Ухвала суду № 38878782, 21.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2014 р. м. Київ К/800/18681/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

секретаря судового засідання Гончарук І.Ю.,

представника позивача Голик М.О.,

представника відповідача Маісурадзе З.А.,

представника прокуратури Клюге Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року

у справі № 2а/0470/7552/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (далі - позивач, ТОВ «Атлантіс»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську ДПС)

за участю прокуратури м. Дніпропетровська

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Атлантіс» звернулось у липні 2011 року до суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000458822 від 06.06.2011 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: пп.7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; ст. ст. 7, 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну первинного відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на належного відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби підлягає заміні її правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 19.04.2011 року № 89/08-03/2 та № 142/08-03/2, згідно п. 75.1 ст. 75, п. п. 77.1, 77.6 ст. 77, п. 82 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання відповідачем проведена виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 23.05.2011 року № 920/08-03/2-30012937, в якому відповідач прийшов до висновків про порушення позивачем пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме занижено податок на додану вартість до сплати в сумі 9 287 661,00 гривня за рахунок: а) заниження податку на додану вартість у сумі 9 793 753,00 гривні, у томі числі по періодам: у квітні 2009 року на 5 741 722,00 гривні, травні 2009 року на 3 890 865,00 гривень, липні 2010 року на 161 166,00 гривень; б) завищення податку на додану вартість на 506 092,00 гривні, у тому числі по періодам: у червні 2009 року на 20 957,00 гривень, у травні 2010 року на 44 928,00 гривень, червні 2010 року на 906,00 гривень, у серпні 2010 року на 1667,00 гривень, у вересні 2010 року на 950,00 гривень, у жовтні 2010 року на 195 025,00 гривень, у листопаді 2010 року на 120 000,00 гривень, у грудні 2010 року на 121 659,00 гривень.

Крім того, згідно акту перевірки, податковим органом встановлено заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26) на загальну суму у розмірі 618 409,00 гривень, у тому числі за грудень 2010 року в сумі 618 409,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000458822 від 06.06.2011 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на суму 11 736 099,25 гривень, у тому числі 9 287 661,00 гривня за основним платежем та 2 448 438,25 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ТОВ «Атлантіс» до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень та травень 2009 року включено суми податку на додану вартість за податковими накладними, датами складення яких є жовтень 2008 року на загальну суму 34 612 937,00 гривень, у тому числі ПДВ - 5 768 823,00 гривні та листопад 2008 року на загальну суму 23 770 320,00 гривень, у тому числі ПДВ - 3 961 720,00 гривень, отриманих від ТОВ «Камелот».

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що оскільки ТОВ «Атлантіс» до податкової звітності не додавались відповідні заяви зі скаргами на контрагентів та позивачем не доведено факт надходження податкової накладної від покупця із запізненням, перевіркою встановлено завищення податкового кредиту у квітні та травні 2009 року. Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум.

Відповідно до приписи пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Водночас, у відповідності з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, дати отримання податкових накладних, як і дати виникнення, власне, податкових зобов'язань, фахівцями контролюючого органу, в даному конкретному випадку, не визначались.

Відповідно до приписів абзаців другого та третього пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III, який діяв на момент здійснення господарських правовідносин між ТОВ «Атлантіс» і ТОВ «Камелот» та був чинним на момент вищезазначеної перевірки позивача по справі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що в межах касаційної скарги підстави для скасування або зміни рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідили обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосували до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судами висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судами у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Здійснити заміну відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби її правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року у справі № 2а/0470/7552/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько