Ухвала суду № 38878183, 26.05.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11-кп/790/576/14 Головуючий 1-ої інстанції: Дегтярчук М.О.

Справа № 629/203/14-к Доповідач: Каплієнко І.І.

Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Каплієнка І.І.,

суддів - Мозгового О.Д., Остапчика С.В.,

при секретарі - Попсуйшапка М.А.,

за участю прокурора - Золочевського С.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 березня 2014 року.

У відповідності з цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ново-Пригоже Олександрівського району Донецької області, громадянина Російської Федерації, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: Російська Федерація, Карачаєво-Черкеська республіка, Зеленчукський район, ст. Строжева, вул. Кооперативна, буд. 173, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 08 серпня 2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання в силу ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 серпня 2013 року за ч. 3 ст. 186 КК України та призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 26 грудня 2013 року приблизно о 21-00 год. він, повторно, та ОСОБА_3, за попередньою змовою, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою наживи, шляхом розпилювання навісного замку на дверях проникли до приміщення сараю, розташованого за адресою: м. Лозова Харківської області, вул. Потьомкіна навпроти буд. 1а, який належить потерпілій ОСОБА_4, звідки таємно викрали двох кіз вартістю 500 грн. і 550 грн. відповідно.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_3, апеляційні скарги у відношенні якого не подавались.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 березня 2014 року змінити, знизивши розмір покарання, враховуючи його щире каяття, вибачення перед потерпілою, молодий вік та тяжкі життєві обставини, які підштовхнули його на скоєння правопорушення, що не було враховано районний судом.

До початку апеляційного розгляду прокурор свою апеляційну скаргу відкликав.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

У відповідності з положеннями ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини Кодексу, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання судом першої інстанції було враховано як обставину, що пом'якшує покарання щире розкаяння обвинуваченого ОСОБА_1, тому довід апеляційної скарги про неврахуванням судом даної обставини є безпідставним.

Зазначені в апеляційній скарзі ще й такі підстави, які, на думку обвинуваченого не були враховані при призначенні йому покарання, як вибачення перед потерпілою стороною, що охоплюються поняттям щирого каяття, а також молодий вік і тяжкі життєві обставини не дають підстав вважати, що висновок суду є неправильним,а призначене покарання занадто суворим, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, є тяжким, вчинений ним в період іспитового строку, призначеного за вироком Лозівського міськрайонного суду від 08 серпня 2013 року, в стані алкогольного сп'яніння, який судом визнано як обставину, що обтяжує покарання.

Будь-яких даних, які б свідчили про наявність тяжких життєвих обставин, під впливом яких обвинуваченим скоєно злочин, матеріали справи не містять.

Не зміг пояснити про ці обставини обвинувачений ОСОБА_1 і в суді апеляційної інстанції.

Крім того, призначаючи покарання, судом було враховано, що ОСОБА_1 не працює, за місцем проживання характеризується негативно, а також не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра.

Молодий вік обвинуваченого ОСОБА_1 не є підставою для призначення більш м'якого за розміром покарання, ніж призначене судом першої інстанції.

При цьому, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, скоєно ним у період іспитового строку, суд дійшов правильного висновку, який не суперечить вимогам ст. 65 КК України, призначивши покарання близьке до мінімального, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 правильності такого висновку суду не спростовують.

Щодо заявленого ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році» з посиланням на ст. 4 цього Закону як на підставу для цього, слід зазначити, що положення п. «б» ч.1 цієї статті поширюються на осіб, засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше шести років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше двох третин призначеного строку основного покарання.

Але ж, відповідно до положень п. «в» ст. 8 цього Закону, амністія не застосовується до осіб, які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий злочин.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин в період іспитового строку.

Наведені обставини перешкоджають задоволенню клопотання ОСОБА_1 про застосування до нього амністії.

Колегія суддів відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України переглядала оскаржуваний вирок в межах апеляційної скарги.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 березня 2014 року у відношенні ОСОБА_1, обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.

Головуючий:

Судді: