Ухвала суду № 38880484, 20.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2719/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Генеральної прокуратури України до Верховної Ради Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування рішень, за апеляційною скаргою Верховної Ради Автономної Республіки Крим на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

Генеральна прокуратура України звернулася у суд із адміністративним позовом до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог шляхом їх доповнення (заява від 04.03.2014 року), просила визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 27 лютого 2014 року № 1631-6/14 «Про висловлення недовіри Раді міністрів Автономної Республіки Крим і припинення її діяльності», № 1656-6/14 «Про призначення ОСОБА_4 на посаду Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим», № 1630-6/14 «Про організацію та проведення республіканського (місцевого) референдуму з питань удосконалення статусу і повноважень Автономної Республіки Крим», від 28 лютого 2014 року «Про внесення змін до складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим», «Про затвердження складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим» та рішення Президії відповідача від 03 березня 2014 року «Про деякі питання забезпечення організації та проведення республіканського (місцевого) референдуму в Автономній Республіці Крим». У адміністративному позові та доповненні до позовної заяви уповноваженим представником позивача заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2014 року клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволено. Зупинено дію оскаржуваних рішень до прийняття рішення по суті позовних вимог.

Не погоджуючись із указаною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та відмовити у забезпеченні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін, з огляду на наступне.

Задовольняючи заяву про забезпечення адміністративного позову, місцевий суд дійшов висновку про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди державним інтересам, в тому числі позивачу як суб'єкту забезпечення національної безпеки, правам, свобода та інтересам громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та втрат, а також про наявність в оскаржуваних рішеннях ознак протиправності.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та вимогам апелянта, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (ч. 1).

Способи забезпечення адміністративним судом позову передбачені частинами 3 та 4 зазначеної правової норми. Так, суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються, а також заборони вчиняти певні дії.

Зважаючи на приведені норми, для застосування заходів забезпечення адміністративного позову обов'язковою умовою є встановлення судом хоча б однієї із таких обставин:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Тобто, застосування заходів забезпечення позову є виправданим лише у разі, якщо наявне достатньо обґрунтоване припущення, що їх невжиття може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому, слід враховувати очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та наявність ознак протиправності в рішеннях чи діяннях відповідача, що становлять предмет судового оскарження.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач оскаржує рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, пов'язані із формуванням складу Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, а також із призначенням та організацією проведення республіканського (місцевого) референдуму.

В обґрунтування клопотання про забезпечення адміністративного позову позивачем вказується на те, що прийняття оскаржуваних рішень призвело до наділення владними повноваженнями не уповноваженого суб'єкта, що поставило під загрозу громадський порядок і безпеку, життя і здоров'я людей. Оскаржувані рішення щодо висловлення недовіри Раді міністрів Автономної Республіки Крим і припинення її діяльності та призначення голови Ради міністрів АРК прийняті відповідачем без відповідного погодження із Президентом України, а рішення щодо організації та проведення республіканського (місцевого) референдуму з питань удосконалення статусу і повноважень Автономної Республіки Крим порушує основні засади національної безпеки України. Крім того, позивачем зазначено, що рішення відповідача від 28 лютого 2014 року щодо внесення змін до складу Ради міністрів АРК та затвердження її складу суперечать ст. 37 Конституції Автономної Республіки Крим, затвердженої Законом України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» від 23 грудня 1998 року № 350-XIV, оскільки ініційоване не уповноваженою особою. Щодо рішення Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим позивачем вказується на його незаконність, адже проведення референдуму з того чи іншого питання у межах окремої адміністративно-територіальної одиниці чинним законодавством України не передбачено.

Обговорюючи наведені доводи, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ч. 2 ст. 6 ч. 2 ст. 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 134, 135 Конституції України Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Автономна Республіка Крим має Конституцію Автономної Республіки Крим, яку приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим та затверджує Верховна Рада України не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради України.

Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Зі змісту статті 136 Конституції України слідує, що представницьким органом Автономної Республіки Крим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Урядом Автономної Республіки Крим є Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням із Президентом України.

Повноваження, порядок формування і діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України та законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до її компетенції.

Аналогічні положення закріплені в ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1, ч. 1 ст. 37 Конституції Автономної Республіки Крим, затвердженої Законом України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» від 23 грудня 1998 року № 350-XIV.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим» голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається на посаду Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням з Президентом України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про всеукраїнський референдум» всеукраїнський референдум є однією з форм безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України рішень з питань загальнодержавного значення шляхом таємного голосування в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 1, абзацом 9 ст. 4, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про основи національної безпеки України» національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.

Суб'єктом забезпечення національної безпеки є, зокрема, прокуратура України.

З урахуванням геополітичної і внутрішньої обстановки в Україні діяльність усіх державних органів має бути зосереджена на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці, захисті суверенітету і територіальної цілісності України, безпеки її прикордонного простору, піднесенні економіки країни, забезпеченні особистої безпеки, конституційних прав і свобод людини і громадянина, викоріненні злочинності, вдосконаленні системи державної влади, зміцненні законності і правопорядку та збереженні соціально-політичної стабільності суспільства, зміцненні позицій України у світі, підтриманні на належному рівні її оборонного потенціалу і обороноздатності, радикальному поліпшенні екологічної ситуації.

З огляду на приведені норми, а також враховуючи те, що відповідачем до заперечень на клопотання про вжиття заходів забезпечення позову не надано доказів погодження рішень від 27 лютого 2014 року № 1631-6/14 «Про висловлення недовіри Раді міністрів Автономної Республіки Крим і припинення її діяльності» та № 1656-6/14 «Про призначення ОСОБА_4 на посаду Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим» щодо призначення на посаду та звільнення Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим усупереч наведеним вище приписам Конституції України та Конституції АРК, а також, виходячи із того, що прийняті в подальшому рішення де-факто поставили під загрозу громадський порядок і національну безпеку, а також територіальну цілісність України, що на час апеляційного перегляду судового рішення є загальновідомим фактом та не потребує доказування, очевидність небезпеки, яку констатував суд першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали, була обґрунтованою.

Оскільки зазначені обставини безпосередньо впливають на права та обов'язки позивача, як суб'єкта забезпечення національної безпеки, прийняті відповідачем рішення становлять небезпеку заподіяння шкоди його правам та утрудненню виконання відповідних обов'язків.

Колегія суддів не приймає покликання апелянта на те, що місцевим судом в резолютивній частині оскаржуваної ухвали не зазначено номерів та назв деяких оспорюваних рішень, дія яких зупиняється, позаяк відсутність такої деталізації не свідчить про порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до неправильного вирішення справи. Такі недоліки можуть бути усунуті судом, зокрема, шляхом роз'яснення судового рішення в порядку, передбаченому ст. 170 КАС України, що виключає неможливість його фактичного виконання.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо клопотання позивача та не зумовлюють скасування ухвали про забезпечення позову.

Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 199, 200, 206, 211 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Верховної Ради Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М