Ухвала суду № 38878666, 02.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2014 р. м. Київ К-24378/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року

у справі № 2а-4810/09/9/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Талісман»

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Талісман» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00007923/2 від 19 березня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2009 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим № 00007923/2 від 19 березня 2009 року про визначення ТОВ «Талісман» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 492327,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Талісман» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим провела документальну невиїзну ТОВ «Талісман» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ТОВ «МИС КО ЛТД» у частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 квітня 2008 року по 31 червня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 311/23/23894253 від 08 грудня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податку на додану вартість на 328218,00 грн., у тому числі: за квітень 2008 року - 124701,00 грн., за травень 2008 року - 91256,00 грн., за червень 2008 року - 74361,00 грн., за липень 2008 року - 37900,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість, сплачений ним у складі вартості товарно-матеріальних цінностей (засобів захисту рослин, добрив), придбаних у ТОВ «МИС КО ЛТД» (постачальника) згідно договору поставки № 01/02-08 від 01 лютого 2008 року, з огляду на відсутність у ТОВ «Талісман» первинної транспортної документації (товарно-транспортних накладних), що підтверджує транспортування продукції від постачальника до позивача, з урахуванням того, що згідно інформаційної бази ДПС «Контрагенти» ТОВ «МИС КО ЛТД» не звітує по податку на додану вартість з червня 2008 року. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про відсутність фактичного отримання продукції і неможливість їх використання позивачем у власній господарській діяльності.

19 березня 2009 року ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 00007923/2, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Талісман» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість в розмірі 492327,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 328218,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 164109,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт придбання засобів захисту рослин та добрив згідно з договором поставки № 01/02-08 від 01 лютого 2008 року, укладеним позивачем з ТОВ «МИС КО ЛТД», та оплата їх вартості (з урахуванням податку на додану вартість) підтверджені належним чином оформленими первинним бухгалтерськими та платіжними документами, у зв'язку з чим позивач правомірно сформував податковий кредит за такими операціями, з урахуванням того, що Законом України «Про податок на додану вартість» не встановлено наявності товарно-транспортних накладних як обов'язкової умови для формування податкового кредиту за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей, а також зважаючи на те, що несплата податку продавцем (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатися не підтвердженим.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на включення податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості такого товару (робіт, послуг) до складу податкового кредиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, факт придбання позивачем у ТОВ «МИС КО ЛТД» засобів захисту рослин і добрив, та оплата їх вартості (з урахуванням податку на додану вартість) підтверджені належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами: податковими накладними, видатковими накладними, виписками банку (арк. справи 18-72).

Придбання позивачем засобів захисту рослин і добрив з метою їх використання у власній господарський діяльності підтверджується видами діяльності, які здійснює позивач, а саме:оптова торгівля хімічними продуктами; надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; вирощування зернових та технічних культур; овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників, що знайшло своє відображення у пункту 2.7 акту перевірки.

Таким чином, позивач правомірно відніс податок на додану вартість, сплачений у складі вартості засобів захисту рослин і добрив, до складу податкового кредиту, з урахуванням того, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, оскільки товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення, тоді як у даному випадку не оцінюється правомірність формування ТОВ «Талісман» податкового кредиту за операціями з перевезення товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що прийняте податковим органом оспорюване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2009 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна