Рішення № 38880575, 12.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5852/14 12.05.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тендертренд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг Корпорейшн»

про стягнення 29 906,96 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники:

від позивача: Чубаров Д.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Лобанов О.О. - директор.

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.05.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 29 550,00 грн. заборгованості, 356, 00 грн. 3% річних, а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 було порушено провадження у справі № 910/5852/14, розгляд справи було призначено на 12.05.2014.

12.05.2014 позивачем, до початку розгляду справи по суті, через канцелярію суду подано письмову заяву в порядку статті 22 Господарськоо процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 356,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

В судовому засіданні 12.05.2014 судом було розглянуто заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог і прийнято вказану заяву до розгляду як заяву про зменшення позовних вимог, і відповідно, розгляд справи здійснюється з урахуванням нової ціни позову, визначеної позивачем - 356,00 грн.

В судовому засіданні 12.05.2014 представник позивача заявлену вимогу підтримав у повному обсязі, просив суд стягнути з відповідача 356,00 грн. 3% річних з посиланням на приписи статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем прострочено виконання перед позивачем свого зобов'язання по оплаті поставленого товару за видатковою накладною № 562 від 18.10.2013.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.05.2014 проти вимоги позивача - заперечував, просив суд у її задоволенні відмовити. Відповідачем письмового відзиву суду не подано.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши оригінали документів на відповідність їм наявних у справі копій, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з видатковою накладною № 562 від 18.10.2013 на суму 29 550,00 грн., позивачем було поставлено, а представником відповідача за довіреністю № 117 від 18.10.2013 Яремчуком І.Г. прийнято від позивача без будь-яких зауважень та заперечень товар (анкерний прут для опалубки у кількості 50 шт., гайка суперплита - 150 шт., замок бистродіючий - 187 шт.) загалом на суму 29 550,00 грн.

Відповідно до наданої позивачем копії виписки по особовому рахунку, відповідачем було перераховано на користь відповідача 18.04.2014 - 15 000,00 грн., а 05.05.2014 - 14 550,00 грн. , а загалом 29 550,00 грн. в якості оплати за поставлений товар.

У зв'язку з простроченням такої оплати, позивач просив суд стягнути з відповідача 356,00 грн. 3% річних.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України виникли правовідносини поставки шляхом укладення відповідного договору у спрощений спосіб, оскільки позивач, як постачальник, поставив відповідачу, як покупцю, товар за видатковою накладною № 562 від 18.10.2013 на суму 29 550,00 грн., який відповідачем було прийнято в особі уповноваженого представника. Таким чином, у відповідача в силу вимог ст. 692 Цивільного кодексу України обов'язок по оплаті отриманого товару в сумі 29 550,00 грн. виник з моменту отримання товару, тобто з 18.10.2013.

Проте, відповідачем всупереч ст. 526, 693 Цивільного кодексу України не було здійснено оплату за отриманий товар у строк, визначений законом, тобто з моменту отримання його 18.10.2013, відповідачем, починаючи з 18.10.2013 допущено відповідне прострочення виконання свого обов'язку, оскільки оплата боргу була здійснена ним частинами (18.04.2014 - 15 000,00 грн., а 05.05.2014 - 14 550,00 грн.), що згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України є підставою для застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді 3% річних.

Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення з 18.11.2013 по 18.03.2014 (що підтверджено і представником в засіданні), з яким суд погоджується, адже у вказаний період у відповідача перед позивачем існувала заборгованість по оплаті поставленого товару на суму 29 550,00 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів2955018.11.2013 - 18.03.20141203 %293,88За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних є законною, обгрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, проте такою, що підлягає частковому задоволенню,а саме: в сумі 293,88 грн.

Судовий збір, сплачений позивачем загалом в сумі 1 827,00 грн., відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, адже заборгованість з оплати товару була сплачена відповідачем вже після звернення позивача з позовом до суду за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг Корпорейшн» (код ЄДРПОУ 38214040; місцезнаходження: 03037 м. Київ, проспект Червонозоряний, буд. 4-ж, кв. 149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд» (код ЄДРПОУ 37892395, місцезнаходження: 07400 Київська обл.., м. Бровари, вул.. Кутузова, 4, офіс) три відсотки річних в сумі 293 (двісті дев'яносто три) грн. 88 коп., а також 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовити.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення - 19.05.2014.

Суддя О.М. Спичак