Рішення № 38880679, 20.05.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1423/15678/2012 20.05.2014 20.05.2014 20.05.2014

Справа № 22-ц/1784/945/14 Головуючий першої інстанції: Батченко О.В.

Категорія: 5 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 травня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б.,

Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Орельській Н.М.,

за участю представників: позивача - Новікової Н.М., відповідачів - ОСОБА_4, третьої особи - Мілєвої Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами Миколаївського обласного центру здоров'я -

установи комунальної власності,

представника ОСОБА_6 -

ОСОБА_4

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2014 року за позовом Миколаївського обласного центру здоров'я - установи комунальної власності, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Миколаївська обласна рада, Миколаївська міська рада, до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності,

в с т а н о в и л а :

В серпні 2012 р. Миколаївський обласний центр здоров'я - установа комунальної власності (далі - Миколаївський центру здоров'я), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Миколаївська обласна рада, Миколаївська міська рада, звернувся з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що на праві оперативного управління за Миколаївським центром здоров'я закріплено нерухоме майно - адміністративна будівля по АДРЕСА_1, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, інтереси яких представляє Миколаївська обласна рада. У серпні 1999 р. на прохання відповідачів, які проживають за цією ж адресою, тодішнім керівником закладу їм було передано у користування частина споруд закладу для обладнання побутових приміщень - гаражу літ. «О» площею забудови 127,5 кв.м, та сараю літ. «З» площею забудови 23,6 кв.м.

Посилаючись на те, що передача спірних приміщень у користування відповідачів була здійснена Миколаївським центром здоров'я без погодження з власником, відповідачі відмовляються повертати вказані приміщення, позивач просив суд витребувати у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 гараж літ. «О», від ОСОБА_6 - сарай літ. «З».

В подальшому позивач збільшив позовні вимоги й просив також на підставі положень ст. 392 ЦК України визнати за Миколаївським центром здоров'я право власності на гараж літ. «О» та сарай літ. «З», які розташовані по АДРЕСА_1, оскільки відповідачі не визнають за таке право та витребувати це майно шляхом передачі відповідачами позивачеві.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2014 р. позов задоволено частково.

Постановлено витребувати з незаконного володіння ОСОБА_6 господарське приміщення - сарай літ. «З» площею 23,6 кв.м, розташований по АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_6 звільнити приміщення сараю літ. «З» від власник речей та передати ключ (-і) керівнику позивача. В решті вимог відмовлено.

Додатковим рішенням суду від 21 березня 2014 р. стягнуто з позивача на користь держави 945 грн. 09 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на невідповідність висновків суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог стосовно повернення гаражу літ. «О» вимогам матеріального закону та обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представником відповідача ОСОБА_6 також подано апеляційну скаргу, який зазначає про невідповідність висновку суду щодо часткового задоволення позову вимогам матеріального права, які регулюють виникнення права власності на нерухоме майно, а також положенням процесуального закону й просить рішення суду скасувати в частині витребування з володіння ОСОБА_6 сараю літ «З» та покладення обов'язку зі звільнення від речей та передачі ключів та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що відповідно до статуту Миколаївський обласного центру здоров'я - установа комунальної власності є закладом охорони здоров'я, заснованим на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області.

Майно цього закладу є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області і закріплюється за ним на праві оперативного управління, здійснюючи яке заклад володіє та користується майном, закріпленим за ним власником або органом управління, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Наказом № 549-Л від 09 жовтня 1990 р. завідуючого відділом охорони здоров'я виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів (а.с. 42) колишні приміщення Миколаївського медичного училища по АДРЕСА_1 передані Миколаївському обласному центру здоров'я.

Згідно даних Миколаївського міжміського буро технічної інвентаризації у повне господарське відання Миколаївського центру здоров'я перейшов нежитловий об'єкт по АДРЕСА_1, до складу його входили, в тому числі, адміністративна будівля літ. «А-2», нежитлова будівля літ. «К», житловий будинок літ. «Г» та господарські споруди, в тому числі: сарай літ. «З» 1972 р. забудови.

Відповідно до листа-відповіді головного лікаря Миколаївського обласного центру здоров'я № 29 від 06 серпня 1999 р. (а.с. 43) мешканцям відомчої житлової площі по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_7, їм виділено у користування для влаштування підсобних приміщень 3 бокси, для чого дозволено провести роботи за власний рахунок з облаштування сараїв, а по закінченню робіт - передати, а ц/б № 6 - прийняти на баланс приміщення гаража-сараю.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції технічних паспортів приміщень, розташованих в АДРЕСА_1, станом на січень 2000 р. до житлового будинку літ. «Г» по АДРЕСА_1 примикав сарай літ. «З» розмірами 3,15м х 20,55 м (площею - 64,73 кв.м).

Сторонами визнано та не заперечується, що відповідачами використовувався саме цей сарай, який частково був ними перебудований, внаслідок чого згідно технічних паспортів за 2002 р., 2005 р., 2010 р. існує сарай літ. «З» розмірами 3,15 м. х 7,5 м (площею 23,6 м) та гараж літ. «О» розмірами 8,5 м х 15 м, площею 127,5 кв.м.

На день розгляду справи, що також визнано сторонами, приміщенням сараю літ. «З» користується ОСОБА_6, гаражем літ. «О» - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які перебувають на балансі позивача.

В силу глав 6, 7 ЦК УРСР, який діяв на час передачі нерухомого майна по АДРЕСА_1 позивачеві, це майно відносилося до державної власності та перебувала в оперативному управлінні Миколаївського центру здоров'я.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про власність», який діяв до 27 квітня 2007 р., рішення № 62 від 09 березня 1992 р. виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів закріплене за позивачем майно відносилось до державної власності - власності адміністративно-територіальної одиниці (комунальна власність) - обласної громади та в силу ст. 327 ЦК України є комунальною власністю.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач не є власником спірного майна у зв'язку з відсутністю його державної реєстрації ґрунтуються на хибному розумінні норм права, оскільки правовий режим майна регулюється нормами права, які діяли на час його набуття.

Згідно ст. 128 ЦК УРСР, який діяв на час передачі майна позивачеві, право власності (право оперативного управління) у набувача майна виникає з моменту передачі речі.

Таким чином, право оперативного управління нерухомим майном по АДРЕСА_1 виникло у Миколаївського центру здоров'я з 1990 р. - часу передачі йому майна, і позивач має право як законний володілець вимагати захисту своїх прав (ст. 396 ЦК України).

Крім того, сарай літ. «З», наданий у користування відповідачам у 1999 р. саме позивачем, і є приналежністю головної речі (ст. 132 ЦК УРСР, ст.ст. 186, 381 ЦК України) - будинку і складовою права власності на нього, а не самостійним об'єктом права власності.

Відповідно до п.п. 4.5, 4.6 Статуту позивача в редакції 1999 р. (а.с. 22) відчуження установою засобів виробництва та передача майна в оренду здійснюється за погодженням з власником або уповноваженим ним органом.

Згідно із встановленими судом обставинами, спірне майно було передано відповідачам без погодження з власником (уповноваженим ним органом) та без укладання договору, тобто без належної правової підстави.

Позивач позбавлений можливості користуватися спірним майном, оскільки відповідачі відмовляються повернути приміщення.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

В силу ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його без відповідної правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Ці положення застосовуються також у разі витруювання майна власником із чужого незаконного володіння.

З урахуванням викладеного суд обґрунтовано дійшов висновку про задоволення вимог в частині витребування сараю літ. «З».

Між тим, відмовляючи у витребуванні гаражу літ. «О», суд помилково вважав, що для задоволення цих позовних вимог відсутні підстави у зв'язку з тим, що об'єкт було перебудовано відповідачами.

Так, застосуванню зобов'язально-правових способів захисту права власності відповідно до положень глави 83 ЦК України не перешкоджає якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилася чи була перероблена.

Тому є підстави витребування від відповідачів також і гаражу літ. «О», у зв'язку з чим рішення суду на підставі п. 4 ч. 2 ст. 309 ЦПК України в частині відмови у позові про витребування з володіння відповідачів гаражу літ. «О» необхідно скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

З рішенням суду в частині визначення способу витребування майна та покладення обов'язку на ОСОБА_6 звільнити приміщення сараю літ. «З» від власник речей та передати ключ(-і) керівнику позивача також погодитись на можна.

В силу ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Покладаючи на ОСОБА_6 вказані обов'язки щодо звільнення сараю від речей та передачі ключів, суд вийшов за межі заявлених вимог, тоді як позивач заявляв вимоги про витребування майна шляхом його передачі відповідачами, тому в цій частині рішення слід змінити на підставі ч. 3 ст. ст. 309 ЦПК України.

Рішення суду в частині відмови у визнанні за позивачем права власності на спірні споруди є вірним, тому що для цього відсутні передбачені законом підстави: окреме встановлення права власності на сарай та гараж, які є приналежністю головної речі - будівлі, законом не передбачено тому відсутні підстави для скасування рішення суду в цій частині.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги Миколаївського обласного центру здоров'я - установи комунальної власності та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння гаражу літ. «О» скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Миколаївського обласного центру здоров'я - установи комунальної власності, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Миколаївська обласна рада, Миколаївська міська рада, до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про витребування із чужого незаконного володіння гаражу літ. «О», який знаходиться по АДРЕСА_1 задовольнити.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_6, ОСОБА_7 гараж літ. «О», який знаходиться по АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повернути гараж літ. «О», який знаходиться по АДРЕСА_1, Миколаївському обласному центру здоров'я - установі комунальної власності.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_6 змінити.

Зобов'язати ОСОБА_6 повернути Миколаївському обласному центру здоров'я - установі комунальної власності сарай літ. «З», який знаходиться по АДРЕСА_1.

Виключити з резолютивної частини висновок про покладення на ОСОБА_6 обов'язку зі звільнення від речей сараю літ. «З» та передачі ключів.

В решті рішення суду від 23 січня 2014 року та додаткове рішення від 21 березня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: