власників і користувачів садових ділянок садового товариства «Вітамін» від 07 листопада 2004 року, яке існувало на території Нерубайської сільської ради з січня 1989 року було створено дачно - садове товариство «Вітамін», яке зареєстровано ЄДРПУ - 21 січня 2005 року.

Рішенням загальних зборів власників і користувачів садових ділянок садового товариства «Вітамін» від 07 листопада 2004 року було вирішено провести перереєстрацію всіх членів товариства та подальшу приватизацію земельних ділянок.

Підставою для отримання реєстрації членства в ДСТ «Вітамін» та приватизації земельної ділянки була наявність садової книжки, рішення сільської ради про надання землі або державного акту.

Після реєстрації ДСТ «Вітамін» функції легалізації власників і землекористувачів земельних ділянок перейшли до правління товариства.

На виконання ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 12, 186 ЗК України (в ред. 25 жовтня 2001 року) Нерубайська сільська рада 29 квітня 2004 року приймає рішення №410/16 - ХХІV про проведення інвентаризації земель колишніх садових товариств із визначенням фактичних меж та суб'єктів землекористування з метою подальшого надання їх у власність та користування громадянам.

Також, зазначеним рішенням визнає такими, що втратили чинність рішення Нерубайської сільської ради та її виконавчого комітету про надання у власність та користування земельних ділянок на території колишнього садового товариства «Вітамін», по яким громадянами не були одержані документи, що посвічують право власності (користування) земельними ділянками та не сплачувався земельний податок.

Вказане рішення було опубліковане у районній газеті «Південна Зоря» (Т.2 а.с.168 -169).

Однак, ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_4 не звернулися до землевпорядника сільської ради для підтвердження права власності на земельні ділянки.

Як вбачається з пояснень третіх осіб, які ніким не спростовані, для оформлення спірної земельної ділянки після смерті ОСОБА_4, вони звернулися із заявою до голови ДСТ «Вітамін», оскільки оригінал державного акту на землю був втрачений.

Відповідно до членської книжки садовода земельні ділянки були надані сім'ї ОСОБА_4, згідно розподілу між ДСТ «Вітамін».

На підставі заяви ОСОБА_3 про передачу йому у власність земельної ділянки, Нерубайська сільська рада прийняла відповідне рішення.

Порядок безкоштовної приватизації земельних ділянок визначений ст. 118 ЗК України, згідно з якою громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка знаходиться в його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської або Севастопольської міської державної адміністрації або сільської селищної, міської ради за місцем знаходження земельної ділянки.

Рішення органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування відносно приватизації земельних ділянок приймається в місячний термін на підставі технічних матеріалів і документів, які підтверджують розмір земельної ділянки.

Враховуючи, що попередні рішення сільської ради про надання ОСОБА_4 у власність земельних ділянок були визнані такими, що втратили чинність, Нерубайська сільська рада прийняла обґрунтоване рішення щодо передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки АДРЕСА_1, площею 0,066 га;

Частиною 1 пунктом 8 ст.3 КАС України встановлено,що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів подано адміністративний позов.

Колегія суддів не вбачає в спірному рішенні сільської ради положень, які б порушували права, свободи та інтереси ОСОБА_1

Отже, ОСОБА_3, як спадкоємець ОСОБА_4 у будь - якому випадку отримав би спірну земельну ділянку.

Так, відповідно до ч.1 ст.1225 Цивільного кодексу України в редакції 16 січня 2003 року (надалі - ЦК України) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Про відсутність порушень прав позивача свідчать його пояснення у суді першої та апеляційної інстанції про те, що на даний час не має порушень меж та розмірів його земельної ділянки (Т.1. а.с.148).

Крім того, як вбачається із Технічного звіту з кадастрового знімання земельної ділянки, наданого в судове засідання ОСОБА_3, земельна ділянка ОСОБА_1 станом на квітень 2014 р. складає 0, 1573 га, замість 0,1018 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю І-ОД № 078016 від 17 жовтня 1997 року.

Таким чином, якщо рішенням органу самоврядування не порушені права позивача, то не має підстав для його скасування, а також для скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0,066 га, на ім'я ОСОБА_3.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні інших позовних вимог, які викладені вище, так як вони не засновані на діючому законодавстві.

Відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Скасування державним кадастровим реєстратором запису в поземельній книзі можливе після скасування речових прав на земельну ділянку органом реєстрації речових прав.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку не є можливим без скасування (визнання недійсним) договору дарування. На час розгляду справи у суді першої інстанції, даний договір є діючим.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, реєстрація права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно Реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області не відбулася.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не можна визнати таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому воно відповідно до ст.202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області, Державного реєстру прав власності на нерухоме майно Реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області про скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, про скасування рішень про надання земельної ділянки, про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку та про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повний текст постанови складено 27.05.2014 року.