Ухвала суду № 38878786, 14.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2014 р. м. Київ К/9991/65078/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатське пір'я»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2011 року

у справі № 2-а-4129/08/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатське пір'я»

до Державної податкової інспекції в Снятинському районі Івано-Франківської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатське пір'я» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Снятинському районі Івано-Франківської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 травня 2008 року № 0000352300/07344/10.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2009 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Снятинському районі Івано-Франківської області від 26 травня 2008 року № 0000352300/07344/10.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2011 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Карпатське пір'я», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2011 року та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2009 року.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ в Снятинському районі Івано-Франківської області, посилаючись на те, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2011 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в Снятинському районі Івано-Франківської області провела планову виїзну перевірку ТОВ «Карпатське пір'я» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27 березня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої був складений акт від 19 травня 2008 року № 4001/23/34160635.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 7.підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 5.2.1, 5.2.5 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2006 рік - на суму 76283,00 грн., за 207 рік - на суму 132675,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно не включив до валового доходу відповідного податкового періоду безповоротну фінансову допомогу у загальній сумі 1076130,00 грн., оскільки суми коштів учасників товариства, внесені як додаткові внески до статутного фонду без державної реєстрації змін до установчих документів у встановленому законом порядку, не можна розглядати як пряму фінансову інвестицію у корпоративні права.

26 травня 2008 року ДПІ в Снятинському районі Івано-Франківської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0000352300/07344/10, яким на підставі підпункту 4.2.2. статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Карпатське пір'я» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 289754,00 грн., в тому числі: 208958,00 грн. - за основним платежем, 80796,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що отриманню позивачем від учасників товариства грошових коштів, спрямованих на поповнення його статутного капіталу, передувало прийняття зборами учасників ТОВ «Карпатське пір'я» рішення про збільшення статутного фонду, оформлене протоколом від 03 травня 2006 року № 2. Ці кошти є прямою інвестицією у розумінні абзацу 2 підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», про що Головному управлінню з питань євроінтеграції, зовнішніх зв'язків та інвестицій Івано-Франківської ОДА були подані відповідні інформаційні повідомлення про внесення іноземної інвестиції, з огляду на що позивач правомірно не відніс їх до складу валового доходу.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що у зв'язку з відсутністю державної реєстрації змін до статутного фонду щодо збільшення його розміру сума перерахованих учасниками коштів на користь позивача відповідно до протоколу зборів учасників товариства не вважається сумою поповнення (формування) статутного капіталу і відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безповоротною фінансовою допомогою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За визначенням, наведеним у пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до положень підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

У підпункті 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи не включаються до складу валового доходу платника податку.

Згідно з підпунктом 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пряма інвестиція - це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю утворюється за корпоративною формою її організації, яка полягає у закріпленні частки статутного капіталу за кожним власником шляхом емісії корпоративних прав.

Відомості щодо розміру статутного капіталу, складу учасників товариства, розмір часток кожного з них та порядок внесення вкладів фіксуються в статуті товариства на підставі якого товариство створюється і діє.

Відповідно до частини 2 статті 87 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) збільшення статутного (складеного) капіталу може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом.

У випадку збільшення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю розмір, форма і порядок внесення учасниками додаткових вкладів встановлюється загальними зборами товариства з дотриманням вимог статей 13, 16, 51, 59, 60 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), які узгоджуються з положеннями Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 7 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Положення частини 3 статті 87 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з якими кореспондуються і положення частини 4 статті 16 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлюють, що рішення товариства про зміни розміру статутного (складеного) капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Отже, закон зобов'язує господарське товариство зареєструвати саме рішення про зміну розміру статутного фонду, яке з цього моменту набирає юридичної сили і є підставою для відображення в бухгалтерському обліку відповідних господарських операцій, пов'язаних з цим, а не факту зміни (у цьому випадку збільшення) статутного фонду.

Про це свідчить і порядок здійснення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, визначений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який не містить вимоги до юридичної особи щодо надання будь-яких даних про сплату учасниками внесків до статутного фонду при проведенні державної реєстрації змін до установчих документів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що кошти, отримані товариством від учасників як додаткові внески, до моменту здійснення державної реєстрації змін до установчого документу (статуту), в якому саме і містяться відомості щодо розміру та порядку внесення вкладів до статутного фонду, не можуть бути визнані прямою інвестицією в емітовані таким товариством корпоративні права в розумінні абзацу другого підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки такі права не можуть виникнути до набрання ними чинності.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «Карпатське пір'я» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатське пір'я» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна