Ухвала суду № 38883801, 23.04.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1403/1645/12 23.04.2014 23.04.2014 23.04.2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суду Миколаївської області в складі

Головуючого Куценко О.В.

суддів Войтовського С.А., Олещук Т.Л.

за участю прокурора Іванова А.О.

секретарів Чоботаренко Т.І., Жданової О.М.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілого ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3, захисника засудженого ОСОБА_3 ОСОБА_1, прокурора який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Іванова А.О., на вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Усть-Калманка Алтайського краю, Росія, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, працював головою Теплодарського міського суду Одеської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України ( в редакції від 05.04.2001 р.) на 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді строком на 3 роки та з конфіскацією ? частини належного йому на праві власності майна.

Справа № 11-14/14 Головуючий у 1 інстанції

Категорія : Тавлуй В.В.

ч.2 ст.368 КК України Доповідач: Куценко О.В.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 - 2 397, 90 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Цим же вироком засуджено:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженку м. Камінь Алтайського краю, Росія, громадянку України, з середньою освітою, не заміжню, на утриманні має 1 неповнолітню дитину, працюючу продавцем-консультантом магазину «Менс-бутік» в м. Одеса, проживаючу в АДРЕСА_2, раніше не судиму,

- за ч.5 ст.27, ч.2 ст.368 КК України (в редакції статті від 05.04.2001 року) до 5 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Відповідно до вимог ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2013 року ОСОБА_4 за ч.1 ст.190 КК України звільнена від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, провадження в цій частині закрито.

Крім того, вироком суду постановлено стягнути з засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4:

- на користь НДЕКЦ при ГУМСВС України у м. Києві судові витрати на проведення техніко-криміналістичної експертизи - по 837,22 грн. з кожного;

- на користь Одеського НДІСЕ в ГУДКУ в Одеській області судові витрати за проведення судово-технічної експертизи по 860,00 грн. з кожного;

- на користь Одеського НДІСЕ в ГУДКУ в Одеській області судові витрати за проведення судово-хімічної експертизи по 912,90 грн. з кожного;

- на користь Одеського НДІСЕ в ГУДКУ в Одеській області судові витрати за проведення судово-фоноскопічної експертизи по 3866,40 грн. з кожного;

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він, будучи службовою особою, а саме суддею Теплодарського міського суду Одеської області, у період часу з серпня по жовтень 2010 року вимагав та одержав при пособництві ОСОБА_4 від ОСОБА_5 хабар в сумі 5500 доларів США за наступних обставин:

27 серпня 2010 року до Теплодарського міського суду Одеської області надійшла для розгляду по суті кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України. Вказану справу ОСОБА_3 прийняв до свого провадження та призначив попередній розгляд справи на 15.09.2010 року, а для розгляду по суті - на 15.09.2010 року. В цей день суддя ОСОБА_3 провів судове засідання та, встановивши особу підсудного, призначив наступне засідання на 23.09.2010 року. В цей день засідання ОСОБА_3, допитавши як свідків понятих по справі по обвинуваченню ОСОБА_5, закінчив судове слідство та призначив наступне засідання на 30.09.2010 року для проведення дебатів, при цьому на запитання ОСОБА_5 про причини перенесення оголошення вироку зауважив, що той про все дізнається згодом.

Через деякий час ОСОБА_5 вирішив через свою знайому ОСОБА_4, яка знаходилася в дружніх відносинах з сім'єю ОСОБА_3, дізнатися, яке покарання йому буде призначено за результатами розгляду кримінальної справи, на що ОСОБА_4 погодилася, і в один із днів з 23 по 25 вересня 2010 року звернулася до ОСОБА_3 з вищевказаним питанням.

Переслідуючи мету отримання хабара, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4 призначення ОСОБА_5 покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, за умови отримання ним від останнього 3000 доларів США, які ОСОБА_5 повинен був передати ОСОБА_4 до дня слухання справи, в противному разі сума хабара збільшиться до 5 тисяч доларів США.

ОСОБА_4, діючи з корисливих мотивів, маючи на меті заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_5, а саме 1000 доларів США, сприяючи судді ОСОБА_3 в одержанні хабара, зустрілася з ОСОБА_5 та повідомила йому про незаконну вимогу ОСОБА_3 про давання хабара в сумі 4000 доларів США до 29 вересня 2010 року за призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. При цьому, ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_5 про упереджене ставлення ОСОБА_3 до нього, та про наміри останнього призначити за результатами розгляду кримінальної справи покарання у виді позбавлення волі на строк до 3-х років у разі відмови від давання хабара.

ОСОБА_5, не бажаючи настання для себе, як підсудного у справі, негативних наслідків, вимушений був погодитись на незаконну вимогу засудженого про що і повідомив ОСОБА_4. Але зауважив, що до вказаного суддею ОСОБА_3 часу він не зможе зібрати необхідну суму.

Враховуючи, що ОСОБА_5 не зібрав у вказаний строк потрібної суми коштів, проте надав 500 доларів США за перенесення розгляду справи, ОСОБА_3, продовжуючи реалізовувати свій умисел, декілька разів переносив судові засідання по кримінальній справі на підставі написаних за його вказівками через ОСОБА_4 клопотань ОСОБА_5 про перенесення розгляду справи.

12.10.2010 року о 19-00 год. ОСОБА_5 у під'їзді будинку АДРЕСА_2, де проживає ОСОБА_4, передав останній грошові кошти у сумі 500 доларів США для подальшої передачі їх судді ОСОБА_3 В той же день близько 20-00 год. ОСОБА_4 , виконуючи роль пособника в одержанні хабара, прийшла за місцем проживання ОСОБА_3 та передала йому вказану вище суму грошових коштів. Отриманими грошима ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд, передавши 200 доларів США ОСОБА_4, як винагороду за вчинені нею дії по сприянню в одержанні хабара від ОСОБА_5, при цьому висунувши вимогу про необхідність дачі йому вже 5000 доларів США в якості хабара 19 жовтня 2010 року.

ОСОБА_4, маючи на меті шахрайським шляхом заволодіти грошовими коштами ОСОБА_5, 12.10.2010 року передала останньому вимогу про необхідність дачі хабара у сумі 6000 доларів США, з яких 1000 доларів США хотіла обернути на свою користь.

Виконуючи протиправні вимоги судді ОСОБА_3, ОСОБА_5 19.10.2010 року приблизно о 19-30 год. зустрівся з ОСОБА_4 в під'їзді будинку, де проживає остання, та передав їй в якості хабара 6000 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України на цей день становило 47 460 грн., для судді ОСОБА_3 за призначення йому , як підсудному по кримінальній справі, покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Після одержання грошових коштів від ОСОБА_5, ОСОБА_4 зі свого мобільного телефону підтвердила судді ОСОБА_3 про одержання всієї суми хабара та домовилася передати ці гроші останньому за зручної нагоди, а одержані нею шляхом обману 1000 доларів США привласнила.

Відразу після цього злочинна діяльність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 була припинена працівниками правоохоронних органів, а останні викриті у вчиненні злочину.

За описаних обставин, суддя Теплодарського міського суду Одеської області ОСОБА_3 вимагав та отримав від ОСОБА_5, через пособника ОСОБА_4, хабар на загальну суму 5500 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на день їх отримання становило 43 500 грн., а ОСОБА_4 шляхом шахрайства заволоділа грошовими коштами ОСОБА_5 в сумі 1000 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 19.10.2010 року становило 7 910 грн.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_3 просить вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 11.11.2013 року відносно нього скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України. Факт вимагання та отримання хабара від ОСОБА_5 за посередництва ОСОБА_4 заперечують. Вказують на відсутність в матеріалах справи доказів його вини у вчиненому злочині. Звертають увагу, що дії ОСОБА_3, як судді Теплодарського міського суду, щодо перенесення дат слухання справи стосовно ОСОБА_5 були законними та такими, що відповідали процесуальному законодавству України, адже вони відбувалися по ініціативі прокурора та самого підсудного по справі.

Засуджений звертає увагу на порушення процесуального законодавства органами досудового слідства під час проведення обшуку в помешканні ОСОБА_3, в ході якого й було виявлено 200 доларів США, та під час подальших його допитів в якості обвинуваченого.

Посилається на те, що висновки суду про доведеність його вини не відповідають фактичним обставинам справи та протиріччять матеріалам кримінальної справи.

Вказує на те , що суд:

- необґрунтовано у вироку послався як на докази його вини на покази потерпілого ОСОБА_5 та засудженої ОСОБА_4. Оскільки, на його думку, дані покази є неправдивими і не відповідають фактичним обставинам справи;

- неповно виклав у вироку його покази та покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 щодо обставин розгляду ним справи ОСОБА_5;

- не дав належну оцінку показам свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які неодноразово міняли свої свідчення щодо обставин дачі ними показів в листопаді 2010 р., а також показам свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 щодо обставин того, що вони не могли приймати участь в різних процесуальних діях в різних місцях в один і той же час;

- необґрунтовано не врахував покази свідків ОСОБА_27? ОСОБА_17 та ОСОБА_18 щодо обставин порушення закону під час проведення у нього вдома обшуку та вилучення помічених грошових коштів ( 200 доларів США);

- необґрунтовано поклав в основу обвинувачення дані, які містяться в матеріалах ОРД ( телефонні розмови між ним та ОСОБА_4), оскільки, на його думку, у вказаних матеріалах не міститься даних про те, що він вимагав хабар від ОСОБА_5 в сумі 6000 доларів США.

Також посилається на те, що суд першої інстанції при повторному розгляді кримінальної справи не виконав вказівок Вищого спеціалізованого суду, який скасував попередній вирок із-за неповноти судового слідства.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить вирок суду стосовно ОСОБА_3 скасувати провадження закрити за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України.

Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що 12.10.2010 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 500 доларів США, як частину хабара від ОСОБА_5, однак є докази спотворення показів ОСОБА_4 досудовим слідством, з метою створення штучних доказів вини ОСОБА_3

Посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону при проведенні в квартирі ОСОБА_3 обшуку та вилучені 200 доларів США, вказує на недопустимість доказу - протоколу обшуку від 20.10.2010 року.

Посилається на недопустимість доказу - висновку фоноскопічної експертизи № 1320 від 02.12.2010 року. Оскільки на його думку експерт ОСОБА_19 немає достатньої кваліфікації в цій області, крім того зробив свої висновки без відповідного дослідження, висновки експерта містять припущення.

Крім того, на думку апелянта судове слідство проведено неповно, не усунуті протиріччя у показах свідків, органами досудового слідства укриті докази на підтвердження невинуватості ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи, виду і розміру, призначеного ОСОБА_4 покарання, а також не оспорюючи кваліфікації дій засудженого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 368 КК України, порушує питання про скасування вироку районного суду та постановлення вироку апеляційним судом про призначення ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.368 КК України (в редакції статті від 01.09.2001 року) у вигляді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з відправленням правосуддя строком на 3 роки та з конфіскацією ? належного йому на праві власності майна. На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_3 3-го кваліфікаційного класу судді. Вказує на неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону. Зазначає, що призначаючи ОСОБА_3 основне покарання у мінімальному розмірі санкції статті обвинувачення, суд недостатньо врахував вчинення ним тяжкого злочину, хоча і послався на це у вироку. Корисливий характер злочину, вчинений із використанням службових повноважень, суд, на думку прокурора, не врахував взагалі, а призначення покарання у мінімальному розмірі належним чином не мотивував.

Крім того, апелянт вважає, що наведені у вироку суду обставини, які суд визнав такими, що пом'якшують покарання засудженому ОСОБА_3 - вчинення злочину вперше, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, дружини-інваліда, смерть батьків є лише даними, які характеризують особу засудженого і врахування їх при призначенні покарання є порушенням з боку суду.

Засуджена ОСОБА_4 вирок та постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 11.11.2013 року не оскаржувала.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який просив вирок скасувати та постановити відносно засудженого новий вирок, засудженого ОСОБА_3 та його адвоката ОСОБА_1, які просили вирок суду скасувати, а справу стосовно засудженого закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, вислухавши думку потерпілого ОСОБА_5, засудженої ОСОБА_4 та її захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги прокурора і заперечували проти задоволення інших апеляцій, провівши частково судове слідство, перевіривши доводи апеляцій та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, як і апеляції засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Засуджений ОСОБА_3 в судовому засіданні, як і під час досудового слідства та розгляду справи судом, факт вимагання та одержання хабара від ОСОБА_5 за посередництвом ОСОБА_4 заперечував та стверджував, що при зустрічах та під час телефонних розмов з ОСОБА_4 питання, пов'язані з його професійною діяльністю, зокрема стосовно кримінальної справи щодо ОСОБА_5, не обговорював. А також наполягав, що усі розмови між ними зводилися виключно до обговорення умов покупки чоловічого одягу в магазині «Менс-бутік», де працювала ОСОБА_4

Проте, не зважаючи на це, вина засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за обставин встановлених судом першої інстанції, повністю підтверджується дослідженими по справі доказами, яким суд дав належну юридичну оцінку, вірно кваліфікувавши його дії за ч.2 ст. 368 КК України (в редакції статті від 05.04.2001 року) .

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 підтвердив, що в 2010 році його дійсно притягували до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 309 КК України і в кінці серпня справу було направлено на розгляд до Теплодарського міського суду.

Справа находилась в провадженні судді ОСОБА_3 і була призначена ним до розгляду на 15 вересня 2010 року. В зазначений день він (ОСОБА_5) був допитаний і свою вину визнав повністю. Наступне судове засідання було призначене на 23 вересня 2010 року для виклику свідків. Після чого суддя ОСОБА_3 переніс слухання справи на 30 вересня 2010 року. Він намагався з'ясувати причини перенесення справи, але суддя йому відповів, що про це він дізнається пізніше. Побоюючись для себе негативних наслідків він почав шукати виходи на суддю. Через кілька днів зустрів свого знайомого ОСОБА_20, від якого дізнався, що ОСОБА_3 знаходиться в дружніх стосунках з ОСОБА_4, яку він також добре знав і попросив ОСОБА_20, щоб той через ОСОБА_4 дізнався у ОСОБА_3, яка у нього перспектива по кримінальній справі.

Приблизно 25 вересня 2010 року ОСОБА_4 разом з ОСОБА_20 приїхали до нього на роботу. ОСОБА_4 повідомила, що перспектива у нього погана і ОСОБА_3 хоче 4 000 доларів за рішення, не пов'язане з позбавленням волі. Гроші за вимогою судді він мав передати до наступного судового засідання, тобто до 29 вересня 2010 року. Він прохав ОСОБА_4 поговорити з ОСОБА_3 про зниження суми і вказав, що може дати максимум 1 000 доларів.

Ввечері, приблизно о 21- 00 годині подзвонила ОСОБА_4 і сказала, що ОСОБА_3 на поступки не іде і суму не знижує. Тоді він вирішив звернутись до правоохоронних органів, попередньо записавши всі розмови з ОСОБА_4 на свій мобільний телефон «Самсунг И-710» .

27 вересня 2010 року він подзвонив ОСОБА_4 і запитав про свою ситуацію. Вона відповіла, що ОСОБА_3 цікавився, чи не надумав він, і ще раз сказала, що якщо до 29 вересня 2010 року ОСОБА_3 не отримає грошей, то сума зросте до 6 000 доларів. Він обурився, але сказав ОСОБА_4, що йому необхідний час щоб отримати гроші з Росії в м. Кострома, де мешкає його тітка і попросив ОСОБА_4 поговорити з ОСОБА_3 про перенесення судового засідання. Через деякий час ОСОБА_4 передзвонила і повідомила, що необхідно прийти в суд і написати заяву про перенесення слухання справи в зв'язку з поганим самопочуттям.

Зранку 29 вересня 2010 року ОСОБА_5 прийшов до канцелярії суду і написав заяву про перенесення розгляду справи, на що секретар йому повідомила, що справу перенесено на 6 жовтня 2010 року.

Вранці 6 жовтня 2010 року він з власної ініціативи пішов в суд до судді ОСОБА_3, щоб домовитись про перенесення справи, оскільки загубив мобільний телефон і не міг зв'язатись з ОСОБА_4 і на той час гроші з Росії ще не привезли. ОСОБА_3 його не прийняв і відмовився з ним розмовляти. Після цього він придбав новий мобільний телефон, поновивши свій колишній номер. В цей же день ОСОБА_4 подзвонила йому і обурювалася його візитом до судді, додавши, що на судове засідання 6 жовтня можна не приходити і заяву писати не потрібно.

Але незважаючи на таку домовленість 9 жовтня 2010 року до нього додому прийшли працівники міліції і повідомили про необхідність явки до суду 13 жовтня 2010 року вже на підставі постанови про привід. Він був наляканий їх візитом і почав дзвонити ОСОБА_4, яка повідомила, щоб він не хвилювався, що це звичайна процедура. 12 жовтня 2010 року він подзвонив ОСОБА_4 і сказав, що сестра не встигає повернутись з Росії і що за перенесення справи він готовий дати 500 доларів як компенсацію за час очікування і за численні перенесення слухання справи. В цей же день він вирішив звернутися до СБУ з відповідною заявою, а також передав всі свої записи телефонних розмов і 500 доларів США. Передані ним 500 доларів співробітники СБУ оглянули, переписали номери купюр, повернувши йому для передачі їх в якості хабара судді ОСОБА_3 через ОСОБА_4

В той же день о 19-00 годині він зустрівся з ОСОБА_4 на першому поверсі в під'їзді її будинку і передав 500 доларів, номіналом по 100. Десь через годину ОСОБА_4 зателефонувала йому і сказала, що вона передала гроші ОСОБА_3 і що той переніс слухання справи на 21 жовтня 2010 року. Але йому необхідно прийти в суд 13 жовтня 2010 року і написати заяву про перенесення слухання справи. Тому вранці 13 жовтня 2010 року він прийшов до суду і написав заяву про перенесення слухання справи в зв'язку з хворобою матері.

19 жовтня 2010 року з грошима в сумі 6000 доларів, він приїхав до СБУ, де були складені всі відповідні протоколи. Увечері зателефонував ОСОБА_4 і сказав, що везе гроші, на що ОСОБА_4 запропонувала залишити гроші у ОСОБА_20. Проте він відмовився і передача грошей відбулась таким же чином, як і в перший раз, тобто на першому поверсі в під'їзді її будинку. Факт передачі 6 000 доларів, як і 500 доларів, фіксувався технічними засобами, які йому надавали працівники СБУ.

Свідчення потерпілого ОСОБА_5 повністю відповідають даним протоколу огляду його мобільного телефону і зняття з нього інформації, відповідно яким в період з 29 вересня 2010 р. по 6 жовтня 2010 р. зафіксовані розмови між ним та засудженою ОСОБА_4 щодо розгляду його кримінальної справи, яка перебувала в провадженні судді ОСОБА_3(т.1 а.с. 46-53).

Так, відповідно до роздруківок від 29.09.2010року о 9год.43хв. ОСОБА_5 телефонував ОСОБА_4 і просив її вирішити питання через ОСОБА_3 про перенесення розгляду його справи. В 10год.06 хв. ОСОБА_4 подзвонила ОСОБА_5 і повідомила, щоб він написав заяву до суду стосовно свого поганого самопочуття з проханням про перенесення справи.

6 жовтня 2010 року о 12год.47хв. ОСОБА_4 зателефонувала ОСОБА_5 і сварила його за те, що той намагався потрапити до судді ОСОБА_3 задля особистої з ним зустрічі, що останній заборонив робити. Під час цієї ж телефонної розмови ОСОБА_5 просив ОСОБА_4 ще раз вирішити питання з суддею ОСОБА_3 про перенесення дати розгляду справи. В 12год.54хв. ОСОБА_4 зателефонувала ОСОБА_3 і за результатами розмови з ним повідомила ОСОБА_5,щоб він в суд не ходив, а справу буде перенесено.

Потерпілий ОСОБА_5, як під час досудового слідства, так і під час судових засідань давав послідовні, ґрунтовні покази, і його покази повністю узгоджуються з дослідженими судом і наведеними у вироку доказами. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав його покази належним доказом і послався на них у вироку на підтвердження вини ОСОБА_3 А тому доводи засудженого ОСОБА_3 щодо неправдивості показів потерпілого є безпідставними.

Засуджена ОСОБА_4 підтвердила, що в вересні 2010 року на прохання ОСОБА_20 вона зустрічалась з ОСОБА_5, а потім і з ОСОБА_3 для вирішення проблем ОСОБА_5 стосовно якого суддею ОСОБА_3 розглядалась кримінальна справа. ОСОБА_3 їй повідомив, що можна вирішити питання ОСОБА_5 за 3 000 доларів з умовою про оплату до наступного судового засідання, а якщо не встигне - то вже наступного дня сума зросте і становитиме 5 000 доларів. Збільшуючи суму ОСОБА_3 посилався на працівників прокуратури. Про вимоги ОСОБА_3 вона повідомила ОСОБА_5, при цьому з власної ініціативи збільшивши суму на 1000 доларів, щоб заробити й собі, озвучивши суму відповідно 4 000 та 6 000 доларів США.

ОСОБА_5 обурився, але наступного дня подзвонив ОСОБА_4 і повідомив, що готовий платити, тільки просив про перенесення судового засідання для зібрання коштів. ОСОБА_5 пояснив, що таких грошей в нього немає, треба, щоб його сестра поїхала в Росію до тітки за грошима. Про це вона розповіла ОСОБА_3 і той погодився почекати і перенести розгляд справи..

Перенесення дат розгляду справи у зв'язку з очікуванням сестри ОСОБА_5 відбувалось декілька разів, вона телефонувала судді і той радив, якого змісту заяву про перенесення дати розгляду справи слід написати до суду.

Вранці 12 жовтня 2010 року їй зателефонував ОСОБА_3 і спитав, що вирішив ОСОБА_5, адже наступне судове засідання було призначене на 13 жовтня 2010 року. Вона зв'язалась з ОСОБА_5 і той відповів, що в нього не має всієї суми, і що він готовий передати лише 500 доларів, як компенсацію за очікування. В цей же день вона повідомила ОСОБА_3 про «преміальні». Близько 19-00 години на першому поверсі у під'їзді її будинку ОСОБА_5 передав їй 500 доларів, купюрами по 100, а також знову просив перенести судове засідання, оскільки його сестра не встигала привезти гроші. Гроші вона занесла ОСОБА_3 додому і той повернув їй 200 доларів в якості винагороди.

Пішовши від ОСОБА_3, вона зателефонувала ОСОБА_5 і повідомила, що все гаразд, справу можна перенести, але треба прийти в суд і написати заяву про перенесення розгляду справи з підстав, які їй вказав ОСОБА_3.

Розгляд справи на підставі заяви ОСОБА_5 суддя ОСОБА_3 переніс на 21 жовтня 2010 року.

19 жовтня 2010 року приблизно о 20-00 годині ОСОБА_5 прийшов до її під'їзду, де передав 6000 доларів. Отримавши гроші, вона відправила SMS- повідомлення ОСОБА_3 з одним словом - «да». Однак не отримавши відповіді, приблизно через годину вона подзвонила ОСОБА_3 і запитала його, чи отримав він повідомлення з магазину «Менс-бутік» і запросила приїжджати. Говорила таким чином, тому що в той час знаходилась в гостях у подруги. Але при цьому вона була впевнена, що ОСОБА_3 розумів, про що ведеться розмова.

20 жовтня 2010 року вона забрала гроші з собою на роботу 6 000 доларів одразу розділила, тобто 5000 доларів - відклала для ОСОБА_3, а 1000 доларів залишила собі. Того ж дня повернула ОСОБА_21 борг, сума якого складала 200 доларів. Але невдовзі їй зателефонувала ОСОБА_21 і повідомила, що гроші, які та їй віддала, банк не приймає, оскільки на них грошова цвіль. Після цього вона сама пішла в обмінний пункт, де й дізналася, що гроші оброблені порошком, про що вона повідомила ОСОБА_20.

Через деякий час до магазину «Менс-бутік», в якому вона працювала, прийшли працівники правоохоронних органів і вилучили гроші, які вона відклала для ОСОБА_3 в сумі 5000 доларівСША і залишок від тих грошей з 1000 доларів США, які вона відклала для себе.

Покази засудженої ОСОБА_4 відповідають даним протоколів оперативно-розшукової діяльності, отриманих співробітниками УСБУ в Одеській області відповідно до вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» на підставі постанови апеляційного суду Одеської області № 1275 цт від 08.10.2010 року. Так, протоколами № 1-9 від 16.10.2010 року за результатами проведення оперативно-розшукових заходів зафіксовано за період з 12.10.2010 по 13.10.2010 року зустрічі і розмови ОСОБА_5 та ОСОБА_4, ОСОБА_4 з ОСОБА_3 Крім того, зафіксовано факт перебування ОСОБА_5 в Теплодарському міському суді, а також факт передачі 12.10.2010 року ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 500 доларів США безпосередньо ОСОБА_4 для передачі судді ОСОБА_3 (т.1 а.с. 70-110)

Зокрема, в телефонній розмові між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, яка відбулась 12.10.2010р о 09.51. (т.1 а.с. 101-110) зафіксовано, що ОСОБА_3 з'ясовує у ОСОБА_4 які плани у ОСОБА_5. О 14год.44 хв. ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_4 і став запитувати, що за паніка, що сталося. ОСОБА_4 відповіла, що сьогодні слід закрити всі питання. У відповідь ОСОБА_5 став обурюватись, що він казав про приїзд сестри з Росії в четвер, а суддя призначив справу на середу, ще й прислав працівників міліції. Потім ОСОБА_5 повідомив , що у нього є 500 доларів США, які він готовий заплатити за ще одне перенесення розгляду справи. Просив з'ясувати, якого змісту йому слід написати заяву до суду. Після вказаної розмови ОСОБА_4 одразу ж, а саме о 14год.51хв., зателефонувала ОСОБА_3, але той не відповів. О 14 год. 56хв. ОСОБА_4 зателефонувала дружині ОСОБА_3 і запитала, де її чоловік. Та відповіла, що на роботі, розглядає справу. О 14 год 58хв. ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_4 і домовився з нею, що 500 доларів США він ввечері принесе до неї додому.

О 17 год.07хв. ОСОБА_3 подзвонив ОСОБА_4 і запитав, чи все в порядку. Вона відповіла, що все в порядку, і що там «відстрочка з преміальними вже дають, прийдеться приходити до нього в гості на чай».

Даними протоколу оперативно-розшукових заходів, який фіксувався відео зйомкою ( т.1 а.с. 70-74) підтверджується, що в період з 19 год. 01 хв. до 19 год. 07 хв. в під'їзді будинку ОСОБА_4 відбулась зустріч між нею і ОСОБА_5, під час якої останній передав ОСОБА_4 500 доларів США. О 20 год.05 хв. ОСОБА_5 подзвонив ОСОБА_4 і та йому повідомила про необхідність на наступний день вранці прийти до суду та написати заяву про перенесення розгляду справу в зв'язку з хворобою матері.

Наступного дня 13 жовтня 2010 р. 08 год. 53хв. ОСОБА_5, знаходячись в Теплодарському суді продзвонив ОСОБА_4, порадившись якого змісту він повинен написати заяву. Потім, отримавши після обіду в суді повістку, ОСОБА_5 о 14 год.30 хв. зателефонував ОСОБА_4, якій став висловлювати свої переживання за справу, що він платить гроші за умовний строк покарання, а прокуратура внесе апеляцію і рішення може бути скасовано. ОСОБА_4 у відповідь заспокоїла ОСОБА_5, сказавши, що це не його справи, що «він» вирішує всі питання, в т.ч. з прокуратурою, а ОСОБА_5 повинен виконати своє завдання, а «він» виконає своє (т.1 а.с. 109)

Матеріалами оперативно-розшукової діяльності, отриманими співробітниками УСБУ в Одеській області відповідно до вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» на підставі постанови апеляційного суду Одеської області № 1275 цт від 08.10.2010 року , а також постанови апеляційного суду м. Києва від 15.10.2010 року щодо зняття інформації з каналів зв'язку за період з 19 по 21 жовтня 2010 року з номера телефону, що знаходиться у користуванні ОСОБА_3 Зокрема, протоколами № 10-13 ( т. 2 а.с. 207-225) від 02.11.2010 року за результатами проведення оперативно-технічних заходів зафіксовано зустрічі й розмови ОСОБА_5 та ОСОБА_4, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в тому числі і факт вимагання та передачі ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 6000 доларів США за посередництва ОСОБА_4 ОСОБА_3

Так, відповідно даним протоколів ОТЗ 19 жовтня 2010 року о 15 год. 02хв. ОСОБА_5 продзвонив ОСОБА_4 і повідомив, що сестра гроші привезла і він з ними їде додому. Приблизно з 18-00 і до 20-00 годин він зможе їх їй передати. В 16 год.58хв. ОСОБА_4 намагалася з'єднатися з ОСОБА_3, але він не відповідав. О 18год.23хв ОСОБА_4 протелефонувала ОСОБА_5 і просила його передати гроші ОСОБА_20, оскільки вона збирається їхати в гості до подруги в м. Біляївку, але ОСОБА_5 відмовився передавати гроші ОСОБА_20. О 20год.02хв. ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_4, повідомивши щоб вона спускалась до нього за грошима, він передав їй 6000 доларів США. О 20год.37хв.. ОСОБА_4 відправила СМС повідомлення ОСОБА_3 з одним словом - «да». О 21год.24хв. ОСОБА_4 передзвонила ОСОБА_3 і запитала, чи отримував він повідомлення з магазину «Менс-бутік» і запросила його приїхати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20, підтвердив, що на прохання ОСОБА_5 він організував його зустріч з ОСОБА_4 з приводу кримінальної справи щодо нього, яка знаходилася на розгляді у судді ОСОБА_3, з яким ОСОБА_4 підтримувала дружні стосунки. Після цього ОСОБА_4 йому періодично дзвонила і розповідала, що за вирішення питання ОСОБА_5 суддя ОСОБА_3 запросив спочатку 4 тисячі, а потім 6 тисяч доларів США. ОСОБА_4 йому розповідала, що ОСОБА_5 позичав гроші у своєї тітки в Росії, а також про 500 доларів США, які ОСОБА_5 передавав ОСОБА_3 за посередництва ОСОБА_4, як «компенсацію» за затягування розгляду справи і очікування до надання ним повної суми.

20 жовтня 2010 року йому зателефонувала ОСОБА_4 та повідомила, що отримала від ОСОБА_5 гроші, але вони виявилися міченими, після чого він порадив їй змінити сім-картку, а в подальшому дізнався, що в магазині ОСОБА_4 і вдома у ОСОБА_3 співробітниками СБУ було проведено обшуки, в ході яких шукали гроші, які призначалися для ОСОБА_3 в якості хабара від ОСОБА_5.

Свідчення ОСОБА_20 відповідають даним протоколів оперативно-розшукових заходів згідно яким 13 жовтня 2010 року о 10год.13хв. між ним та ОСОБА_4 відбулась телефонна розмова стосовно ОСОБА_5 і пошуку ним грошей для вирішення його кримінальної справи (т.1 а.с. 107-109).

19 жовтня 2010 року об 18год.23хв. між ОСОБА_4 і ОСОБА_20 відбулась розмова, під час якої ОСОБА_4 йому повідомляла, що ОСОБА_5 гроші привезе приблизно до 20 години і це їй не зовсім зручно, оскільки вона ввечері збиралася їхати до подруги в м. Біляївку.

Із досліджених судом першої інстанції показів свідка ОСОБА_10 вбачається, що вона працювала на посаді секретаря судового засідання в Теплодарському міському суді Одеської області, де головою суду був ОСОБА_3

Кримінальна справа стосовно ОСОБА_5 надійшла до суду в кінці серпня 2010 року. Суддею по справі було визначено ОСОБА_3

7 вересня 2010 року справа була призначена до судового розгляду на 15 вересня 2010р. На суд з'явився ОСОБА_5 та прокурор Нікітін. ОСОБА_5 давав пояснення стосовно обставин справи, за результатами чого прокурором було заявлено клопотання щодо дослідження справи в повному обсязі, оскільки були розбіжності в свідченнях підсудного, тому розгляд справи було перенесено на 23 вересня 2010 року. В цей день суд допитав свідків, дослідив матеріали справи і прокурор заявив клопотання, в якому просив оголосити перерву для підготовки до судових дебатів. Суддя задовольнив клопотання прокурора і надав тиждень прокурору для підготовки до судових дебатів.

На наступне судове засідання ОСОБА_5 не з'явився, але надав до канцелярії суду заяву, в якій просив перенести слухання справи у зв'язку з зайнятістю на роботі. За клопотанням прокурора було прийнято рішення про привід підсудного, але ОСОБА_5 доставлений не був. Він знов подав заяву до канцелярії суду, зазначаючи, що з'явитись в судове засідання не може через хворобу матері. Справу було перенесено на наступну дату, десь через тиждень-півтора.

По вказаній справі протокол судового засідання вона виготовила і стверджує, що хоча він і не підписаний суддею ОСОБА_3 з відомих причин, але він об'єктивно відображає процес розгляду справи ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що наприкінці літа 2010 року до Теплодарського міського суду надійшла кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 309 КК України по якій він повинен був підтримувати державне обвинувачення.

Вказана справа дійсно неодноразово відкладалась для виклику свідків, підготовки до судових дебатів, неявки підсудного. За його клопотанням суд постановлював ухвалу про примусовий привід обвинуваченого.

В призначений час і день судове засідання не відбулось,оскільки від ОСОБА_5 надійшла заява про перенесення розгляду справи за хворобою когось із його родичів.

Свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 в судовому засідання показали, що вони як співробітники УСБУ в Одеській області восени 2010 року отримавши заяву від ОСОБА_5 про вимагання у нього хабара суддею ОСОБА_3 через посередництво ОСОБА_4, займались проведенням оперативно-розшукових заходів по викриттю вказаних злочинних дій. Спочатку, в законний спосіб проводились оперативні заходи стосовно ОСОБА_4, а потім стосовно ОСОБА_3. 12 жовтня 2010 року вони зафіксували факт передачі ОСОБА_5 ОСОБА_4 грошей в сумі 500 доларів США для їх подальшої передачі судді ОСОБА_3. Попередньо ці гроші ними були переписані, про що в присутності понятих вони склали відповідний протокол. 19 жовтня 2010 р., ними складався аналогічний протокол з поміткою грошей в сумі 6 т. дол. США, які ОСОБА_5 теж повинен був передати ОСОБА_3 через ОСОБА_4.

Вони безпосередньо приймали участь і у проведенні обшуку в м. Теплодарі за місцем проживання ОСОБА_3 Під час обшуку ОСОБА_3 видав гроші в кількості більше 6 тисяч доларів, які знаходилися в коморі, під столом-тумбою, в якійсь коробці. Потім там же, на підлозі за тумбою, було виявлено іще 200 доларів США купюрами по 100, які за номерами співпадали з тими грошима в сумі 500 доларів США, які вони переписували 12 жовтня 2010 року і які в подальшому були передані ОСОБА_5 ОСОБА_4. Походження вказаних грошових коштів ОСОБА_3 пояснити не зміг, лише припускав, що вони могли випасти з коробки, з якої останній діставав гроші. Наявність інших грошей пояснював, що вони отримані за продаж катеру.

Пояснення свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 повністю узгоджуються з дослідженими в судовому засідання показами свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 які підтвердили, що 12 жовтня 2010 року в приміщенні СБУ вони брали участь в якості понятих при огляді грошових коштів у сумі 500 доларів США, наданих ОСОБА_5 Як показали свідки, вказані грошові кошти працівниками УСБУ були оглянуті, переписані серійні номери, з них були зняті копії, а потім повернуті ОСОБА_5 для подальшої передачі судді ОСОБА_3 через ОСОБА_4

Суд дав належну оцінку показам свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, обґрунтовано послався на них у вироку на підтвердження вини засудженого ОСОБА_3, оскільки вказані покази узгоджуються з актом огляду та вручення грошових коштів від 12.10.2010 року (т.1 а.с. 57-61), який свідчить про те, що кожна надана ОСОБА_5 купюра у сумі 500 доларів США, оглянута в присутності двох понятих і вручена ОСОБА_5 для подальшої підконтрольної передачі ОСОБА_3 через ОСОБА_4, з даними протоколу огляду грошових коштів від 21.10.2010 року , що були вилучені 20 жовтня 2010 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3, знайдені дві купюри номіналом по 100 доларів США мають такі ж серійні номери, як і купюри, які переписувались 12 жовтня 2010 року і видавались ОСОБА_5 разом з іншими купюрами у загальній сумі 500 доларів США для передачі ОСОБА_3 через ОСОБА_4 (т.2 а.с. 27-30).

Крім того, покази працівників СБУ також відповідають даним протоколу огляду та помітки грошових коштів від 19.10.2010 року, згідно яким кожна купюра грошових коштів номіналом по 100 та 50 доларів США, наданих ОСОБА_5 у розмірі 6000 доларів США, для їх подальшої підконтрольної передачі ОСОБА_3 через ОСОБА_4 у присутності двох понятих була оглянута, та помічена спеціальним хімічним способом, після чого грошові кошти були повернуті ОСОБА_5 (т.1 а.с.117-139.)

Помічені грошові кошти відповідно протоколу огляду від 21.01.2010 року (т.1 а.с. 141-145) у сумі 5800 доларів США, які 20 жовтня 2010 року були вилучені у ОСОБА_4 під час обшуку в магазині «Менс - бутік», за своїми серійними номерами повністю співпадають з тими грошовими купюрами, які 19 жовтня 2010 року були надані ОСОБА_5 для огляду та документування працівниками СБУ злочинної діяльності ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Грошові кошти в сумі 200 дол. США, які ОСОБА_4 передала ОСОБА_21, відповідно до протоколу виїмки від 20.10.2010 р. (т.1 а.с. 148-149) були у неї вилучені і номери цих купюр співпадають з тими, які видавались ОСОБА_5 і були поміченими працівниками СБУ.

Вищенаведені докази повністю узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_14. та ОСОБА_15, з яких вбачається, що вони за запрошенням працівників СБУ приймали участь в якості понятих при проведенні огляду в магазині «Менс-бутік». В ході огляду в магазині було виявлено 5000 доларів США, які зі слів свідків, ОСОБА_4 видала добровільно з тумбочки в підсобці. Потім були виявлені ще 650 доларів США, які так як і 5000 доларів світилися в променях ультрафіолету.

У шухляді робочого столу ОСОБА_4 було виявлено ще 250 доларів - дві купюри номіналом по 100 і одна - по 50 доларів..

Оголошені та досліджені в судовому засіданні покази вказаних свідків також відповідають даним протоколу огляду місця події від 20.10.2010 року, який свідчить про те, що в магазині «Менс бутік» ОСОБА_4 було видано грошові кошти в сумі 5800 доларів США, які за своїми серійними номерами повністю співпадали з серійними номерами купюр, наданих ОСОБА_5 працівникам СБУ для огляду та документування. Крім того, при просвічуванні вказаних коштів було виявлено характерне світіння.(т.1 а.с.141-145)

Доводи засудженого ОСОБА_3 про те, що свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 не могли приймати участь в різних процесуальних діях в різних місцях в один і той же час є надуманими, оскільки огляд та вручення грошових коштів в сумі 6000 доларів США за участю понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 проводився 19 жовтня 2010 року (т.1 а.с.117-139), а огляд місця події в магазині «Менс бутік», під час якого ОСОБА_4 було видано грошові кошти в сумі 5800 доларів США, за участю цих же понятих було проведено слідчим наступного дня тобто 20 жовтня 2010 року(т.1 а.с.141-145), вказані слідчі дії були проведені з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.

Відповідно до висновку техніко-криміналістичної експертизи № 446/тдд від 04.11.2010 року, вилучені 20 жовтня 2010 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 6900 доларів США, в тому числі 200 доларів США номіналом по 100 доларів відповідають грошовим коштам, що знаходяться в офіційному обігу на території країни-виробника.( т.2 а.с262-265)

З висновку судово-хімічної експертизи № 13960/31 від 17.11.2010 року вбачається, що на грошових купюрах у сумі 5800 доларів США, вилучених 20 жовтня 2010 року у ОСОБА_4 під час обшуку в магазині наявний спеціальний барвник - люмінесцентний порошок. Вказаний порошок має спільну родову належність з тим порошком, яким помічалися надані ОСОБА_5 грошові кошти в управлінні СБУ 19 жовтня 2010 року.( т.2 а.с.287-292)

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав належним доказом, пославшись на нього у вироку на підтвердження вини засудженого, протокол обшуку від 20.10.2010 року, згідно даних якого в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 6700 доларів США , 570 євро, 22 гривні та 2 купюри номіналом по 100 доларів США, які мають такі ж серійні номери, як і купюри, які 12 жовтня 2010 року оглядались та були видані ОСОБА_5 разом з іншими купюрами у загальній сумі 500 доларів США для передачі ОСОБА_3 в якості хабара через ОСОБА_4. (т.2 а.с. 5-8).

Обшук був проведений відповідно до вимог ст. ст. 177, 181, 183 КПК України ( в редакції 1960 р.) на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2010 року , в присутності двох понятих, осіб, які проживали в даній квартирі, за участю працівника міліції, працівника ЖЕК, співробітників СБУ та слідчого Генеральної прокуратури, а тому є легітимним доказом по справі.

Суд обґрунтовано не прийняв до уваги покази засудженого ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_18 щодо обставин виявлення та вилучення під час обшуку у коморі на підлозі під столом-книжкою 200 доларів США, які на їх думку, могли підкинути працівники правоохоронних органів, оскільки їм не належали, та покази свідка ОСОБА_27, яка підтвердила покази свідка ОСОБА_18, вказавши що під час вилучення 200 доларів США поняті не були присутніми, так як знаходились зі слідчим в іншому приміщенні. Оскільки, вказані покази засудженого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_18 і ОСОБА_27 спростовуються не лише вищенаведеними показами свідків ОСОБА_22, та ОСОБА_23, а і показами, даними в судовому засіданні свідками ОСОБА_28 та ОСОБА_29, які за запрошенням працівників СБУ приймали участь в якості понятих під час проведення обшуку в м. Теплодар Одеської області за місцем проживання засудженого ОСОБА_3

Свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_28, як в ході досудового слідства так і при розгляді справи судом першої інстанції та апеляційним судом, стверджували, що вони були присутні при обшуку в усіх кімнат приміщення. Зазначали, що дільничний інспектор та працівник ЖЕКУ в проведенні обшуку участі не приймали, а стояли в коридорі ( що не заперечували і свідки ОСОБА_27, ОСОБА_18, ОСОБА_17), звідки не могли спостерігати за ходом обшуку повністю. Свідки ОСОБА_28 та ОСОБА_29 підтвердили факт та обставини добровільної видачі ОСОБА_18 та ОСОБА_3 золотих виробів, зброї, документів та грошових коштів у сумі близько 6000 доларів, які знаходилися в коробці у столі-тумбі у неосвітленій коморі. Вони також стверджували, що поки ОСОБА_3 із слідчим Генеральної прокуратури були на кухні і вносили видані ним добровільно кошти в протокол обшуку, вони як поняті разом з ОСОБА_23, ОСОБА_22 та дружиною ОСОБА_3 продовжували обшук, в ході якого в коморі на підлозі за тумбою виявили ще 200 доларів. Вказані грошові кошти також були зафіксованими в протоколі обшуку. Походження вказаних грошових коштів ОСОБА_3 пояснити не зміг, лише припускав, що вони могли випасти з коробки, з якої останній діставав гроші.

Свідок ОСОБА_17 - дільничний інспектор Теплодарського МВ ГУМВС України в Одеській області підтвердив обставини проведення обшуку, на які вказували працівники СБУ та поняті.

Вказані свідки давали послідовні, ґрунтовні покази як в ході розслідування справи так при розгляді справи судом, тому підстав сумніватись в правдивості їх показів у суду немає.

Доводи засудженого ОСОБА_3 про те, що обшук в його квартирі проводився з порушеннями норм КПК України і з точки зору оцінки доказів він є недопустимим, оскільки незважаючи на розрядження акумулятора відеокамери обшук продовжувався і його зауваження до протоколу слідчим не вносилися, колегія суддів вважає такими, що не відповідають дійсності. При дослідженні вказаного доказу, судом встановлено, що він проводився у відповідності до вимог ст. ст.177,183 і 188 КПК України і його результати вірно відображені у протоколі обшуку. Сам факт додаткового фіксування обшуку відео зйомкою, яка припинялася з технічних причин не може розцінюватись порушенням процедури проведення обшуку, оскільки основний процесуальний документ - протокол складений належним чином і до нього занесені відповідні зауваження засудженого.

Що стосується доводів засудженого ОСОБА_3 про те, що він спілкувався з ОСОБА_4 виключно з приводу придбання в її магазині одягу, а саме костюмів, то колегія суддів ставиться до них критично, оскільки вони спростовуються сукупністю вищенаведених доказів. Крім цього, аналіз телефонних розмов свідчить про їх завуальованість і конспіративний характер.

Про причетність ОСОБА_3 до вимагання грошей у ОСОБА_5 також свідчить зміст його розмови від 20.10.2010 року близько 16-00 год. зі свідком ОСОБА_11, що зафіксовано даними протоколу оперативно-технічного заходу (т.2, а.с.208). Савельева, яка на той час працювала в суді на посаді його помічника, повідомила ОСОБА_3, що потрібно терміново зустрітись, що все дуже серйозно і це стосується його особисто і що все дуже швидко розвивається. В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_11 телефонувала ОСОБА_3, саме після того, як ОСОБА_20 повідомив її чоловіка про мічені гроші, які ОСОБА_5 через ОСОБА_4 передав для ОСОБА_3.

Наведене спростовує доводи ОСОБА_3 про те, що він розмовляв, а потім і зустрічався з ОСОБА_11 з приводу її хвороби, оскільки в телефонній розмові мова йде саме про проблеми ОСОБА_3., і намагання ОСОБА_11 попередити ОСОБА_3 про існування реальної загрози для викриття і затримання останнього.

Крім цього, приймаючи до уваги, що засуджена ОСОБА_4 не є фахівцем в галузі права і тому її доводи про те, що вона завжди телефонувала ОСОБА_3 і, погоджуючи з ним питання про перенесення дат розгляду справ, отримувала від нього поради про те, які ОСОБА_5 слід писати заяви і вказувати в них причини перенесення справи, колегія суддів вважає правдивими, незважаючи на те, що ОСОБА_3 категорично проти цього заперечує.

Таким чином, викладені докази повністю спростовують показання та доводи апеляції засудженого ОСОБА_3 про його непричетність до вимагання та одержання хабара від ОСОБА_5 за пособництва ОСОБА_4 Судом першої інстанції вірно кваліфіковано дії засудженого за ч. 2 ст. 368 КК України ( в редакції статті від 05.04.2001 року), як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, дій з використанням наданої влади, поєднаного з вимаганням хабара. Наявність в діях засудженого ОСОБА_3 кваліфікуючої ознаки вимагання ним хабара підтверджується встановленими судом першої та апеляційної інстанції обставинами справи, які свідчать про те, що засуджений ОСОБА_3 погрожував ОСОБА_5 за пособництва ОСОБА_4 в разі неотримання ним хабара винесенням стосовно ОСОБА_5 більш суворого вироку суду.

Що стосується доводів прокурора в апеляційній скарзі щодо необхідності відповідно до вимог ст.54 КК України призначення засудженому ОСОБА_3 додаткового покарання у вигляді позбавлення кваліфікаційного класу судді, то колегія суддів вказані доводи апеляції вважає необґрунтованими, оскільки у зв'язку з прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційні класи суддів було скасовано, тому призначення такого додаткового виду покарання є безпідставним, так як особа не може бути позбавлена того, чим вона не наділена по закону.

Стосовно доводів прокурора щодо неврахування судом першої інстанції корисливого характеру злочину, вчиненого ОСОБА_3 , що, на думку прокурора, є обставиною, яка обтяжуює покарання, колегія суддів вважає їх безпідставними. Корисливий характер злочину в даному випадку є мотивом, ознакою злочинного умислу, тобто являється елементом складу злочину, передбаченого ст.368 КК України, тому суд не вправі враховувати її при призначенні покарання як обставину, що обтяжує покарання.

З приводу посилань прокурора в апеляційній скарзі на безпідставне визнання судом першої інстанції під час призначення покарання ОСОБА_3 таких пом'якшуючих покарання обставин, як вчинення злочину вперше, наявність на утриманні неповнолітньої дитини , яка хворіє та дружини - інваліда, та смерть батьків засудженого, то колегія суддів такі доводи прокурора вважає безпідставними, адже суд, відповідно до вимог ст. 66 КПК України вправі при призначенні покарання визнати будь-які обставини, що пом'якшують покарання засудженої особи.

Що стосується виду та міри покарань, то воно призначене засудженому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 65 КК України. При вирішенні цих питань суд першої інстанції, і це прямо зазначено у вироку, з достатньою повнотою дослідив та врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, відомості про особу засудженого, відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, що його пом'якшують. Судом першої інстанції засудженому ОСОБА_3 призначено покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для призначення більш суворого покарання колегія суддів не вбачає.

Суд повно та об'єктивно дослідив всі фактичні обставини справи, належним чином дав аналіз усіх зібраних по справі доказів, які містяться в показаннях потерпілого, підсудних, свідків, у висновках експертах та інших процесуальних документах. Навів у вироку мотиви прийняття одних доказів і відхилення інших. При розгляді справи судом першої інстанції не допущено істотних порушень вимог матеріального та процесуального права, які б могли потягти зміну чи скасування вироку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції Іванова А.О., а також апеляції засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України ( в редакції 1960 р.), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції Іванова А.О., а також апеляції засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2013 року стосовно ОСОБА_3 - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: