Рішення № 38879323, 20.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5047/14 20.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галпак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГФ ГЕФЕСТ СЕРВІС"

про стягнення 546 539,55 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Ретерук Н. О. (дов. б/н від 23.04.2014 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галпак" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГФ ГЕФЕСТ СЕРВІС" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 546 539,55 грн. за договором № 20 від 01.11.2012 року, з яких 536 897, 36 грн. основного боргу, 9 642, 19 грн. 3 % річних, також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/5047/14, розгляд справи призначено на 22.04.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/5047/14 передано для розгляду судді Сіваковій В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року справу № 910/5047/14 прийнято до провадження судді Сівакової В. В., розгляд справи призначено на 20.05.2014 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу № 910/5047/14 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В чудове засідання 20.05.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги ухвали суду про порушення провадження не виконав, окрім надання витягу з ЄДРПО та надав усні пояснення з приводу заявлених позовних вимог, в яких заявлені вимоги підтримав.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором про переведення боргу № 3 від 27.08.2013 року в частині оплати суми боргу.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав в судове засідання не з'явився.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2012 року між позивачем, як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГФ НАБУ Сервіс», як покупцем було укладено договір № 20 (далі за текстом - договір поставки), відповідно до якого постачальник зобов'язався, згідно замовлень покупця, поставити та передати у власність покупцеві продукцію якість, якої відповідає стандартам і технічним умовам виробника продукції, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (п.1.1. договору поставки), під продукцією сторони розуміють - гофропродукцію в асортименті, кількості, і по ціні згідно видаткової накладної на поставку продукції (п. 1.2. договору поставки).

27 серпня 2013 року між позивачем, як кредитором, Товариством з обмеженою відповідальністю «ГФ НАБУ Сервіс», як первісним боржником та відповідачем, як новим боржником на підставі статей 520-523 Цивільного кодексу України, було укладено договір про переведення боргу №3 (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору первісний боржник переводить борг (грошове зобов'язання) в сумі 760 874,28 гривень (сімсот шістдесят тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 28 копійок), з ПДВ, що виник на підставі договору № 20 від 01.11.2012 р., укладений між первісним боржником та кредитором, а новий боржник заміняє первісного боржника у зобов'язанні, що вникли із договору поставки, і приймає на себе обов'язки первісного боржника за даним договором поставки.

Відповідно до п. 3.1. договору строк виконання грошового зобов'язання, передбаченого даним договором наступає з дати його підписання.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що новий боржник підтверджує, що предмет договору поставки, умови поставки, ціна та загальна вартість, а також умови здійснення оплати та погашення заборгованості, урегулювання спорів судовому порядку та інші умови договору йому відомі та приймаються ним в повному обсязі. Крім того, п. 3.3. договору новий боржник підтвердив, що при підписанні даного договору первісний боржник передав новому боржнику в повному обсязі документи (їхні засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимог кредитора за грошовим зобов'язанням передбаченим даним договором.

Згідно п. 4.1. договору сторони визначили, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством.

В установлений договором строк - 27.08.2013 р., відповідач не здійснив повну оплату за договором.

Відповідачем було перераховано на рахунки позивача суму у розмірі 223 976, 92 гривень наступним чином: 19.09.2013 р. - 25 000,00 гривень, 24.09.2013 р.- 58 575,84 гривень, 27.09.2013 р. - 66 200,04 гривень, 28.10.2013 р.- 20 000,00 гривень, 31.10.0213 р. - 15 000,00 гривень, 14.11.2013 р. - 10 000,00 гривень, 25.11.2013 р. - 5 000,00 гривень, 26.11.2013 р. - 14 201,04 гривень, 27.11.2013 р. - 10 000,00 гривень, що підтверджується матеріалами справи.

За розрахунком позивача, сума основної заборгованості станом на дату звернення до суду становить 760 874,28 грн. - 223 976,92 грн. = 536 897, 36 гривень, доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст.ст. 513, 520, 521 ЦК України боржник у зобов'язані може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, при цьому правочин щодо заміни боржника у зобов'язанні вчиняється у тій же формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що свої зобов'язання по договору відповідач виконав частково, сплатив на користь позивача 223 976, 92 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить на момент розгляду справи за розрахунком позивача 536 897, 36 грн., і відповідачем не погашена.

Відповідач в судове засідання не з'явився, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, викладеного в позовній заяві не спростував. На підставі наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент розгляду справи становить 536 897, 36 грн., і відповідачем не погашена.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 536 897, 36 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 536 897, 36 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов'язання, у відповідності до п. 3.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 536 897, 36 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9 642, 19 грн. трьох відсотків річних за весь час прострочення за період з 27.08.2013 року по 07.03.2014 року.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГФ ГЕФЕСТ СЕРВІС" (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, будинок 9; код ЄДРПОУ 38698310; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галпак" (81733, м. Жидачів, вул. Друкарська, 2; код ЄДРПОУ 31892604) 536 897 (п'ятсот тридцять шість тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 36 коп. основної заборгованості за договором, 9 642 (дев'ять тисяч шістсот сорок дві) грн. 19 коп. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та 10 931 (десять тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн. 79 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.05.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко