Постанова № 38877379, 20.05.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2014 р. Справа № 920/1633/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача- ОСОБА_2; ОСОБА_1 (довіреність ВТМ №060036 від 24.09.2013р.);

відповідача- Синявська С.В. (довіреність №20 від 31.03.2014 року)

третьої особи-Гаврилович С.М. (довіреність від 01.04.2014 року)

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.№709С/1-38) на рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2014 року

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Тростянець

до Комунального закладу Тростянецької районної ради "Тростянецька центральна районна лікарня", м.Тростянець

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-Тростянецька районна рада, м.Тростянець

про визнання договорів недійсними та спонукання до укладення договору,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Комунального закладу Тростянецької районної ради "Тростянецька центральна районна лікарня" , в якому просив суд:

визнати недійсним з моменту укладення договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл та міста Тростянецького району від 01.05.2012р. № 24, укладений між Комунальним закладом Тростянецької районної ради "Тростянецька районна лікарня" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2;

визнати недійсною з моменту укладення Додаткову угоду №1 від 01.05.2013р. до договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальної громади сіл та міста Тростянецького району №24 від 01.05.2012 року, укладеного між Комунальним закладом Тростянецької районної ради "Тростянецька районна лікарня" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2;

визнати недійсною з моменту укладення Додаткову угоду №2 від 01.07.2013р. до договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальної громади сіл та міста Тростянецького району №24 від 01.05.2012 року, укладеного між Комунальним закладом Тростянецької районної ради "Тростянецька районна лікарня" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2;

зобов'язати Комунальний заклад "Тростянецька центральна районна лікарня" укласти із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 26,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тростянець, вул. Нескучанська, 7 відповідно до рішення Тростянецької районної ради від 08.06.2012 р. терміном до 01.05.2017 р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.02.2014року по справі №920/1633/13 (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено частково. Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл та міста Тростянецького району від 01.05.2012р. № 24, укладений між Комунальним закладом Тростянецької районної ради "Тростянецька районна лікарня" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. Визнано недійсною з моменту укладення Додаткову угоду №1 від 01.05.2013р. до договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальної громади сіл та міста Тростянецького району №24 від 01.05.2012 року, укладеного між Комунальним закладом Тростянецької районної ради "Тростянецька районна лікарня" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. Визнано недійсною з моменту укладення Додаткову угоду №2 від 01.07.2013 р. до договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальної громади сіл та міста Тростянецького району №24 від 01.05.2012 року, укладеного між Комунальним закладом Тростянецької районної ради "Тростянецька районна лікарня" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.В іншій частині у позові - відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 26,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тростянець, вул. Нескучанська, 7 відповідно до рішення Тростянецької районної ради від 08.06.2012 р. терміном до 01.05.2017 р.

Третя особа надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти апеляційної скарги позивача, доводи викладені в ній вважає незаконними, необґрунтованими та такими, що не містять під собою правового підґрунтя.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.05.2007 року між Комунальним закладом «Тростянецька районна лікарня» та ПП ОСОБА_2 укладено договір оренди (а.с.11).

За договором орендодавець (відповідач) передав, орендар (позивач) прийняв в оренду приміщення за адресою: м.Тростянець, вул..Нескучанська, 7 в приміщенні Тростянецької районної лікарні, загальною площею 26,7 кв.м., метою договору є спільна діяльність, направлена на забезпечення населення медикаментами та товарами медичного призначення.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 01.05.2012 року за умови повного виконання сторонами умов даного договору (п.7.1. договору).

01.07.2007 року сторони підписали акт прийому-передачі орендованого приміщення (а.с.12).

20.04.2012 р. КЗ "Тростянецька ЦРЛ" було направлено лист до Тростянецької районної ради з проханням розглянути на сесії районної ради питання щодо надання згоди на пролонгацію договору укладеного між комунальним закладом "Тростянецька центральна районна лікарня" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 терміном на п'ять років (а.с.61).

Рішенням двадцятої сесії шостого скликання від 08.06.2012 р. Тростянецької районної ради, було надано згоду комунальному закладу Тростянецької районної ради "Тростянецька центральна районна лікарня" на продовження терміну дії договору оренди від 01.05.2007 року нежитлового приміщення загальною площею 26,7 кв.м., що знаходиться за адресою м. Тростянець, вул. Нескучанська, 7, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, терміном до 01.05.2017 року (а.с.44).

Але, як зазначає позивач, вже 01.05.2012 року сторони уклали договір №24 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл та міста Тростянецького району, тобто до прийняття рішення власником орендованого майна - Тростянецькою районною радою щодо продовження дії договору оренди комунального майна (а.с.13).

Відповідно до п.1.1. договору оренди від 01.05.2012р, орендодавець (відповідач) передає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення площею 26,7 кв.м., розміщене за адресою: 42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Нескучанська, 7, на 1 поверсі стаціонарного відділення, що перебуває на балансі КЗ "Тростянецька центральна районна лікарня".

Вказаний договір укладено строком на 1 рік та діє до 30.04.2013 року включно (п.10.1 договору).

01.05.2013 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору оренди, згідно з якою, у зв'язку із закінченням терміну договору 30 квітня 2013 року та проведенням конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад Тростянецького району при КЗ "Тростянецька центральна районна лікарня" та визначення переможця на право оренди нежитлового приміщення, з метою ефективного використання площі нежитлового приміщення, п. 10.1 договору №24 від 01.05.2012 р. було викладено у новій редакції: "п. 10.1 Цей договір укладено строком на один рік два місяці, що діє з 01 травня 2012 року по 30 червня 2013 включно" (а.с.17).

01.07.2013 р. до цього договору було укладено додаткову угоду №2 та з вищенаведених підстав викладено п. 10.1 договору №24 від 01.05.2012 р. у новій редакції: "п. 10.1 Цей договір укладено строком на один рік чотири місяці, що діє з 01 травня 2012 року по 20 серпня 2013 року включно" (а.с.18).

Як зазначає позивач, вищевказаний договір та додаткові угоди до нього суперечать ст.ст.43,60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», та просить суд визнати їх недійсними.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Стаття 207 Господарського кодексу України, також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради здійснюється, зокрема, вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено наступний порядок укладення договору оренди.

Фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

Орган, уповноважений управляти майном, що перебуває у комунальній власності, розглядає подані матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після надходження матеріалів повідомляє підприємство про своє рішення (надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову).

Відповідно до п.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», господарські суди, вирішуючи питання щодо права орендодавця самостійно, без відповідного рішення ради, передавати в оренду майно, належне до комунальної власності, мають виходити з кола його повноважень, передбачених положеннями про таких орендодавців, затвердженими у встановленому порядку радою. При цьому слід також враховувати, що орендодавець здійснює свої повноваження тільки за наявності рішення ради і не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення про передачу об'єктів комунальної власності в оренду, якщо інше не передбачено положенням про нього.

Керуючись вищевказаним законом, Господарським та Цивільним кодексами України, ст.ст.43,60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Тростянецька районна рада рішенням від 23.06.2011 року затвердила Порядок передачі в оренду майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл та міста Тростянецького району.

Відповідно до вказаного порядку, орендодавцями є комунальні підприємства, установи, заклади Тростянецької районної ради, в господарському віданні та в оперативному управлінні яких перебуває майно.

Розділом 6 вказаного порядку регулюється порядок передачі в оренду нерухомого майна.

У разі надходження до орендодавця заяви про оренду орендодавець надсилає клопотання до районної ради у 5-ти денний строк після дати реєстрації заяви (п.6.1 порядку).

Районна рада розглядає клопотання орендодавця про надання згоди на передачу в оренду майна на засіданні сесії районної ради та приймає рішення про надання згоди на передачу в оренду конкретного нерухомого майна або приймає мотивоване рішення про відмову (п. 6.2 Порядку).

Таким чином, передача в оренду майна, що перебуває в комунальній власності може бути здійснена лише за умови надання на це згоди районної ради шляхом прийняття рішення на сесії.

Як свідчать матеріали справи, договір оренди майна від 01.05.2007 року закінчив свою дію 01.05.2012 року.

01.03.2010 року Тростянецька районна рада та Тростянецька центральна районна лікарня уклали угоду №4, якою останній передано в оперативне управління нерухоме майно по вул.Нескучанська, 7 (а.с.59).

Отже, для укладення нового договору оренди нерухомого майна, відповідачу необхідно було отримати згоду Тростянецької районної ради як власника майна.

Однак, 01.05.2012 року відповідач уклав з позивачем спірний договір оренди №24, за яким передав нежитлове приміщення за адресою: м.Тростянець, вул.Нескучанська, 7, що перебуває на балансі відповідача без відповідного рішення ради. Також сторонами були укладені додаткова угода №1 від 01.05.2013 року та додаткова угода №2 від 01.07.2013 року до договору оренду, в яких сторони узгодили строк дії договору оренди.

Таким чином, відповідачем був порушений порядок передачі комунального майна в оренду, передбачений статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та розділом 6 Порядку передачі в оренду майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл та міста Тростянецького району.

Згодом, рішенням двадцятої сесії шостого скликання від 08.06.2012 р. Тростянецької районної ради, було надано згоду комунальному закладу Тростянецької районної ради "Тростянецька центральна районна лікарня" на продовження терміну дії договору оренди від 01.05.2007 року нежитлового приміщення загальною площею 26,7 кв.м., що знаходиться за адресою м. Тростянець, вул. Нескучанська, 7, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, терміном до 01.05.2017 року.

Отже, вказане рішення Тростянецької районної ради було прийнято вже після укладення спірного договору оренди №24 від 01.05.2012 року.

Крім того, вказаним рішенням Тростянецька районна рада дала згоду на продовження терміну дії договору оренди від 01.05.2007 року, а не на укладення нового договору оренди.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними договору №24 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл та міста Тростянецького району від 01.05.2012 року та Додаткових угод до нього №1 від 01.05.2013 року та №2 від 01.07.2013 року.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти з ФОП ОСОБА_2 договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 26,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Тростянець, вул.Нескучанська, 7 відповідно до рішення Тростянецької районної ради від 08.06.2012 року.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тобто, позивач має право звернутись до суду за захистом свого порушеного права виключно у спосіб, передбачений законодавством чи договором.

Як вбачається із позовної заяви, суттю позовних вимог є саме зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір оренди.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, не зазначено такого способу захисту як зобов'язання особи до укладення відповідних договорів.

У постанові від 10.10.2012 року у справі №6-110цс12 висловлена правова позиція Верховного суду України про не відповідність зобов'язання укласти договір у судовому порядку способом захисту прав, передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України. Наведена вказівка Верховного суду України є обов'язковою для суду з огляду на ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів зауважує, що чинним законодавством України передбачена можливість судового захисту права орендаря комунального майна на укладення договору оренди цього майна лише у разі відмови орендодавця укласти такий договір на умовах, визначених проектом договору, який надсилався орендодавцю та додавався до заяви орендаря в порядку частини 1 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За частиною 8 цієї статті, у разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду.

В матеріалах справи відсутні докази відмови відповідачу в укладенні договору оренди нерухомого майна.

Також, відповідно до частини 4 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, у спорі про спонукання укласти договір при задоволенні позову в резолютивній частині вказуються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Пунктом 9.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 року визначено, що господарські суди повинні зазначати у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині. Якщо ж умови (пункти) поданого позивачем проекту договору судом прийнято лише в певній частині, то решта умов (пунктів), до яких вносяться зміни порівняно з проектом, викладається в резолютивній частині судового рішення.

Отже, законодавством встановлено вимогу про обов'язкове посилання суду в резолютивній частині рішення при задоволенні позову про спонукання укласти договір на конкретний поданий позивачем проект договору, який надсилався орендодавцю та додавався до заяви орендаря.

Позивачем не надано суду проекту спірного договору оренди, на умовах якого сторони зобов'язані укласти такий договір.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання укласти договір не мають законних підстав,оскільки спосіб захисту, який обрав позивач, звертаючись до суду, є неналежним, тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову.

Позивач в письмових поясненнях (вх.2829)та в судовому засіданні апеляційного суду наполягав на тому, що КЗ "Тростянецька районна лікарня" є неналежною стороною у справі, а Тростянецька районна рада не може бути третьою особою у даній справі у зв'язку з відсутністю у останніх правовстановлюючих документів на спірне приміщення, а тому провадження в частині спонукання відповідача до укладення договору оренди із ФОП ОСОБА_2 підлягає припиненню з підстав, передбачених п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься акт передачі Сумським облвиконкомом підприємств, установ та організацій охорони здоров'я в комунальну власність Тростянецького райвиконкому.

Відповідно до рішення Тростянецької районної ради від 26.03.2013 року «Про затвердження переліку нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл та міста Тростянецького району», п'яти поверхова будівля стаціонару по вул.Нескучанській, 7 включена до вказаного переліку.

Крім того, угодою №4 від 01.03.2010 року Тростянецька районна рада передала в оперативне управління нерухоме майно по вул.Нескучанська, 7 Тростянецькій центральній районній лікарні.

З урахуванням викладеного, доводи позивача є необґрунтованими та не приймаються до уваги колегією суддів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Сумської області.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2014 року у справі № 920/1633/13 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2014 року у справі №920/1633/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.

Повний текст постанови підписано 20.05.2014 року