Ухвала суду № 38878762, 21.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2014 р. м. Київ К/800/10922/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,за участю секретаря судового засідання Гончарук І.Ю.,

представника позивача Борисової М.С.,

представника відповідача Іващенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 року

у справі № 826/12282/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпінь-Будпроект-Плюс» (далі - позивач, ТОВ «Ірпінь-Будпроект-Плюс»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському р-ні)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Ірпінь-Будпроект-Плюс» звернулось у серпні 2013 року до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському р-ні про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2013 року № 00040115522.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі п. 200.10 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України (далі - ПК України) та в порядку ст. 76 розділу ІІ ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача в частині декларування бюджетного відшкодування р. 23.2 «у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у розмірі 13 403 584,00 гривні за січень 2013 року, за результатами якої складено акт від 19.03.2013 року № 133/15.5-61, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 ПК України, пп. 4.6.4, пп. 4.6.5 розділу V пп. 14.2 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, а саме: завищено суми бюджетного відшкодування р. 23.2 «у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів» у розмірі 13 403 584,00 гривні за січень 2013 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2013 року № 0004015522, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 304 704,00 гривні та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 326 176,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Приписами п. 200.6 ст. 200 ПК України визначено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 200.11 ст. 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем до податкового органу подано декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року (вх. № 9008437443 від 20.02.2013 року), відповідно до якої в рядку в рядку 23.2 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів» задекларовано 13 403 584,00 гривні.

Податковим органом за результатами перевірки правомірності включення вказаної суми встановлено її завищення на суму в розмірі 5 304 704,00 гривні, з посиланням на акт камеральної перевірки від 28.01.2013 року № 50/15.5-61, яким позивачу зменшено значення рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду» на вказану суму.

Позивачем на підтвердження правомірності включення до рядка 23.2 декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року суми в загальному розмірі 13 403 584,00 гривні долучено до матеріалів справи постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2013 року, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 року, у справі за позовом ТОВ «Ірпінь-Будпроект-Плюс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, якою позовні вимоги позивача задоволено повністю.

Судами попередніх інстанцій при дослідженні постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2013 року встановлено, що предметом її оскарження було податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0001815522, прийняте на підставі акту камеральної перевірки від 28.01.2013 року № 50/15.5-61, яким за результатами перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 5 304 704,00 гривні.

При цьому, судами вірно зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки вказаними рішеннями встановлена правомірність включення до рядка 24 декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» суми у розмірі 5 304 704,00 гривні, яка згідно Порядку № 1492 переноситься до рядка 23 податкової декларації з податку на додану вартість наступного звітного періоду, позивачем правомірно включено дану суму до декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року.

З аналізу наведених норм законодавства та встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем правомірно було включено та зазначено в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у розмірі 13 403 584,00 гривні.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій правомірно скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 року у справі № 826/12282/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І. О. БухтіяроваСудді: (підпис) М. І. Костенко (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно

Помічник судді Па