Постанова № 38877338, 21.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2014 р. Справа№ 910/25440/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Леонов О.Є., від відповідача - не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «АХА Страхування»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року

у справі №910/25440/13 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «АХА Старахування», м. Київ,

до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м. Київ,

про стягнення 8731,99 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» подало до господарського суду міста Києва позов до ВАТ НАСК «Оранта» про стягнення 8731,99 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач в силу вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України зобов'язаний відшкодувати йому 8731,99 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року у справі №910/25440/13 у задоволенні позову відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зазначив, що до позивача право на отримання страхового відшкодування перейшло в силу ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України з часу спричинення шкоди потерпілій особі, тобто з часу вчинення ДТП, а не з часу здійсненої позивачем страхової виплати та переходу такого права в порядку регресу з дати виплати. Відтак, за висновком суду першої інстанції, відповідач обґрунтовано скористався своїм правом відмовити позивачу у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а позивач не довів суду необґрунтованість такої відмови, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року у справі №910/25440/13 та прийняти нове рішення, яким стягнути у якості відшкодування шкоди у порядку регресу з відповідача 8731,99 грн. та понесені судові витрати. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неправомірність застосування до правовідносин сторін положень п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У своєму відзиві, поданому суду 18.04.2014 року, відповідач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 року у справі №910/25440/13 апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року у справі №910/25440/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 23.04.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року розгляд справи №910/25440/13 відкладено на 21.05.2014 року.

В судове засідання 23.04.2014 року представники відповідача не з'явились, відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення. Приймаючи до уваги обізнаність відповідача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.05.2011 року між позивачем (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №16274Г-а/11к(МС) (далі - договір, а.с. 15-24), предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом - автомобілем «Хюндаі», р.н. НОМЕР_3, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_3 (а.с. 33); вигодонабувачем за вказаним договором є ОСОБА_3

17.01.2012 року по вул. Незалежності-Щолківська в м. Бровари Київської обл. відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), а саме відбулося зіткнення автомобіля «Хюндаі», р.н. НОМЕР_3, яким керувала ОСОБА_4, автобуса «Ікарус», р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5 та автомобіля «Івеко», р.н. НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_6.

Причинами ДТП стало те, що водій ОСОБА_5, керуючи автобусом «Ікарус», р.н. НОМЕР_2, на перехресті вулиць не врахував дорожню обстановку, та здійснив зіткнення з автомобілем «Хюндаі», р.н. НОМЕР_3, чим порушив п. 12.1 ПДР України. При цьому, водій автомобіля «Хюндаі», р.н. НОМЕР_3, ОСОБА_4, керуючи указаним автомобілем, не врахував дорожню обстановку, не залежно від швидкості свого руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух свого автомобіля, внаслідок чого автомобіль став некерованим та здійснив зіткнення з причепом до вантажного автомобіля «Івеко», р.н. НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_6, чим також порушив п. 12.1 ПДР України.

Вказані обставини підтверджуються довідками ВДАІ Броварського МВ ГУМВС України в Київській області (а.с. 37-39).

Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «Хюндаі», р.н. НОМЕР_3, вартість відновлювального ремонту становить 9931,99 грн. згідно рахунку №45 від 23.01.2012 року ПАТ «Алеко-Сервіс» (а.с. 51).

Позивачем було складено страховий акт №2012/V/MOD00343/VESKO1885 від 27.01.2012 року (а.с. 49), сума відшкодування 8731,99 грн.

Згідно платіжного доручення №503 від 31.01.2012 року (а.с. 52) позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 8731,99 грн. на рахунок ремонтного СТО - ПАТ «Алеко-Сервіс».

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи в межах суми 8731,99 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 31.01.2012 року у справі №1007/900/2012 (а.с. 47) встановлено, що винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме у скоєнні ДТП, визнано ОСОБА_5 - водія автомобіля (автобуса) «Ікарус», р.н. НОМЕР_2.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5, як особи, яка експлуатує автомобіль (автобус) «Ікарус», р.н. НОМЕР_2, була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) №АВ/5649607 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 1090. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Отже, відповідач є особою, на яку полісом №АВ/5649607 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля (автобуса) «Ікарус», р.н. НОМЕР_2, на час ДТП.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №3836/2 про здійснення страхового відшкодування в зв'язку з ДТП у розмірі здійсненої позивачем страхової виплати (а.с. 53), яку було отримано відповідачем 26.09.2013 року згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 55).

Відповідач листом №09-02-07/23139 від 18.10.2013 року (а.с. 110), посилаючись на приписи на п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», повідомив про відсутність правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування.

Однак, на переконання колегії суддів, оскільки відповідач є особою, на яку полісом №АВ/5649607 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації ОСОБА_5 автомобіля (автобуса) «Ікарус», р.н. НОМЕР_2, на час ДТП, вина останнього доведена та розмір відшкодування позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, то позовні вимоги є законним та обґрунтованими.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції зазначив, що до позивача право на отримання страхового відшкодування перейшло з часу спричинення шкоди потерпілій особі, тобто з часу вчинення ДТП, а не з часу здійсненої позивачем страхової виплати та переходу такого права в порядку регресу з дати виплати. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що відповідач обґрунтовано скористався своїм правом відмовити позивачу у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а позивач не довів суду необґрунтованість такої відмови, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів такі висновки суду першої інстанції вважає помилковими та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно ж із положеннями ст. 993 ЦК України, та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як роз'яснив Верховний Суд України у своїй постанові від 28.08.2012 року у справі №23/279 щодо застосування вказаних норм матеріального права, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Підсумовуючи наведене, враховуючи обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач є особою, на яку полісом №АВ/5649607 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації ОСОБА_5 автомобіля (автобуса) «Ікарус», р.н. НОМЕР_2, на час ДТП, вина останнього доведена та розмір відшкодування позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення позову повністю.

Отже, колегія суддів, керуючись ст.ст. 103, 104 ГПК України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року у справі №910/25440/13 та приймає нове рішення суду про задоволення позову повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суд розподіляє судові витрати.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року у справі №910/25440/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року у справі №910/25440/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, 7-Д, код 00034186) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, подільський район, вул. Іллінська, 8, код 20474912) 8731,99 грн. в якості відшкодування шкоди у порядку регресу, 1720,50 грн. судового збору за подання позову та 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Справу №910/25440/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз