Ухвала суду № 38878664, 22.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 року м. Київ К/9991/47872/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2011 року

у справі № 2а-8710/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростандарт»

до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2011 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростандарт» (далі - ТОВ «Євростандарт»; позивач) до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - Охтирська МДПІ Сумської області; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000671710/0 від 30 вересня 2010 року та № 0000332332/0 від 30 вересня 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, Охтирська МДПІ Сумської області оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Крім того, Охтирською МДПІ Сумської області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Охтирської МДПІ Сумської області на Охтирську об'єднану державну податкову інспекцію Сумської області Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Євростандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 118/2332/32943476 від 13 вересня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000671710/0 від 30 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 23 895,00 грн. (7 965,00 грн. - основний платіж, 15 930,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000332332/0 від 30 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 921 370,00 грн. (632 205,00 грн. - основний платіж, 289 168,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Євростандарт» підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, абзацу 3 підпункту 9.10.3 пункту 9.10 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-IV) у зв'язку з невключенням до складу доходів ОСОБА_3 отриманих ним під звіт коштів у розмірі 45 000,00 грн. на сплату боргу Приватному підприємству «Еліт-Агро-Транс», до якого перейшло право вимоги за договором про надання послуг від 01 січня 2008 року, укладеним між ТОВ «Євростандарт» та Приватною агропромисловою фірмою «Нива».

Обґрунтовуючи правомірність здійсненого донарахування за вказаним епізодом, Охтирська МДПІ Сумської області вказувала про нікчемність договору про уступку права вимоги від 04 вересня 2008 року, укладеного між ПП «Еліт-Агро-Транс» та ПАПФ «Нива», з підстав відсутності у ПП «Еліт-Агро-Транс» необхідних умов для здійснення основного виду діяльності та припинення ПАПФ «Нива» 21 жовтня 2009 року.

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 4.1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з огляду на заниження валового доходу внаслідок заниження рівня звичайної ціни за проведеними з пов'язаною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроторговельний дім «Українська генетична компанія» операціями, неправомірне включення до складу валових витрат вартості транспортних послуг, непідтверджених первинними документами, а також витрат на придбання у ТОВ «АТД «Українська генетична компанія» зернових і технічних культур, засобів захисту рослин та ядохімікатів у зв'язку з ненаданням доказів на підтвердження транспортування придбаного товару та незазначенням у видаткових накладних реєстраційних номерів сертифікатів відповідності.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.

Підпунктом «б» підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9 Закону № 889-IV визначено, що податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, зокрема, під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Однак, в розглядуваній ситуації відсутні підстави для кваліфікації отриманих ОСОБА_3 під звіт коштів у розмірі 45 000,00 грн. як не повернутих, оскільки, як встановлено судами, вказані кошти передано ПП «Еліт-Агро-Транс» на виконання договору про уступку права вимоги від 04 вересня 2009 року, що засвідчується звітом та квитанціями до прибуткових касових ордерів.

А відтак, з урахуванням ненадання відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів на обґрунтування своєї правової позиції щодо нікчемності договору про уступку права вимоги від 04 вересня 2009 року, адже припинення ПАПФ «Нива» 21 жовтня 2009 року саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також враховуючи, що відсутність у ПП «Еліт-Агро-Транс» господарських та виробничих можливостей не може бути беззаперечним свідченням нікчемності договору про уступку права вимоги, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність покладення на позивача відповідальності за порушення вимог підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, абзацу 3 підпункту 9.10.3 пункту 9.10 статті 9 Закону № 889-IV слід визнати правильним.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з пунктом 1.26 статті 1 Закону № 334/94-ВР пов'язаною особою є, зокрема, фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини).

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

Як з'ясовано судами на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «АТД «Українська генетична компанія», станом на момент укладення спірного договору оренди обладнання з переробки насіння від 01 лютого 2007 року, ОСОБА_3 до складу засновників товариства не входив. ОСОБА_3 входила до складу засновників товариства, однак мала внесок, що є меншим за 20 відсотків статутного фонду.

З огляду на викладене та враховуючи ненадання відповідачем доказів на підтвердження тієї обставини, що вказані особи є членами однієї сім'ї або прямими родичами в розумінні пункту 1.26 статті 1 Закону № 334/94-ВР, договір оренди обладнання з переробки насіння від 01 лютого 2007 року укладено позивачем з особою, яка не може вважатись пов'язаною.

Крім того, слід зазначити, що підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом № 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку.

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Відповідно до пункту 13 Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Отже, з'ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом. В свою чергу, відповідно до листа Відділу статистики у Охтирському районі Головного управління статистики у Сумській області № 31-17-879 від 23 грудня 2010 року інформація щодо вартості оренди технологічної лінії з обробки насіння відсутня.

А відтак, слід визнати правильним висновок судових інстанцій про те, що звичайною є ціна, визначена сторонами договору, а доводи відповідача про заниження позивачем валового доходу за вказаним епізодом є безпідставними.

Також, є необґрунтованими твердження контролюючого органу про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних у ТОВ «АТД «Українська генетична компанія» товарно-матеріальних цінностей та у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 транспортних послуг, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, фактичне здійснення спірних господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними та платіжними документами, а відповідачем, в свою чергу, належних та допустимих доказів на підтвердження безтоварного (фіктивного) характеру проведених операцій не надано.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Охтирську міжрайонну державну податкову інспекцію Сумської області її правонаступником - Охтирською об'єднаною державною податковою інспекцією Сумської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.