Постанова № 38883253, 22.05.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 травня 2014 р. Справа № 802/1478/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жернакова М. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: приватного підприємства "Вінбурвод"

про: стягнення адміністративно-господарської санкції

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – Фонд, позивач) з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з приватного підприємства "Вінбурвод" (далі – ПП "Вінбурвод", відповідач) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році в розмірі 7585 грн. та пеню в сумі 50,16 грн., нараховану за порушення термінів сплати таких санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач у 2013 звітному році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості однієї особи, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством.

Представники сторін у судове засідання не прибули, натомість представник позивача 22.05.2014 через відділ прийому суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності (вх. № 9919). Крім того, у вказаній заяві міститься відмітка представника відповідача, а саме директора ПП "Вінбурвод" про те, що він повністю визнає борг у сумі 7635,16 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неприбуття у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказані вимоги КАС України, враховуючи клопотання представника позивача та заяву відповідача про визнання адміністративного позову, суд дійшов висновку про можливість проведення судового розгляду справи у порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд установив такі фактичні обставини.

28.02.2014 ПП "Вінбурвод" подало до Фонду звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників становить 10 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 0 осіб. Крім того, кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", також самостійно розрахована відповідачем становить 1 особа (а. с. 4).

Оскільки відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи, Фонд вважає, що до нього необхідно застосувати адміністративно-господарські санкції у розмірі 50 % середньомісячної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а саме санкції у розмірі 7585 грн.

Крім того, на переконання позивача, за порушення термінів сплати зазначених санкцій ПП "Вінбурвод" зобов'язане сплатити пеню у розмірі 50,16 грн., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій, тобто з 16.04.2014 по 07.04.2014 (день звернення до суду з цим позовом).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Водночас статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 4 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів за рахунок нормативів робочих місць.

Проте, згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Таким чином, з положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок відповідно до ст. 18 Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Разом із тим, відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), яка затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814, підприємства, установи і організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форм власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Отже, на відповідача покладено не лише обов'язок створити робоче місце інваліда, але й інформувати про це органи зайнятості щомісячно в порядку, встановленому вищезазначеним нормативно-правовим актом.

Як установив суд, ПП "Вінбурвод" перебуває на обліку у Фонді як підприємство, яке у своїй діяльності використовує найману працю. При цьому у відповідача в 2013 році середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 10 осіб, серед яких за даними звіту немає працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Отже, фактично відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи.

При цьому, з матеріалів справи суд убачає, що ПП "Вінбурвод" лише один раз у 2013 році: 28.03.2013 подало до Лівобережного міжрайонного центру зайнятості звіт про наявність вакансій за формою № 3-ПН, що підтверджується відповіддю останнього за № 01-1-10/225 від 31.03.2014 (а. с. 7).

За таких обставин суд доходить висновку, що у 2013 році відповідач не виконав вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та не забезпечив виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 238 цього кодексу за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що відповідач ПП "Вінбурвод" не вжив передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

Визначаючись щодо визнання відповідачем позову, суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного позову.

Частиною 3 статті 136 КАС України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 112 КАС України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з частиною 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд приймає визнання відповідачем адміністративного позову як таке, що не суперечить закону, не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Враховуючи визнання відповідачем адміністративного позову, суд ухвалює рішення за правилами, що встановлені ч. 3 ст. 112 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 КАС України в разі в разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Вінбурвод" (вул. Гната Мороза, 102, м. Вінниця, Вінницька область, 22142, код ЄДРПОУ 36063505, банківські реквізити: р/р 26007705531638 у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 302689) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет м. Вінниця, р/р 31214230700002, код 38054707, банк одержувача: ГУДКСУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2013 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 7585 грн. (сім тисяч вісімдесят п'ять гривень), пеню в розмірі 50,16 грн. (п'ятдесят гривень шістнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жернаков Михайло Володимирович